Кременчугская газета
Четверг, 14 Декабря 2017 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Кременчужан закликають згадати, що 25 листопада – День визволення Крюкова

23 ноября 2017 08:00

Все місто святкує День визволення 29 вересня, а дату визволення Правобережної частини міста чомусь не згадують.

Тему визволення Крюкова під час Другої Світової війни згадала у своїй публікації в Фейсбуці директор Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська.

«Якось так неправильно склалося: радісно святкуючи день визволення Кременчука від нацистських окупантів, ми чомусь забуваємо, що правобережна частина нашого міста – Крюків – була звільнена аж через 56 днів. Мешканці Крюкова разом з усім містом святкують, проводять меморіальні заходи, вітають один одного з визволенням 29 вересня. А 25 листопада їх майже ніхто не вітає», - пише А Гайшинська.

За її словами, станція «Кременчук» почала пропускати ешелони з озброєнням, боєприпасами і продовольством, – а у Крюкові були німці, які, повіривши у неприступність «Східного валу», обстрілювали лівобережжя.

«20 жовтня 1943 року Кременчук одержав електроенергію, по трубах пішла питна вода, пекарня дала першу випічку – у Крюкові за знайдені листівки групи лейтенанта Дніпрова німці могли кинути у в’язницю, а то й розстріляти. У Кременчуці демонструвалися радянські кінофільми, 23 жовтня вийшов перший номер газети «Робітник Кременчуччини», 6 листопада був визволений Київ - та мешканці Крюкова про це нічого не знали», - описує директор музею.

Вона наводить дані, за якими після окупації в Крюкові залишилось 5 тисяч мешканців. І розповідає історію створення в Крюкові дитбудинку.

«По вулиці Кузнечній був виділений дім, що колись належав купцю Гриневичу. Директором призначили учорашнього «лейтенанта Дніпрова», а нині просто Івана Хомича.  Будинок був пошкоджений вибухами, господарчі будівлі у дворі обгоріли, подвір’я захаращене покинутим німцями непотребом. Робочих рук було мало, але величезну допомогу надали радянські бійці. З покинутого товарняка привезли скло для вікон, меблі, посуд для харчоблоку та інші награбовані речі, котрі німці хотіли вивезти у свій «фатерлянд», але не встигли.
Мешканці Крюкова, дізнавшись про майбутній будинок для дітей фронтовиків, не залишилися осторонь: приносили столовий посуд, білизну, одяг, гасові лампи. Засукавши рукави, крюківські жіночки білили стіни, мили вікна, розміщували ліжка, шили чохли для матраців», -
розповідь про один епізод з життя визволеного району.

Алла Гайшинська розповідає, що  вже 10 грудня 1943 року (через 2 тижні після звільнення Крюкова!) новий дитбудинок прийняв 40 дітей.

Збереглись відомості і про окремих вихованців цього дитбудинку.

«Якось пізно увечері бійці привезли хлопчину років 10. Солдати розповіли, що, проходячи мимо щойно звільненого села, почули дитячий плач. Вони побачили селянський віз, біля нього лежав убитий кінь, розстріляні чоловік, жінка і маленька дівчинка, над якими голосив хлопчик. 
Привезли зовсім малесенького Ваню Балунова: батько його загинув на фронті, а маму за зв'язок з партизанами німці розстріляли на другий день після народження Іванка! Малюка виняньчила сусідка. 
Прибули двоє братів – Борис і Володя Каплан. Їх батько загинув на фронті, матір розстріляли німці, а хлопчиків два роки сусіди видавали за своїх дітей. 
З Полтави привезли Валерія Яценка. Його батька, партизана, секретаря обкому компартії, розстріляли окупанти, а маму забрали до Німеччини. 
Потім прибув 14-річний партизан Донбасов з бойовими медалями на грудях, у якого на світі не залишилося жодної рідної людини»,
- розповідає далі Алла Гайшинська.

За її словами, після повернення з евакуації вагонобудівного заводу вихованці дитбудинку одержали нового шефа і помічника у своєму житті. Завдяки вагонзаводцям у будинку з’явилися майстерні, діти освоювали ремесло, навчалися у школах фабрично-заводського навчання, а потім вливалися у дружний колектив робітників заводу. 

«Діти воїнів і партизанів, які загинули за свободу і щастя своєї Вітчизни, своїх родин, знайшли у Крюкові новий дім, нову сім’ю, своє місце у житті. Древні казали: «Хочеш миру – готуйся до війни!» Ми тепер говоримо по-іншому: «Пам’ятай про війну – щоб її більше ніколи не було на нашій землі!».
З днем визволення, крюків’яни!»,
- підсумовує у ці дні Гайшинська.

 

Світлана Павленко

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

 

Другие новости

Загрузка...
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться