Розвінчання особистостей часів компартії.
Наразі в Україні продовжується успішний процес декомунізації: зміни назв зрадянщиних топонімів на українські. Разом із цим відбувається і розвінчання особистостей – які працювали за старою комуністичною схемою, постійно тиснучи на громадян, «відповідно до порядку партії», незаконно звільняючи і звісно, насаджуючи власні порядки, прикриваючись партією та бажанням утриматися на своєму місці.
Наприклад, на одній із комісій по перейменуванню у Полтаві вирішили перейменувати вулицю Анатолія Кукоби, оскільки він був партійним керівником за радянських часів. Він був станнім головою виконавчого комітету Полтавської міської ради за часів СРСР та перший Міський голова Полтави часів незалежності.
Відомо, що родина екс мера Полтави попросила лишити назву вулиці, міська влада з цим погодилася. Однак наразі на перейменування вулиці Полтавська міська рада має 90 днів. Якщо й за пів року назва не зміниться, то Полтавська обласна військова адміністрація втрутиться у процес й самостійно змінить назву.
Незабаром має бути і чергове засідання комісії по перейменуванню у Кременчуці.
«Все робиться правильно, але, на жаль, члени комісії забули про одну вулицю, яку також треба перейменувати – вулиця Залудяка (кол. Преображенська, Червоноармійська, Квартальна).
Микола Залудяк – перший секретар Кременчуцького міськкому Компартії України на початку 80-х – початку 90-х років, іншими словами – колишній мер міста.
Як відомо, Микола Залудяк закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут в середині 60 років. Згодом отримав роботу в автоколоні, працював там, потім потрапив інструктором міської партії. І уже згодом став мером міста, а потім став очільником міському партії.
Та чи всі містяни замислювалися, який слід він залишив у нашому місті?
По-перше, на Молодіжному побудував торговий центр на місці колишнього цвинтаря, якому було близько 300 років. Зліва та справа там була пустинна місцевість.
А коли почався процес демократизації – він був дуже затятий антидемократ», - зауважує місцевий краєзнавець та колишній викладач філософії Євген Бергер.
У першу чергу, очевидці згадують про те, як він себе проявляв під час роботи: як тільки що - стукав кулаком по столу. Чули від нього і фрази: «Не можете працювати – звільню», «Не можете працювати – вижену». Такими були його авторитарні методи – «кулаком по столу», постійні погрози звільнити - оце і був його стиль.
На той час у одній із місцевих газет вийшла знакова стаття, яка називалась «Третє спалення села Комиші». У ній йшлося про вітамінний завод, який був побудований біля НПЗ і вважався шкідливим для оточуючих. Почалися мiтинги проти відкриття заводу. Міністр екології Федір Моргун виступив за закриття цього заводу, за що поплатився своїм міністерським портфелем. Натомість М.Залудяк, щоб догодити вищестоячим, сказав: «Ми живемо під одним небом, дихаємо одним повітрям, нехай працює!». Екологічні мітинги продовжились. Від їх взаємодії виникла організація Екологічна асоціація, головою якої був Микола Куценко. Паралельно він працював юрисконсультом на будівельному комбінаті. Тож одного дня туди під'їхала машина, його закинули в машину, відвезли в Глобино, посадили до кутузки.
«Місто залихоманило. У знак протесту зупинився завод КрАЗ. До речі, на КрАЗі свого часу виникла ініціативна екологічна група. Коли завод зупинили з метою закриття заводу БВК, Залудяк викликав на місце генерального директора Кременчуцького «АвтоКрАЗу» Олексія Горяїнова і зігнав на ньому злість, відчитавши в пух і прах. І коли б не відбувалися мітинги – викликав працівників на килими.
Проте робити попередження почали і інші підприємства. На що Миколу Куценка випустили з кутузки – нібито за гарну поведінку», - підсумував Є.Бергер.
Коли ж Залудяка запрошували на мітинги, він заявляв, що з натовпом розмовляти не буде.
Знаково, 24 серпня 1990 р. на площі Перемоги громадськість Кременчука вперше на Лівобережжі України підняла синьо-жовтий прапор. Проте згодом його демонтували. Актвістка Тамара Просяник оголосила голодування – поставила намет. Почалася напружена сесія міськради – виіршуквали, що робити із прапором. На що депутати пішли на компроміс: вирішили поставити щоглу з прапором біля Палацу культури. Але група молоді теж оголосила голодування – тому стяг було поставлено на те саме місце.
Як виявилося далі, на вибори у Верховну Раду України Т.Просяник стала М.Залудяку конкурентом.
Як розповідають очевидці, тоді на її користь активісти по місту розвішували агітацію. За їх розповідями, Залудяк приїздив по агітаторів зі словами: «Я все одно буду депутатом, а вас пересаджаю».
Ось такі були методи Залудяка – пригадують старожили. Проте навіть на той партійний час з ним могли боротися небайдужі.
Під час мітингів на одному з транспарантів тримали напис: «Сталінізм не пройде! Залудяка до станка!».
Розповідають, що по місту навіть ходила гумореска від невідомого поета:
«Ой казав пан Залудняк пану прокурору:
«Як позбудемось Куценка, то підемо вгору.
Бо отой ще баламут так зробити може,
що позбавимось ми крісел, боронь того Боже.
Відповів пан прокурор пану Залудяку:
«Я запру Куценка в будку, як оту собаку».
Ось розмовонька така,
А на ранок хутко:
«Підійдіть до ДСКА» - міліцейська будка
заломили Куценка за рученьки й спину
і згідно Конституції, кинули в машину,
Йде машина по ярах, катить по долинах.
Наче влізла у мотор нечистая сила.
Тож у Глобино зганять доставити мали,
щоб отам в Кременчуці Куценка не вкрали.
А Куценко голодує в Техаській в’язниці -
Куценкові у Глобині кусок хліба сниться.
А у нас в Кременчуці на Автозаводі
Роздаються голоси: «Гей, робити годі!
Ой казав пан Залудяк пану прокурору:
«Я послухав тебе дурня, на біду-на горе».
Думка влади
Кременчуцька газета звернулася з відповідним питанням - чи варто перейменовувати вулицю М.Залудяка - до теперішнього мера Кременчука Віталія Малецького. За його словами, якби на той час Микола Іванович Залудяк не був першим секретарем міськкому Компартії - він не керував би містом. Керівники міста на той час обов’язково мали бути членами компартії.
В.Малецький каже, що М.Залудяк своєю діяльністю приніс багато позитивних змін у розвиток міста. Саме за часів керування М.Залудяка містом, а потім і областю, Кременчук зростав. Тому теперешній міський голова не бачить необхідності в перейменуванні вулиці М.Залудяка.
Що думають стосовно цього наші читачі?
Стосовно даного питання ми вирішили провести Опитування серед наших читачів: варто у теперішній час перейменовувати вулицю М.Залудяка чи ні.
Нагадаємо, У Полтаві, Кременчуці, Зінькові і Біликах прибрали російсько-комуністичну символіку.
У Кременчуці вирішили демонтувати меморіальну дошку письменнику-убивці Головку
У Кременчуці будуть вирішувати долю меморіальної дошки письменнику та вбивці Головку
Ліна Романченко
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
