Кременчугская газета
Пятница, 28 Июля 2017 года
Facebook Twitter

Вы здесь

Буремний Схід, або як волонтерство стає частиною життя


7 сентября 2015

Подорожі на фронт, зі смаком небезпеки, вже стали звичайними для молодого кременчуцького радикала Дмитра Кавунника.

 

Днями волонтер Дмитро Кавунник з однопартійцями  повернувся з Артемівська , де дислокується батальйон «Свята Марія» та Горлівки.  Дмитро поділився із журналістами своїми враженнями від побаченого й почутого безпосередньо на лінії вогню.

         – Це моторошне передчуття, що кожному з нас можуть вистрілити в спину не дає покою ніколи. Один блокпост проскочили, а другий тільки-но минули, як снайпер «зняв» солдата. Наші вояки у оголошене перемир’я не вірять і мають на це підстави: вони не стріляють, а ворог по них веде невпинний прицільний вогонь із важкої зброї, заходять з тилу й стріляють у спину ворожі диверсійні групи», - розповідає молодий волонтер. « Навколо табору вночі літають ворожі безпілотники, а вдосвіта, із четвертої ранку вже чекай обстрілу. Команда «Повітря» враз піднімає всіх на ноги і в одній секунді бійці пірнають у вузький отвір виритого в землі бліндажу, – ділиться свіжими враженнями Дмитро.  - Нерви витримують не у всіх. Хоча найгірше те, що таке відбувається чи не щогодини і хлопці до таких обстрілів звикають, стають аж надто безпечними фаталістами, що не раз коштує чийогось життя….

Але волонтери їдуть на Схід, не дивлячись на всю небезпеку. Везуть все, що просять наші захисники : від одягу до необхідного обладнання , і звичайно харчі.

         - В українських чоловіків є два варіанта : або стій на лінії фронту ,або роби все, що для цього потрібно,- говорить Кавунник.

У Артемівську кременчужан вже добре знають, тому і зустрічали, як рідних. Нагодували, чаєм напоїли. « Не можу я без цього. Ці зустрічі та поїздки на фронт вже в крові.»,- сумно посміхається Дмитро.

Волонтер розповідає про високий патріотизм наших бійців.

        -  Погано вдягнуті, брудні, не раз на сухому пайку, бо під час обстрілів вогнище запалити неможливо, вони чекають нашого приїзду так, як діти на Новий рік Діда Мороза… І радіють, як діти, – розповідає волонтер. – Хоча це перемир’я вдарило і по волонтерському руху. Чомусь люди в мирних містах і селах думають, що ось вже наступив мир і зразу перестали давати пожертви на армію. А там, в зоні АТО, того миру ніхто й не відчув. Наші бійці в зоні АТО потребують постійної допомоги: це і одяг, бо він зношується, і спальники, й аптечки, і засоби гігієни, і продукти, й пальне…» На питання, що найбільше вразило в зоні АТО, волонтер розповідає про тотальні руїни, розбиті будинки, зірвані мости, чорну сиру землю, в якій живуть бійці. Бійці справедливо нарікають на кадрових генералів, котрі заслуги бійців безсовісно приписують собі. А самі, коли і є на місці, – за межі намету не виходять, а здебільшого все на Київ їздять, допомогу ж начебто везуть, але не довозять. Не вистачає зброї, набоїв, а особливо техніки… Латана-перелатана стоїть вона в жалюгідному стані й бійці намагаються з кількох розбитих одиниць скласти бодай одну діючу. Не вистачає і рацій для комунікацій.

Повертаючись до Кременчука, нашим волонтерам трапилась  зламана швидка допомога , яка рятує життя захисникам. Не вагаючись, хлопці купили за власний кошт необхідну деталь, і автомобіль швидко полагодили, відправивши його й надалі рятувати солдат.

         -   Це дрібниці, це малі краплі того, що ми можемо зробити. Іноді пробирає безсила лють, що владі ми не потрібні. Як всім відомо, армію забезпечують волонтери. Все. Тих нещасних зарплат навіть хлопцям не дають. На лікування грошей не виділяють! Зате зарплати і премії у наших «дорогих» чиновників захмарні… ,- з болем говорить Кавунник.

Усі волонтери Кременчука, так і у всій Україні, працюють не покладаючи рук. Списки від військових з переліком необхідних для них речей надходять до них чи не щодня. А склади їхні за час так званого перемир’я на папері помітно опустіли, зменшилось число грошових внесків.

         -   Україна єдина. Вона сильна своїм потужним народним духом. Тож ми обов’язково переможемо. При умові, що в наших мирних містах, переможемо байдужість і позицію «моя хата скраю, - на останок підкреслив Дмитро Кавунник.

 

НА ПРАВАХ РЕКЛАМЫ

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.