Художник розповів про жінок, подорожі та значення кольорів у картинах.
Кременчуцький художник Василь Вакуленко працює у Кременчуці вже майже пів сторіччя. Йому підкорилися майже всі техніки живопису та графіки. Роботи Василя Вакуленка бачили понад 20 країн світу.
Своїми секретами майстер, який народився у селі Опришки але став всесвітньовідомим, поділився з читачами Кременчуцької газети.
- Розкажіть, з чого починалося ваше захоплення малюванням.
- Все почалося з дитинства. Я бігав до сусідського хлопчика у якого було два маленьких олівці: оранжевий і голубий, і чекав поки він домалює до того, що їх в руках вже не вдержить. Він мені тоді ті олівці подарував, а я прийшов додому, взяв дві очеретини і зробив олівці ті довшими. А малював на газетах. Що цікаво, мені тоді ті малюнки такими яскравими видавалися, що я зрозумів вже пізніше, що діти, певно, бачать світ по-особливому.
- Якими були ваші перші малюнки?
- Я малював все, що бачив. Малював ягоди, огірочки – те, що на столі лежало. Але мені дуже подобалося.
- Ви написали дуже багато портретів і це в основному жінки. Як Ви обираєте своїх моделей?
- Я ж працював художником у міському Палаці культури і у нас в колективі дуже багато жінок красивих у самодіяльності: і керівників, і артистів. А ще, потім я зустрів народну артистку України Раїсу Недашківську, вона ще грала маму Роксолани. То вона мене дуже надихала, була красива дуже і, до слова, стала мамою хрещеною мого сина Вітальки. Та й дружина у мене дуже красива. Я писав її портрет теж.
- То Вам подобається жінок красивих малювати.
- Дуже подобається. І не тільки малювати.
- Чи є особливості у написанні портретів і картин?
- Якщо фотограф, наприклад, знімає дівчину, то він передає лише те, яка вона у саме ту секунду. А художник, коли малює, то має передати і відчути чи ця красива жінка доярка, чи принцеса, чи Міс світу. Обов’язково у портреті треба передати чи цікавиться вона світом, чи розумна вона.
- У Ваших роботах переважає жовтий колір. Чи можна сказати, що він Ваш улюблений?
- Жовтий колір викликає радість. Зелений - сприяє загостренню слуху. Тому треба, щоб у консерваторіях та філармоніях були зелені крісла, штори. Червоний – збуджує і потім … нерви тріпає і теліпає.
- Я більше жовтим користуюсь, для мене це сонце.
- Розкажіть про географію розповсюдження ваших робіт.
- У моєму житті трапилося країн 15. У Німеччині наприклад є 99 моїх робіт . Не 100 і не 98, а саме 99 робіт. В Ізраїлі, в Америці у знайомих є мої роботи. А взагалі у кожній країні, де я був, я завжди робив замальовки.
- Як можна відрізнити саме Ваші роботи?
- Це дуже просто. Я побував у 20 країнах світу, був у всесвітньо відомих музеях живопису. Свій почерк я виробив саме вивчаючи роботи майстрів, тож вважаю, що мої роботи відрізняються від робіт інших художників Кременчука.
- Ваші роботи прикрашають Кременчук. Де можна побачити найвідоміші з них?
- У дитячій бібліотеці ім. Торубари в фойє моя робота велика і в молодіжному відділі бібліотеки на Щорса.
- Ви свої роботи переважно даруєте, продаєте, чи собі залишаєте?
- В основному дарую. Мені мої друзі кажуть: «Ти закінчуй із цією благо чинністю. Ти ж роздав уже понад 157 робіт». Є, звісно, і роботи, які я продавав за кордон.
- У яких техніках Ви працюєте?
- (Сміється) Я пишу маслом і думаю, коли вже я почну працювати з пастеллю. Відкладаю масло і починаю писати пастеллю. Пишу пастеллю – думаю про акварель, про перо і туш. У мене немає нестачі у матеріалах, я накупив фарб ще по 9 копійок. То мені на моє життя вистачить. Моя трагедія в тому, що я маю малювати маленькі картини. У мене зараз 773 роботи десь, якщо вони всі будуть великі, то де я їх буду зберігати? От з горя і пишу невеликі роботи.
