У краєзнавчому музеї ми зазирнули у книги, які сотні років тому відкривалися обраним.
Нещодавно, 23 квітня, відзначався Всесвітній день книги, а місяцем пізніше (24 травня) – ми відзначимо День слов'янської писемності та культури. До цієї дати редакція попросила очільницю Кременчуцького краєзнавчого музею Аллу Гайшинську показати нам декілька старовинних книг, які у минулому столітті потрапили до архівних фондів музею.
Церковні книги
Церковні старовинні книги Кременчука – це чи не найцінніше, що є в музеї. З давніх-давен їх переписували, друкували у монастирських друкарнях, а під час правління більшовиків та насильницької антирелігійної кампанії у своїх домівках ховали звичайні громадяни. Тож до музейних фондів такі примирники потрапили після усіх перипетій. Про це розповіла Гайшинська та показала один з артефактів міста, якому майже 400 років – Книгу уставу Старообрядної церкви, датованої 1641 роком.
«Щоб було більш зрозуміло, її друкували ще до Переяславської ради (1654 рік) при гетьмані Богдані Хмельницькому. Книга декілька століть зберігалась у Старообрядницькому храмі у Крюкові. З урахуванням її віку, вона вціліла та збереглася досить непогано. Хоча, звичайно, перші сторінки, як і останні, втрачені. На той момент деякі книги датували. Але через втрачені перші листки, щоб дізнатися її вік, ми зверталися до спеціалістів музею Києво-Печерської лаври», – розповіла Гайшинська та відкрила перші сторінки церковного уставу.
Як готуватися до служби, як її проводити, де у храмі має стояти священник під час молитви, коли варто запалювати ладан – усе це надруковане на сторінках артефакту старослов‘янською мовою. Звернемо увагу, що книга має спеціальну печатку Крюківського старообрядного храму.
Як пояснили нам у музеї, у ті часи, слова для друку витесували на дерев’яних печатках, а у подальшому відтискалися на листках майбутньої книги. Можна лише уявити, скільки часу затрачали друкарні, щоб підготувати одну з них. Само тому книги того часу були дуже коштовними.
Адже, наприклад, за дослідженням спеціалістів, це видання має дубову палітурку, обтягнутою шкірою, з обох боків–залишки металевих замків. Це свідчить про те, що такі книги дозволялось відкривати не кожному. У даному випадку – лише священнослужителям.
Друга реліквія, яку нам показали, на декілька років молодша за першу. Її свого часу надрукували у Почаївському монастирі (Тернопільська обл.), а техніка виготовлення палітурки така ж, як і в книжці, про яку писали вище. З зовнішнього краю сторінки пофарбовані зеленою фарбою (імовірно, для більш якісного зберігання).
У цій книзі можна побачити календар християнських свят, під час яких проводяться служби. Вони збереглися і до наших часів. На сторінках бачимо чимало воскових «слідів», що, скоріш за все, вказує на те, що книгою багато років (чи навіть століть) користувалися священнослужителі.
Також у ній ми знайшли записку, на якій олівцем від руки записаний якийсь список. Одне зі слів, яке вдалося розібрати – «По Крюкову».
Давня пізнавальна книга
У музеї нам показали ще одну з найстаріших книг, датовану 1763 роком. І хоча її походження у нашому музеї не відоме, припускаємо, що це не випадковість. Адже у ній йдеться про «Перші заснування металургії, або рудних справ».
Відмітимо, на той момент книга була не дешевою, тому що має міцну шкіряну палітурку, а сторінки з зовнішнього краю знову-таки пофарбуванні. Але цього разу у червоний колір.
Мандрівна книга Григоровича-Барського
Ще одна з не менш цікавих – книга «Святими місцями Європою, Азією та Африкою» українського мандрівника, монаха Василя Григоровича-Барського, яку видали при Імператорській Академії Наук у 1778 році. І хоч її автор не має безпосереднього відношення до Полтавщини, один із провулків Кременчука носить його прізвище.
