Пряма мова.
Велике невтішне горе прийшло у родину ексдепутата кількох кликань Валентина Стасюка, який помер днями і якого сьогодні було поховано на Новоревівському цвинтарі.
Саме на цвинтарі присутні висловили найщиріші слова співчуття рідним і близьким покійного і проводили його в останній путь, віддали останні почесті та данину поваги невтомному працівнику, керівнику, який присвятив своє життя нашому місту.
На цвинтар попрощатися з Валентином Стасюком приїхали міське керівництво на чолі з Віталієм Малецьким, директор міського центру зайнятості Віктор Калашник, директор КП «Комфортний дім» Володимир Кургаєв, депутати Геннадій Іванян та Федір Чураков, керівники і депутати минулих років - Андрій Коваленко, Василь Івко, Сергій Сень, Валерій Литвиненко, Ірина Федько, Євген Холод, Віталій Таценюк та інші.
Саме Андрій Коваленко розповів, що Валентин Володимирович з 1986 року став відомим у місті активістом, а згодом і депутатом. У 1986 році він стояв у джерел витоків екологічних мітингів щодо заборони роботи заводу білково-вітамінних концентратів.
Потім активність Валентина Стасюка була безпосередньо, як депутата кількох скликань.
«Людина, яка знала предмет, ерудована, інтелектуально розвинена. Він мав свої особливості характеру, які комусь, може, не подобались. Але ми всі різні. Маємо і позитив, і негатив. Валентин залишив добрий слід на землі зі своєю активною роботою, громадською діяльністю і як депутат міської ради»,- саме так про В.Стасюка розповів ексголова Крюківського райвиконкому Андрій Коваленко.
А ще він зазначив, що пан Стасюк у 1994-1995 роках, бувши секретарем міської ради, деякий час виконував обов'язки міського голови.
«Я, як голова ради виконкому Крюківської районної ради часто спілкувалися, приїжджав по одному питанню, по іншому, по третьому, а інколи виїжджали на місце, на підприємства – сталеливарний завод, вагонобудівний завод, на Дормаш - це його рідне підприємство. Він там теж працював і залишив добрі спогади про свою роботу і про себе.
Царство Небесне, як кажуть, душі Валентина, а у нас в пам'яті буде жити до тих пір, поки будемо жити ми»,- сказав А.Коваленко.
Про Валентина Володимировича, як неординарну особу розповів журналістам свої спогади екссекретар міськради Василь Івко.
«Це настільки був емоціональний і такий, знаєте, живий, енергійний чоловік. Ми з ним пропрацювали в міській раді три скликання. Але до цього він ще був депутатом міської ради і в нас було прийнято називати його вічний депутат міської ради.
Не було жодного пленарного засідання, щоб він не виступив один або й декілька разів.
І оці його крилаті фрази, які він умів знаходити і озвучувати з трибуни, вони потім ставали поводом для обговорення в кулуарах ще багато днів.
А в особистому, незалежно від міської ради, він був абсолютно іншою людиною - він був веселий, він любив гумор, його улюбленим автором був Павло Глазовий.
Завжди на всіх заходах він любив і заспівати, та навіть й по телефону, ми з ним зідзвонювалися до останнього часу.
Завжди він, коли був здоровий, то по телефону його треба було послухати пісні.
Останнім часом він Амаром Хаямом цікавився.
А ще якщо сказати, то я його пам'ятаю ще з початку 70-х років. Так склалося, що ми з ним разом працювали на заводі «Кредмаш». Він працював у відділі головного конструктора, а я працював на виробництві у промисловому цеху.
Але в обідній час, коли було сонечко світить, дивишся там на лавочці біля конструкторського відділу стоїть група молоді і хохоче. Отой десь у центрі сидить Валентин Володимирович. А сьогодні мені дуже сумно говорити про те, що ми про нього згадуємо, жив у минулому»,- каже Василь Івко.
Присутні на похованні кременчужани зазначили, що він був справжнім патріотом міста в якому народився, жив, працював і помер.
Як розповіла присутнім організатор поховання, Валентин Стасюк народився у Кременчуці 6 березня 1948 року у сім’ї робітників. Його мама була працівником торгівлі, а батько пройшов війну – визволяв наше рідне місто від окупантів.
У 1966 році Валентин Стасюк прочав працювати токарем на заводі «Шляхмашина» (нині «Кредмаш»).
У 1972 році закінчив інститут за фахом інженера-механіка.
У 1978 році закінчив університет прогресу в машинобудуванні.
6 березня 1988 року – організатор першого екологічного мітингу у Кременчуці.
Він – депутат Кременчуцької міськради шести скликань і єдиний депутат, який був обраний народом на такий значний термін.
1994-1995 роки – заступник голови Кременчуцької міськради.
У 2001 році він очолив міський громадський комітет захисту Конституції «За Україну без Кучми».
2002-2006 роки – голова земельної комісії міськради.
Довгий час В.Стасюк працював на «Дормаші» інженером-конструктором.
Має численні грамоти та нагороди.
Валентин Стасюк мав багато друзів і двері його будинку завжди були відчинені для всіх.
Він був відмінним кулінаром. Був веселим чоловіком, з почуттям гумору.
Він любив природу та свого котика Яшу.
Він був патріотом України і завжди за неї вболівав.
«Не заросте ніколи та стежина, що провела його в останній путь
Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть!»,- сказала під час церемонії прощання організаторка поховання.
Після цього рідні та друзі в останнє побачили Валентина Стасюка і далі труна з його тілом була похована.
Нагадаємо, Кременчук втратив ще одну людину-Легенду: яким був депутат 6-ти скликань Валентин Стасюк
Помер депутат Кременчуцької міськради шести скликань Валентин Стасюк
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
