Він міг знайти вихід із будь-якої ситуації, правильний вихід.
Сьогодні наше місто в жалобі. У останню путь проводжають майора Олега Ігоревича Деєва. Він з24 лютого цього року служив командиром взводу Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) (колишній військомат).
«Олег Ігоревич народився 17 січня 1964 року в місті Армавір. Закінчив зенітно–ракетне училище із відзнакою. Служив на різних посадах. У 1992 році після розвалу радянського союзу переїхав у Кременчук. Служив у нашій бригаді, де його цінили. Після закінчення контракту звільнився, працював на заводі «Кредмаш» простим слюсарем. Пройшов АТО. Повернувся до цивільного життя. Знову пішов працювати на «Кредмаш». А з 24 лютого рвався туди, де міг застосувати досвід», - розповів військоввослужбовець із позивним «Художник».
Він пригадує, Олег Деєв рвався на фронт, їздив і різні частини, але йому відмовили.
Згодом виявили у нього онкохворобу, другий курс хіміотерапії не пережив…
У нього залишився син, але він з дружиною у Польщі, на похорон батька не приїхав. У останню путь Олега Ігоревича проводжали колеги по роботі, а також побратими із роти охорони.
Він міг знайти вихід із будь-якої ситуації, правильний вихід. Про це пригадує війскослужбовець із позивним «Дрель», який знав Олега Деєва з 2007 року, а в 2014 році воювали разом.
У нього самого був же позивний «Горинич». Так він називав артилерійські снаряди, які, пролітаючи в небі, утворюють вогняний шлейф. Так до нього «прилип» позивний «Горинич».
«Нашому підрозділу його буде не вистачати, він був опорою», - говорить побратим померлого .
Працював Олег Деєв і в Кременчуцькому військовому ліцеї із посиленою військово-спортивною підготовкою офіцером –вихователем.
«На нього завжди можна було покластися, довірити будь-яку справу. У 2014 році пішов на війну. Пройшов АТО. Він, як усі ми не міг залишатися осторонь, як наші хлопці (вихованці) воюють», - говорить екс-начальник війсськового ліцею Володимир Поляков.
Родичка Лілія Анатоліївна пригадує Олега, як надзвичайно чуйну людину.
«Він дуже любив тварин. До нас приїжджав собаки –коти обліплювали його, а він їх з рук не спускав», - пригадує.
Похоронять Олега Деєва на Свіштовському цвинтарі, на Алеї Героїв.
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
