«Він був відповідальний, дуже його поважали в колективі. Наш Лідер, заводила. У пам’яті залишилось лише хороше. Людина з великої літери «Л».
Сьогодні у Кременчуці прощались з Віталієм Личманенком, якй загинув 16 січня 2023 року, під час захисту Батьківщини, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойового завдання.
Попрощатися із Героєм прийшли рідні, друзі, знайомі, одногрупники. Традиційно церемонія прощання відбувалася в Міському палаці культури.
«Віталій Вікторович народився 23 лютого 1977 року в Кременчуці. Був призваний на військову службу під час мобілізації 7 березня 2022 року. Служив солдатом, гранатометником піхотного батальйону. Дружина була проти, аби Віталій йшов на війну, та він із словами: «Я йду, аби ти тут спокійно жила!» відправився до нашого військкомату. До війни займався греко-римською боротьбою, був кандидатом в майстри спорту, капітаном КВК, позитивною людиною. Завжди усміхався. Залишилися батьки, дружина та донька», - про це повідомив військовослужбовець із позивним «Зоряний».
Віталій Личманенко став 18-им випускником ВПУ №7, який загинув під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Про це говорить директор цього навчального закладу Микола Несен. Він добре пам’ятає групу, в якій навчався Віталій Личманенко, а також його особисто.
«Він прийшов навчатися на базі 9 класів за професією електромонтер електрообладнання і устаткування. Пройшов успішні випробовування і це перша наша група, на якій проліцензували, протестували нову професію «Електромеханік засобів автоматики і приладів технологічного устаткування». Мені Віталій запам’ятався відразу світлою людиною – світлий за кольором волосся, світлий за обличчям, світлий за поглядом. Такий справедливий патріот, який чітко розставляв все на свої місця, якщо десь було щось не так. Ще з впевненістю можу сказати, що це один із найталановитіших наших випускників, який навчався на той час. Взагалі, у всіх хлопців цієї групи була велика жага до знань. У той період – 1993-94 рік, - коли почали працювати на основі Міжурядової угоди з німецькою стороною щодо створення на базі нашого училища «Модельного центру підготовки фахівців автомобільної промисловості» , то такі хлопці, як Віталій (їх 5 учнів), навчали нас тому, що їм дали німецькі фахівців.
Віталій завжди буде в наших серцях, як патріот, як людина, впевнена в собі і яка знала, що робить для своєї сім’ї, держави України, для закладу, в якому навчався», - слова Миколи Несена.
Одногрупники, які навчались 4 роки з Віталієм в ВПУ№7, пригадують, що саме він був старостою групи.
«Він був відповідальний, дуже його поважали в колективі. Наш Лідер, заводила. У пам’яті залишилось лише хороше. Людина з великої літери «Л». Те, що він пішов на фронт, характеризує його, як відповідальну людину. Втрата не лише для нас, а для всього міста», - говорять, доповнюючии один одного Владислав Мирний, Валентин Медвєдєв, Юрій Щукін, Сергій Дудка.
Чоловіки знали, що їх одногрупник на війні. Дехто зустрічався з ним, коли приходив у відпустку. Спілкувались, але не про війну - обговорювали домашні, побутові речі…
Біля відкритої трини Героя багато квітів, присутні не стримували сліз у жалобі за другом, товаришем.
У військовій формі стоїть білява дівчинка.. То донька загиблого Героя, яка одягла форму батька.. Така світла, яким і був Віталій Личманенко.
«Його знали багато крременчужан, адже він встановлював котли. 23 лютого минулого року, коли я вітала його з днем народження, то говорив, що ще на роботі. Установлював котел. Останній котел. 24 ллютого розпочалась війна і Віталій пішов добровольцем», - оворить знайома Героя.
Осстанню шану висловили і всі земляки, проводжаючи Віталія Личманенка в останню путь, стоячи на колінах.
Свій останній прихисток на цій Землі він знайде на Алеї Героїв, що на Свіштовському кладовищі.
Світлана Павленко
Фото Олександра Попенка
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
