Кременчугская газета
Пятница, 28 Июля 2017 года
Facebook Twitter

Вы здесь

Наталя Фаліон: «Я от встала зранку, глянула навкруг і думаю: щоб гарне таке втнути»


16 февраля 2016

Лідер групи «Лісапетний батальйон» розповіла чому не потрібно соромитися бути смішним.

 

Победители телешоу «Украіна має талант» группа «Лисапетный батальон» в Кременчуге уже не в первый раз. Они приехали снова и снова «зажигать» и «качать» публику. Яркая, позитивная и энергичная руководитель группы Наталья Фалион поделилась с читателями Кременчугской газетысекретом о том, как жить так, чтобы дарить людям радость и улыбки, как заряжать и наэлектризовывать пространство вокруг себя.

- Розкажіть з чого почалася ваша карє’ра на великій сцені?

- Наша карє’ра розпочалася перш за все з любові до пісні, з того, що ми самі по собі такі оптимістичні і веселі жінки по житті, такі, як є. Ми зібралися разом, щоб дарувати людям свято, хай невеличке, але таке, щоби люди трошечки опустилися на землю, щоб вони не стидалися бути смішними, щоб вони відкривали душу, не замикалися в собі, просто жили і насолоджувалися кожним днем. Щоб, коли прокинулися зранку, зрозуміли, що життя – це великий Божий дар і його треба любити і цінувати. Треба жити не закрившись у шкарлупі, простіше дивитися на світ, людей любити, посміхатися, вірити.

- Яка пісня є вашою улюбленою з вашого репертуару або з репертуару колег?

- З нашого репертуару у мене всі пісні улюблені, бо я їх сама придумала. Я їх люблю, як мама дітей своїх любить, так і я люблю свої пісні. А взагалі я обожнюю класику, народні пісні, естрадні пісні. У мене дуже багато кумирів – людей, яких я поважаю, яких я хотіла би співати, з якими хотіла би зустрічатися. Я люблю полтавський «Фрістайл», ми дружимо. Та у мене такий величезний список цікавих людей. Ми - люди радянської доби, ми звідти – зі спогадів, із тих років беремо кумирів. Але, я певна, що і сьогодні можна знайти достойних, нормальних молодих виконавців. Наприклад, як Тоня Матвієнко. Я її дуже люблю – вона молода і знайшла вже своє місце. Дружимо з Ванею Ганзерою, маємо спільні концерти. Сашу Кварту обожнюю – веселий він, запальний, на нас схожий. Я можу продовжувати, але той список буде дуже довгий.

- Що Вас надихає, дарує енергію?

- Дарує енергію мені саме життя. Я от встала зранку, глянула навкруг і думаю: щоб гарне таке втнути (сміється) написати?» Із бажанням жити треба просто народитися. І слава Богу, що у нас таке є, що ми схожі, що ми хочемо щось зробити. Я дуже боюся людей, які не мають цілі, які не хочуть щось робити. Байдужі люди – це страшні люди. Мають бути люди активні. Вони мають планувати, мріяти, щось робити для того, щоби дістати до тієї високої планки, щоб її мати, бо тільки тоді є ріст, є перспектива, тоді є завтрашній день.

- Ви багато виступаєте, буваєте у різних містах, певно, маєте безліч цікавих історій.

- Звісно. Якось, ще коли ми тільки починали їздити по різних містах і дуже хвилювалися перед виступами, перед концертом у черговому палаці культури ми ніяк не могли знайти свою гримерку. Бігали то в один бік, то в інший, аж доки не здогадалися спитати у якоїсь працівниці, де є наша кімната. Нам сказали куди йти і де її шукати. Ми йдемо по фойє і бачимо кімнату з написом «Секс-бомби». Ото було весело. Ми зрозуміли, що то, певно, ми і є. Я пізніше навіть пісню таку написала.

А є й чутливі моменти. Коли ми виступаємо на сході, наприклад, і потім спілкуємося з солдатами, то так зворушує, коли хлопці говорять саме про те, що їм не вистачає не якогось високого патріотизму, а саме домашнього тепла, затишку, посмішки. «У нас свого патріотизму вдосталь. А завдяки вам ми можемо хоч ненадовго забути про всі жахи і перенестися додому, до коханих та рідних», - говорять нам хлопці. Вражень усіляких вистачає. Це і є життя.

- Ви вже не вперше у Кременчуці. Які враження у вас склалися про наше місто?

- Місто у Вас робітниче, місто, де працюють люди, які вже може трошки й звикли до такого розміреного, організованого життя. У таких містах промислових ще збереглася система із роботою, зарплатою, графіком. А ми із села, ми маємо виживати, шукати входи-виходи. У містах держава більше якось життя стабільно розклала по поличках. Але на світ треба дивитися ширше.

Ми хочемо подарувати людям радість, щоб вони трошечки в черговий раз посміхнулися і згадали, що ми всі родом із села і село є нашим справжнім джерелом і корінням.

Автор: 
Ирина Андреева
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.