Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Четверг, 22 Квітня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Не для слабодухих: зимові історії від кременчуцьких рибалок

 

31 січня 2021 09:00

Із першими міцними морозами для затятих рибалок розпочався сезон зимового «полювання». Хоча і раніше на місцевих водоймах можна було побачити рибалок на кризі. Ми знайшли декілька героїв: від тих, хто ставиться до цього хобі з пересторогою, до тих, хто проніс захоплення через усе життя.

Мороз, краса водойми, очерет, шикарні краєвиди… Певно, зрозуміти рибалку, який приходить додому з трофеєм після насиченого дня та побаченої краси, можливо лише тоді, коли сам це відчуєш. У розповідях очевидців, які рибалять чи не з самого дитинства, чується неабияке захоплення. І ґрунтується воно не на намаганні зловити якомога більше риби, «незважаючи ні на що», а на ретельній підготовці, обраному місці, правильній поведінці та, перш за все, на насолоді від процесу рибальства на кризі.

Вперше і востаннє

Далеко не всім дається зимова рибалка. Так про дотепний перший і останній раз зимового «полювання на кризі» своїх колег з інженерно-саперної бригади Кременчука розповів учасник бойових дій, полковник Володимир Поляков. Адже зазвичай серед військових є багато любителів порибалити. Тож, якось одного з них, начальника військового штабу Василя Івановича, підбив на спільну зимову риболовлю старшина-прапорщик Геннадій.

«Василь Іванович – рибак зі стажем та хорошими уловами влітку. А от чи йти на лід взимку, довго сумнівався. Оскільки пробувати ніколи не пізно, після вмовляння колеги вирішив скласти йому компанію. Пройшли вихідні... Прийшов Василь Іванович у військову частину і ледь стримався при згадці про вихідні. Ми ж почали одразу цікавитись, що ж таке сталося», – ділиться Поляков.

Як виявилося, того дня чоловіки весь день ходили замерзлим Кременчуцьким водосховищем, так і не впіймавши омріяної риби. Змерзлі та втомлені почали підходити до берега.

«І уже майже метрів три їм залишилося до берега, як побачили, що лід розтанув», – додає Поляков.

Помітивши воду, старшина запропонував сісти на надувного човна і «догребти до суші». На що начальник штабу махнув рукою, шубовснув у воду і подався до берега вбрід.
Після цього Василь Іванович чекає тепла і лише тоді дозволяє собі «йти на щуку, окуня чи сома».

Пірнув – і пішов далі рибалити

Учасник кременчуцького товариства мисливців Олександр Тараканов любить рибалити упродовж року, і зима не є винятком. Говорить, що захоплення розділяє і його дружина. Інколи навіть ображається, якщо чоловік збирається з товаришами без неї. Вперше зловити рибу на вудочку йому вдалося у ранньому дитинстві, коли родина мешкала у Грузії.

«І лише після переїзду до України я потрапив на наш Дніпро – взимку, коли мені було 14 років – та вперше в житті на власні очі побачив зимову рибалку. Тоді я довго ходив, спостерігав, з деким спілкувався. Уже через кілька років почав сам робити снасті і вирушати з товаришами на зимові влови», – розповідає він.

Олександр наголошує, що виходити на рибалку можна тільки за найбільших мінусових температур. І щоб така погода трималася декілька днів.

«Йти бажано уздовж замерзлого русла, попередньо знаючи, що товщина криги не менша 10 см, лунки потрібно бити подалі одну від одної. Буває, що з однієї лунки дістанеш декілька кілограм риби, а бувало, що і весь день проходиш, а спіймаєш одного окуня. Тому що такий хижак, як щука, примхливий на погоду. Зазвичай повертаються із уловом рибалки зі стажем, адже вони знають, коли і куди йти краще. І даремно блукати не підуть, як і ризикувати життям», – пояснює мисливець-рибак.

Олександру Івановичу 64 роки, за своє життя він впіймав чи не сотні кілограмів риби з українських водойм – виключно на спінінг. Розповів, як якось упіймав майже 2-кілограмового окуня «за око». Тоді рибалці довелося прорубувати ширшу ланку, щоб його витягти. Однак наголошує, що для рибака не завжди важливий улов.

«Це своєрідна філософія… Зібратися з самого рання, знайти правильне місце, зрозумівши, де краще бити ополонку. Найцікавіше мені спостерігати не лише за поплавком, а й за природою. Люблю рибалити за мостом, як колись у юності, та у Чикалівських плавнях. З товаришами, дружиною чи сам планую збори лише при температурі не нижче мінус 5. За нашими правилами, ловимо до 12-ої дня, а тоді розпалюємо багаття, за можливості готуємо юшку чи підсмажуємо сальце, ділимося спогадами, фотографуємося, і лише тоді збираємося додому», – замріяно розповідає рибалка.