За словами Гайшинської, постать дослідника, який згодом став письменником та мандрівним монахом, була непосередньою. З юних років Василь мав серйозну проблему з ногою. Не знайшовши лікаря, який би допоміг йому одужати, подався у пошуках до Львова, а згодом до Італії – до могили Миколая Чудотворця.
«Там, як він вважав, одужав. І після того 24 роки подорожував світом, пройшовши Італію, Палестину, Єгипет, Сирію, Афон. Згодом відомий українець повернувся до Києва, зайнявся викладацькою діяльністю. А усі захоплюючі нотатки разом з датами подорожей (як у туристичному щоденнику) можна знайти на сторінках цієї книги. Звернемо увагу на якісну обкладинку смарагдового кольору. Мені пощастило її погортати і почитати. Але розуміємо, що на момент випуску така книга потрапляла або лише у вищі навчальні заклади, або до заможних людей», – прокоментувала Гайшинська.
Про історію
Наступна книга, якій понад 200 років, – «Повний історичний опис старообрядців, їх учення, справи та розбіжності». Вона датована 1794 роком.
За словами очільниці музею, в ній описується тогочасне бачення старообрядної–найпершої церкви в Україні, про яку ми згадували на початку матеріалу. У цій книзі за політуркою можна знайти різнокольорову вкладку.
На 100 років пізніше – у 1891 році надрукували перший повний «Історичний опис Кременчука з його уїздом». Книга складалася із декількох частин. У одній із них описується судочинство. Цікаво, що автором стала людина, яка на останній сторінці підписалася псевдонімом Подгородній Старожил.
Брошура-договір
Цікавим примірником, датованим 1898 роком, є «Договір на улаштування та експлуатацію електричної залізничної дороги (трамваю) і електричного освітлення в Кременчуці». Друкований матеріал підтверджує високий промисловий статус та розвиток Кременчука ще у 19 столітті, коли у нашому місті одним із найперших в Україні прокладали залізницю, встановлювали електрику, а вулицями курсував трамвай.
Дитячі книги
Показала нам Гайшинська і книги, що спрямовані на виховання дітей. Одна з них надрукована у 1859 році–«Друг дітей, книга для першопочаткового читання» (російською мовою).
Друга–«Дзвінок» (1908 рік – українською.
У ній разом з дитячими віршами, можна прочитати адаптовану для дітей біографію письменника Тараса Шевченка.
Тритомник «Викь»
Цінний екземпляр у фондах музею – тритомник української літератури «Викь» (1902 рік). В книжках–українська поезія з 1798 по 1898 роки.
Тритомник ілюстрований портретами авторів та має цікаву кольорову обкладинку.
А ще нам показали перші матеріали з журналістського розслідування у брошурі «Як збираються та на шо йдуть народні кошти».
Вона датована 1905 роком.
Не залишається в музеї без уваги і видання «Ілюстрована Історія України» Михайла Грушевського (1913 рік). Книга, окрім історії (від заснування Київської русі до створення української державності у 20 столітті), містить описи української культури, писемності та традицій.
Вона коштувала 4 руб. 80 коп–на той час це були чималі гроші.
А от видання «Изданіє Кустарного Склада Полтавского Губернскаго Земства» – без міцної палітурки, тому і ціна більш доступна–1 руб. 50 коп.
Книжка проілюстрована світлинами декоративного мистецтва Полтавщини, а на першій сторінці – фото Полтавського краєзнавчого музею.
Наостанок ми побачили книгу «Короткої історії українського письменства», яку видали у Києві у 1918 році. Її вартість вказана у гривнях. Нагадаємо, що українці до рідних гривень повернулися за часів головування Українською Центральною радою Михайла Грушевського. На жаль, пізніше історія знову змінилася і вартість книг вказувалася в рублях. І так аж до 1992 року, коли слово «гривня» знову стало звичним для українців та кременчужан.
Ліна Романченко, фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
