Черкащина дуже багато на пам'ятки трипільської культури, але по кількості не найбагатша. Виявляється, найбагатші області, які прилягають до Дністра. Це Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Одеська область.
Україна знаходиться у переліку тих країн, де виявлено сліди прадавньої Трипільської цивілізації.
До цього унікального явища в історії людства можна буквально доторкнутися в історико-культурному заповіднику «Трипільська культура», що у селі Легедзино Черкаської області. Це вдалось журналістам із різних міст України у рамках престуру, який організував Харківський пресклуб.
Директор заповідника Владислав Чабанюк провів не лише екскурсію, а згадав початок дослідження Трипільської культури на Черкащині.
"Ми зараз знаходимося в приміщенні музею нашого заповідник, а це 11 трипільських поселень. Всього їх на території України більше двох тисяч. А є ще близько двох тисяч на території Молдови і Румуні. Фактично те саме, але це інше крило цієї величезної археологічної спільноти Кукутень-Трипілля. Їх близько 4 тисяч поселень. У нас це 4- 5 тисячоліття до нашої ери. На території Румунії це ще на років 500 раніше. Бо там починається ця культура і звідти трипільці рухались до Дністра, а потім перейшовши Дністер, займали території, що на межиріччі Дністра і Бугу, так дійшовши до Дніпра і охопивши величезну територію. Фактично залишки трипільської культури, пам'ятки їхні в межах 15 областей України. Загальною площею майже 200 тисяч квадратних кілометрів", - розповів Василь Чабанюк.
Директор музею акцентує увагу, що Черкащина дуже багата на пам'ятки трипільської культури, але по кількості не найбагатша.
Виявляється, найбагатші області, які прилягають до Дністра. Це Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Одеська область.
"Але чому заповідник саме тут створили, а не в якійсь з 15 областей? Тому, що саме на Черкащині років там більше 50 тому назад були відкриті гігантські поселення, трипільські поселення, як згодом виявилося, вони були настільки великі за площами своїми, що вибивалися із тодішнього уявлення про розвиток історії людства. Адже відомі землеробські поселення того періоду, які були найбільші мали площі максимум в 50-60 гектарів. І вони вважались дуже і дуже великими", - розповів директор музею.
А ось одне з найбільших трипільських поселень, яке виявили на Черкащині, Тальянки – займало площу 450 гектарів і налічувало 3 тисячі будинків. Його знайшли за допомогою аерозйомки, яку проводили у 60 роках минулого століття, над нею працював Костянтин Шишкін, дешифратор і військовий.
"Тут близько 100 фото, які три років фотографував. Далі робили однією такою картою. У результаті побачили, що на територіях Звенигородського і Уманського районів на полях ідуть на темному фоні якісь такі світлі смуги. І це на досить великій площі.Виявилось, що такі смуги попадають на трипільські поселення. Але чому вони так виглядають - це вже потрібно було з'ясовувати пізніше. А це залишки вулиць будинків. Залишки глини від будинків, точніше випаленої глини. А виявили тому, що після Другої Світової війни, застосовували глибоку оранку великою технікою. Вони попіднімали той культурний шар і вирвали його на поверхню. Тому от уже на початку 70-х років вибирають одне з таких великих поселень. Це було поселення Майданець, яке теж починають досліджувати", - із розповіді В. Чабанюка.
Фото з відкритих джерел, ілюстративне
Була створена Велика трипільська комплексна експедиція. Чотири окремих загони.
"Основна частина археологів починає працювати тут. У межах буквально двох районів: Тальнівського і Уманського...Заміряли більше 450 тисяч точок і знайшли місця скупчення аномалій, тобто місця, де є під землею хати. Виявилося, що тих місць є приблизно 2700. Тобто 2700 хат. І вийшли десь на площу майже 450 гектарів. Зараз поселення в Тальянках є одним із найбільших трипільських поселень. Воно автоматично є найбільшим поселенням у світі, а не лише трипільським (не плутати поселення із містами,авт)", - його слова.
Василь Чабанюк говорить, що в поселенні мешкало понад 15 тисяч осіб. А ось життя кожного такого протоміста тривало до 100 років – адже трипільці були хліборобами і періодичне переселення обумовлювалося виснаженням ґрунтів.
