Кременчук, за який соромно

4 проблеми із «довгою бородою».

«Кременчуцька газета» продовжує знайомити читачів із міськими проблемами, які бачать усі, але роками їх не вирішують. Цього разу у поле зору наших журналістів потрапили різнопланові об’єкти, які ну зовсім не хочеться показувати гостям міста.

У центрі міста зупинка із діркою

Неодноразово у Кременчуці підіймали питання про вкрай жахливий стан зупинки громадського транспорту «Центр», що на вул. Небесної Сотні.  (Головна фотографія, авт). Найбільше нарікань було на конструкцію для очікування транспорту, частина якої може впасти комусь на голову. Але після дощів цієї весни тут навколо все розмокло.

Тож, коли крапає, підійти до зупинки проблематично. Плитки, які хтось виклав, аби бодай-якось врятувати ситуацію, розламались: один необережний крок і можна впасти та травмуватися. Залишки асфальту теж розкришились і лише доповнюють «прекрасну» картину багнючного місива. І це абсолютний центр міста, так би мовити, його обличчя? Коли готувався матеріал стало відомо, що свій вклад у руйнацію цього «міського об'єкта» вносять діти. У соцмережах повідомили про розваги юних кременчужан, після яких дірка на даху є ще більшою.

Дуже непоказна барокова українська архітектура

Комплекс багатоповерхівок на пр. Свободи міг бути прикрасою нашого міста. Не багато будинків Кременчука мають таку вишукану ліпнину, парадні входи. Згідно з історичними даними, які оприлюднені в ЗМІ, забудова північних районів розпочалася на межі 1940-х та 1950-х років. «Житлове містечко» — це кілька кварталів вздовж пр. Свободи, між вулицями Єднання України (колишня Маяковського) та Квітки Цісик (колишня Толстого).

Західна сторона кварталів, що виходить на пр. Свободи, має більше значення в ієрархії простору, тож замість двоповерхових будинків тут споруджували триповерхові, більш парадні. Зокрема, у забудові кварталу використовували проєкт Анатолія Добровольського — головного на той час архітектора Києва. Фасади цих будівель прикрашають барокові фронтони, вхідні групи виділяються колонами, деінде скульптурно оплетеним виноградом — це особливість саме української архітектури кінця 1940-х. Будівлі також мали декоровані карнизи і барельєфи з рогами достатку на наріжних кутах. Минуло 70 років. І що? Будівлі і зараз вражають із одного боку своєю величчю, а з іншого боку – витонченістю. Але погляньте, які в них обшарпані фасади.

Так, зараз у країні точиться повномасштабна війна, можна вважати, що не на часі займатися відновленням ансамблю будинків. Але такий стан вони мають не рік і не два. Ще задовго до 24 лютого 2022 року (до повномасштабної війни росії проти України) був такий стан житлової забудови на пр. Свободи.

Майданчики радянської доби: користі менше, ніж шкоди

Сприятлива погода для тривалих прогулянок на свіжому повітрі, зокрема, із дітьми цьогоріч встановилася на початку травня. І тут виявилось, що у місті чимало майданчиків, які зовсім непридатні для розваг. Таке неподобство можна знайти прямо у центрі міста. У соцмережах городяни обурювались з цього приводу. Так на початку травня наші журналісти побачили фото, з яких видно, як виглядає двір багатоповерхівки на вул. Миколаївська, 2.

«Хочу, щоб нашому меру стало соромно. Дитячий майданчик на Миколаївській, 2. Ні піску, ні жодної гойдалки. Діти граються в гранвідсіві», – йшлося у допису під світлинами.

Наші журналісти прийшли на місце і все це побачили на власні очі. Як і те, що в межах дев’ятиповерхового будинку і тих, що розташовані поряд, лише один дитячий майданчик. Щоправда, неподалік, прямо під Крюківським мостом, є ще один, але там гратися дітям дуже небезпечно.

Понівечені гойдалки, з яких стирчать металеві прути, погнутий металопрокат з гострими кутками. Драбинка для вправ хиталася урізнобіч. А як вона себе поведе, коли на неї залізе дитина? «Кременчуцька газета» тоді привернула увагу Департаменту житлово-комунального господарства на цю проблему, аби прямісінько в центрі Кременчука не сталась трагедія!

А нещодавно у соцмережах містяни показали світлини, з яких видно, який стан дитячого майданчика, що поряд з будинком 19 на вул. Університетській (колишня вул. Першотравнева). Він мало відрізнявся від того, що розташований біля Крюківського мосту. Гойдалки та драбинки для розваг ще часів радянської доби: як морально, так і фізично устаріли. Але і досі чомусь стоять серед двору.

І, як то кажуть, вишенька на торті – дитячий майданчик, що в дворі багатоповерхівок біля мерії Кременчука, на вул. Перемоги. Під світлиною у соцмережі був допис: «Хочу, щоб нашому меру стало соромно». Але, судячи із того, що роками нічого не змінюється, а світлини у соцмережах тільки додаються, схоже що не соромно. Хоча містяни неодноразово вказували, що оці недолугі конструкції вже треба прибрати. Користі від них ніякої.

Катастрофічна ситуація на міських кладовищах

Неодноразово проблеми міста підіймав у своїх запитах депутат Кременчуцької міської ради Богдан Лазоренко. Цієї весни він вказав на катастрофічну ситуацію на Крюківському та Ревівському кладовищах. Зокрема, що там чимало сміттєзвалищ, аварійні дерева загрожують зруйнувати могили і огорожі.

Це питання не вирішується роками. Тож у своєму запиті депутат просив обстежити та видалити аварійні та фаутні зелені насадження на території міських кладовищ. Також Лазоренко спільно з працівниками Департаменту житлово-комунального господарства та комунального підприємства «Спецкомбінат ритуальних послуг» обстежив Староревівське кладовище і побачене там шокувало. Тоді вдалось помітити дерева, які підлягають негайному видаленню.

Нещодавно Лазоренко отримав відповідь від наших можновладців на свій запит. Згідно із нею, за результатами попереднього підрахунку, вартість робіт з видалення зелених насаджень без врахування вартості послуг з промислового альпінізму на території Ревiвського кладовища складає майже три млн грн, а на території Крюківського кладовища – понад 4 млн грн. Тому можна здогадатися, чи скоро вирішиться це питання. Тут варто звернути увагу на наступні слова у відповіді: виконання робіт внесено до програми з утримання кладовищ Кременчуцької міської тергромади та забезпечення діяльності КП «СКРП» на 2022-2024 роки.

Нагадаємо, Крюків, за який соромно.

Чотири місця у Кременчуці, які соромно показати туристам.

Світлана Павленко

Фото авторки, Кирила Воронцова, Богдана Лазоренка