Кременчугская газета
Пятница, 28 Июля 2017 года
Facebook Twitter

Вы здесь

Володимир Смоляков: «Найкраща розповідь про нас – це наші виступи»


17 ноября 2015

Диригент та художній керівник кременчуцького ансамблю «Славутич» розповів про любов, культуру та розваги.

 

Ім’я Володимира Смолякова, беззаперечно, асоціюється із назвою ансамблю «Славутич», бо, напевно, «Славутич» починався зі Смолякова. Володимир Смоляков – засновник колективу та його незмінний художный керівник ось уже більш ніж 40 років. Він є автором багатьох творів з репертуару ансамблю, разом з яким отримав звання Заслужений працівник культури України.

Як насправді пов’язані Смоляков і «Славутич», з чого все починалося, та до чого призвело – про все митець відверто розповів Кременчуцькій газеті.

 - Володимир Петрович, розкажіть, як починалася ваша співпраця із «Славутичем»?

Все, напевно почалося навіть раніше, ніж «Славутич». Ми з 1968 року з Василем (Удовенко) разом навчалися, а починали «Славутич» з Володею Білашковським. Він був першим балетмейстером «Славутича». Кожен із нас вкладав у цей колектив частинку свого життя. Реально. Ми переболіли кожним роком, нашими успіхами і невдачами.

- Що запам’яталося найбільше за роки роботи у «Славутичі»?

Важко щось відокремити, бо кожен рік були і злети і падіння. Були і невеселі дні. Життя без контрастів неможливе. Мабуть, ми просто трохи по-різному тоді й зараз сприймали те, що ми робимо. На початку нам було по 25 років, а зараз по 40 з плюсом. От і скажіть, що краще?

- Як змінювався репертуар «Славутича» з моменту його заснування?

Наша музика, наші пісні, наші танцювальні композиції – це той культурний продукт, який ми сьогодні показуємо. Кожен твір для мене по-своєму близький, бо ми всі працювали з любов’ю до української пісні, до музичної та хореографічної культури. Ми цим наповнювали наше життя, саме цією любов’ю і повагою до історіі свого роду, свого краю. У наших програмах, особливо, я пам’ятаю, у перші роки, були твори, які опрацьовували саме фольклор нашого регіону, Полтавського краю. Там були композиції, які ми творили саме на базі народної культури.

-  Розкрийте таємницю, як догодити глядачу?

Сприйняття людини залежить від того, наскільки людина здатна сприймати красиве, я так розумію. А все, що зроблено професійно сприймається із бажанням і задоволенням… Взагалі-то я вважаю, що найкраща розповідь про нас – це наши концерти. Коли глядач на тебе дивиться широко розплющеними очима, коли після концерту нам кажуть «спасибі, що ви є» - оце і є найбільша і найцінніша винагорода за те, що ти робиш, коли люди дивляться із захопленням.

Одна моя знайома колись після концерту сказала мені «Послухала, і як душу провітрила.» Культура справжня, вона наповнює, а там де любов там немає зла. Це завжди модно. Всі ці шоу – це не культура, це розваги, а ми інколи плутаємо поняття культура і розвага. Культура – це театр, це народна творчість, де проявляється найкраще, що є в людині. І ці два явища мають зовсім інші цілі. Це як їжа, хто яку любить. Справжнє ж мистецтво завжди хвилює людину і не залишає її байдужою. Воно доходить до серця і до душі, воно залишає щось.

 

Фото: 
Александр Гринченко
Автор: 
Ирина Андреева
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.