Зазначає, що за майже 50 років зимового рибальства доводилося йому і купатися у крижаній воді. Так, років 5 тому на Чикалівських плавнях пройшов декілька метрів по кризі і відчув територію тонкого льоду.

«Відступив ногою назад, однак пішла тріщина, і за хвилину я весь плюхнувся у воду. Пам’ятаю свої відчуття, коли намочив і шапку. І тільки-но випірнув, відкрив очі, побачив перед собою санки, протягнуті товаришами. Вхопився за них і потихеньку чоловіки виволокли мене з того «жару». Мені дали сірники, почали розводити багаття. Посушив усе, що міг. Переодягнувшись і зігрівшись, пішов рибалити далі. А після цього ще й спіймав декількох окунців», – згадує з посмішкою Олександр.

І додає, що останніми роками саме на зимову риболовлю ходить не так часто. Адже, крім рибальства, захоплюється ще й мисливством. У Олександра є вірний товариш – німецький курцхаар. Наш співрозмовник додає, що за стільки років зимової риболовлі можна було б написати не одну книгу спогадів. Хоча цьогорічна зима й не давала можливості виходити на лід до середини січня.

В оточенні хижих тварин

62-річний Євген Приходченко скільки себе пам’ятає, стільки років і називає себе рибалкою.

«Народився я у Крюкові на Дніпрі. Батько був рибалкою, тож із самого дитинства я обожнював це заняття. Далі служив, і пощастило ловити рибу та пробивати ополонки не лише на території чи не всієї України, а й у Монголії, Білорусії, на Байкалі, в Афганістані, Киргизії», – ділиться Євген Веніамінович.

Сейм, Керулен, Південний Буг, Дністер, Ула, Свіслач, Західна Двіна, Случ...Він перераховує річки та озера, на яких довелося побувати і спіймати найрізноманітнішу рибу: щуку, окуня, тайменя, линів, сомів, форель.

«Усе життя рибалю виключно на свої снасті. Їх виготовлення – своєрідна наука, адже на кожну рибу є своя приманка. Але і в кожній країні, де бував, риба різна. І щоб її зловити, потрібна окрема техніка», – додає наш співрозмовник.

Пригадує одну з найкращих традицій взимку – виходити з товаришами на риболовлю 23 лютого.

«Чикалівка, Успенка, Мідяне, наші кременчуцькі острови – ми їздили в різні місця, але завжди відзначали це свято. Запашна юшка, хороша компанія, спогади і жарти, неймовірна природа, багаття серед холоду – що може бути кращим?» – вважає чоловік.

Проте зізнається, що доводилося йому і декілька разів купатися у крижаній воді.

«Скажу вам по секрету, рибалки цього анітрохи не бояться. Це як «посвячення» у справжнє рибальство. Мені ж якось довелося «поплавати» уже після куштування юшки. Я вирішив дорибалити трохи і пішов додому. Йду і бачу, що лід покривається водою. Я давай назад, а оп – і сам весь опинився у воді. Благо, швидко вибрався і висушився. Після того навіть не захворів. Досвідчені рибалки, хоч і екстремали, але не самогубці. Адже за стільки років ти вивчаєш кригу, розумієш процеси замерзлої водойми, знаєш, куди виходити», – пояснює він.

Про всі інші пригоди Євген Веніамінович пригадує з неабияким теплом. Адже, окрім споглядання за водоймою і відпочинку, під час рибальства можна побачити і диких тварин.

«Неодноразово підкрадався до мене єнот, часто підходять лисиці – усі йдуть на запах риби. Завжди, коли побачу, ділюся з ними. Було якось, що я відволікся – а мій бутерброд із підсмаженою ковбаскою та яйцем поцупила рудохвоста. Але я ніколи не ображаюсь, адже з ними варто ділитися.
Та трапився якось у 1988 році чи не найцікавіший випадок. Тоді я служив у Білорусі, і з двома товаришами та нашими дітьми ми пішли взимку рибалити на місцеве озеро. І тут мені хтось говорить: «Жека, дивись!». Я оглядаюсь, а на березі озера – 7 чи 8 вовків! Звісно, як мисливець я розумів, як діяти в такій ситуації, проте рушниці з собою не було. Ми послали найменшого хлопчика побігти на інший берег озера і покликати мисливців. Після того ввечері нам мисливці накрили «поляну». Їм пощастило тоді вполювати вовка та вовчицю, плата за яких прирівнювалась до тодішньої зарплати», – розповідає він.

І додає, що зараз дещо розлінився, та й зими уже не ті. Однак назбирати споминів на ще одну збірку оповідань, як у Остапа Вишні, при його досвіді – запросто!

Варто зазначити, щороку на місцевих водоймах рятують рибалок, які потрапляють до крижаного полону. Не всі випадки завершуються добре. Тож тим, хто хоче і собі спробувати здобути трофей з-під криги, варто підготуватися та дочекатися правильних температур.

Ліна Романченко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися