Ексклюзивне інтерв'ю.
Декілька тижнів тому у рамках обміну досвідом до Кременчука приїхала група британський парамедиків-волонтерів із організації «UK-MED».
Пункт зупинки – Кременчуцький військовий госпіталь, де з місцевими медиками на чолі з Миколою Литвиненком вони провели понад 30 тренінгів для бажаючих та внутрішньо переміщених осіб.
«Зауважу, що британці, як і наші медики, не втомлювалися щоденно давати по одному-два майстер-класи. Окрім цього, це був постійний обмін досвідом у знаннях невідкладної допомоги. І найголовніше - вони ділилися навичками, як діяти у найскладніших ситуаціях, наприклад, у випадках ураження хімічною чи іншою зброєю», - розповів очільник Кременчуцького шпиталю Микола Литвиненко.
Нещодавно парамедики провели тренінг для оперативників нашого міста, включаючи правоохоронців, рятувальників та медиків інших закладів Кременчука.
Найперше - розглядали ситуації травмування громадян, які можуть статися не лише у звичайних умовах, а і у випадку військових дій: отримання кулі, ураження уламком від вибуху чи внаслідок серйозного опіку. Британці були відкриті до діалогу та спілкування. Та наголошували: варто оперативно знаходити вихід із найскладніших ситуацій, як обирати найнеобхідніше з аптечки та як діяти, якщо під рукою необхідних медикаментів немає.
Увесь досвід - із їхньої повсякденної роботи, адже усі члени прибулої групи парамедиків у звичайному житті працюють на швидкій. А окрім цього, усі пройшли спеціальну тренінгову школу. Це допомагає складну інформацію подавати доступно - щоб знання не забулися, а допомогли навіть тоді, коли охоплює паніка чи...біль.
На даному тренінгу доктор Хью був у ролі потерпілого. А окрім цього - активно залучав присутніх до відпрацювання практичних навиків.
У Британії Хью 20 років працює лікарем невідкладної допомоги у місті на півночі Англії спеціалістом швидкої.
Проте оскільки волонтерська праця постійна складова їх команди, доктор декілька років перебував та ділився досвідом у Республіці Малаві (африканській країні).
Російська окупація в Україні не залишила байдужими їх команду. Хью розповідає, що коли дізналися про воєнні дії, одразу вирішили їхати і знали, що це надовго. У цій поїздці планують охопити максимальну кількість українських міст.
- Скільком українським медикам уже були надані тренінги та у яких містах?
- Спершу працювали у Полтаві з вимушеними переселенцями. Останні два тижні проводили тренінги у кременчуцькому госпіталі, обмінюючись досвідом із місцевими спеціалістами. Один із важливих аспектів нашої роботи – пояснення невідкладної допомоги при хімічних чи біологічних ураженнях. Проте, сподіваюсь, Україну такі ситуації не заторкнуть. Як і увесь всіт, ми віримо, що в Україні у найбличий час настане мир.
- До цього у вас був досвід роботи з пацієнтами подібного найскладнішого ураження зброєю, про яку ви згадуєте?
- У Британії я стикався лише з хімічними ураженнями. Проте наше завдання – це вміти та вчити діяти у подібних ситуаціях. Тому ми розробляємо відповідні тренінги, вчимося набувати навички у цьому питанні та максимально обмінюватися досвідом у даній сфері.
- Чи були ви у місцях військових конфліктів?
- Поміж багатьох років роботи волонтером досвід бачити таку жорстоку війну - у мене перший.
- В Україні та Британії подібна модель лікування пацієнтів. Наскільки, на вашу думку, ваші та українські медики схожі у підході роботи до порятунку пацієнтів?
- Великої різниці у роботі немає. Навпаки, ми у цьому досить схожі. Зараз нам важливо і поділитися досвідом, і підтримати українських медиків. Підтримати весь народ.
- Розкажіть детальніше, у чому полягає суть ваших тренінгів в Україні?
- У першу чергу, це доступне донесення моделей захисту в найскладніших умовах. Діяти варто дуже швидко. Найкраще - допомагати ураженій людині хоча б двом особам. Далі - не боятися використовувати підручні матеріали, яккщо немає медичних. Наприклад, для того, щоб зупинити кровотечу, вам допоможуть ті самі шкарпекти чи валик із тканин. При складному опіку бажано мислити критично і, наприклад, якщо у вас немає великої кількості води, її можна використовувати повторно, ллючи воду на уражену ділянку, яку варто тримати над посудиною, а потім воду використовувати знову і знову. У допомозі важлива зібраність і холодний розум.
І звісно, ставити пріоритети, адже у таких випадках не буває ідеальних умов для порятунку. Врятувати життя людині і дочекатися медиків - це важливіше за стерильність матеріалів, припустимо, яких у вас не було на той момент.
- Щодо українських медиків. Назвіть декілька головних навиків, яких набули тут, уже будучи в Україні.
- Найбільше мене здивувала готовність та зібраність українських лікарів. Нам сподобалость співпрацювати з вашими лікарями. Зауважу про високий рівень надання іншої допомоги пацієнтам чи прибулим до вашого міста хворим. За ці тижні тут ми допомагали і готові допомагати далі.
- Тобто, у випадку бойових дій ви готові залишатися на наших територіях?
- Так, ми готові тут перебувати на випадок воєнних дій і ставати у допомогу вашим лікарям. Це наша місія в Україні у тому числі.
- Після завершення тренінгу, куди їдете далі?
- До наступних українських міст. Спершу маємо повернутися знову до Полтави, далі - Лубни, Суми а далі буде видно.
Ліна Романченко
фото автора та Ірини Зуб
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