"Вони жили певний час і йшли далі. Найбільш аргументована і зрозуміла нам думка, це те, що вони виснажували чорнозем. Ми маємо цей потужний гарний чорнозем, а нам щоб вийти на їхній рівень, то треба викопати яму в метр глибиною.У них був майже суглинок, у них не було ще чорнозему, а вирощуючи кілька сортів пшениці, ячменю, горох, нут, сочевицю, просо, маючи велику рогату худобу: кози, свині, вівці", - говорить директор музею.
Далі трипільці розбивали печі в своїх помешканнях і спалювали їх. Навіщо це робили і досі не розгадано. Як не розгадана таємниця щодо поховання покійників. У записниках музею є одна така річ, яка дивом збереглась. Її дістали разом із землею і тримають, щоб згодом розмістити в експозиції.
А ще трипільці ніколи не селилися вздовж річок. Проте свої поселення убезпечували іншими природними перешкодами. На вулицях були ряди будинків, між якими – буквально кілька метрів.
Вікно в хатах – тільки одне – кругле, навпроти входу. Будівлі двоповерхові, у середньому метрів 15-17, до 20 метрів довжиною. Утворювалася широка вулиця на кілометри. Матеріал, з яких зводили будинки, то глина і полова.
Зараз в музеї відтворені дві такі хати. Щоб їх звести, влаштували толоку. Заходиш в таку хату і відчуваєш, що вона жива. Має свій запах і здається душу.
У одному із залів Музею трипільської культури можна побачити фігурки із глини, переважно жіночі. Майже всі розбиті. Адже трипільці вірили у Праматір, від якої пішло людство. Василь Чабанюк говорить, що є припущення - на них робили ритуальні обряди, які передбачали псування фігурок.
Але є в цьому музеї одна ціла фігурка. Це єдиний такий експонат в музейному фонді України. "Всередині її залишили пустоту та поклали туди 9 глиняних горошин. Коли ви її берете в руки, трясете, вона тарабанить. І ви чуєте той самий звук, який лунав приблизно 6 тисяч років тому", - розповів Василь Чабанюк. За його словами, нещодавно фігурка літала в США на виставку. (На фото внизу).
Але ще одна про неї з’явилася легенда. Цю фігурку- берегиню розкопала 2012 року Дністровська експедиція Інституту археології у Могилів-Подільському районі Вінниччини, у поселенні Пернашівка. Співробітниця інституту, яка її знайшла, відмила та досліджувала, довго не мала дітей з чоловіком – і тут – завагітніла.
А навпроти вітрини із глиняними фігурками не менш дивовижний експонат – насіння горобейника польового. Це найстаріше насіння музейного фонду в Європі – йому понад 6 тисяч років.
Є в цьому залі і біноклевидна керамічна посудина, яка дуже подібна до українських подвійних глечиків. У яких ще сто років тому українські селяни носили на поле обід. Але ця посудини без дна. Тож схоже, що її використовували для ритуалів.
Не дивлячись, що музей Державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура" в селі Легедзине знаходиться в приміщенні колишнього ФАПу, а це невелика двоповерхова будівля, наукові фонди заповідника складають понад 10 тисяч одиниць із 46 поселень.Тож тут є що подивитися і чим подивуватися.
І найголовніше, де поділись трипільці. Це одна із загадок. Адже точної відповіді на це запитання немає. Є гіпотези, припущення. Але трипільці не могли зникнути без сліду? Тож де ж вони,у яких народах?
Музей має свою сторінку в Фейсбуці, де можна дізнатися про головні новини Державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура"
Повномасштабне вторгнення рф в Україну внесло корективи - деякі локації заповідники не працюють, адже працівники пішли в ЗСУ. Археологи теж відклали розкопки, ставши на захист Батьківщини.
Тим часом життя продовжується і музей готовий приймати відвідувачів щодня із 9.00 до 16.00. Вихідний понеділок. Квитки: дорослі – 50 гривень, школярі – 30 гривень; екскурсія – 200 гривень.
І найголовніше, коли їхати із Черкас на Умань автотранспортом ви проїжджаєте повз музею. Просто не оминете його. А побувати тут варто!
Олена Ліпошко
Фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
