Кременчужанин став на захист України з перших днів повномасштабної війни.
Сьогодні у Кременчуці прощаються із загиблим Героєм.
17 березня, у результаті бойових дій у районі населеного пункту Кремінна Луганської області загинув Віталій Трушаков. Віталій був призваний на військову службу під час мобілізації 5 березня 2022 року та був сержантом.
«Він був чесним, порядним, відданий слову і державі. Знав Віталія півроку. Разом призвали добровольцями. Був веселим, завжди посміхався, підтримував вольовий дух побратимів. Займався рибалкою, дайвінгом», - розповів побратим загиблого нацгвардійця.
На прощанні у Міському палаці культури чоловіки у формі Національної гвардії не стримували сліз біля труни побратима. Дехто прийшов після поранення ще із незагоєними травмами.
Багато знайомих Віталія прийшло попрощатися з ним і провести в останню путь.
Відомо, що кременчужанин закінчив школу №25, далі навчався в ПТУ №22. Після служби в армії працював далекобійником, далі займався роботами із реставрації кабін вантажівок, останнім часом робив обшивку для автомобілів.
«Були «золоті» руки», - пригадує Сергій Савченко, який знав Віталія з дитинства.
Він додає, що рішення захищати Вітчизну Віталій Трушаков прийняв у перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну.
«Як почалась повномасштабна війна, він набрав мене у перші дні і сказав: «Поїхали, куме». Намагався записатися в тероборону, але щось не вдалось. Але він не міг залишатися вдома. А 5 березня Віталія призвали в Нацгвардію і з того часу був там. Коли почались жорсткі обстріли, сказав: «Я піду на «передок». Я казав йому, що може б подумав. Але він наполягав на своєму рішенні. Ми підтримували зв'язок до останнього. Він був командиром. Три рази виводив групу без втрат. А останній раз зайшли на позиції. І трьох засипало. Він з товаришем по службі із Козельщини – Юрієм - пішли на позицію рятувати 300-тих. Але тільки прийшли на позицію, був «приліт», їх накрило», - розповів Сергій.
Чоловік говорить, що побратими Віталія пригадували, що він був добрим командиром.
«Я вдячний, що доля подарувала такого друга, кума, можна сказати, брата. Усе моє свідоме життя ми йшли разом. Були, як одна родина. Він завжди був прямолінійним, безкорисливим. Що говорив – чисті правдиві слова», - із спогадів друга.
У загиблого залишився син 17 років, дружина, батьки. Син за кордоном навчається, але приїхав на похорон.
Відспівали Героя у Свято-Миколаївському соборі.
Похоронять на Свіштовському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
Світла Пам'ять та наша подяка Захиснику!
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
