"Господи, яка хрінь".
Цей тиждень у Кременчуці розпочався із театрального вечора. У Міському палаці культури кременчуцькому глядачу представили до уваги "Основний інстинкт".
У афіші анонсували, що це вистава на дві дії з антрактом, але зважаючи, що ми живемо в умовах воєнного стану, то грали актори, не виходячи на перерву.
Першою на сцені з'явилась жінка в уніформі покоївки. Вона навіть не вийшла, а виповзла навкарачки. Вона все прибирала, прибирала... Але де? Дивне приміщення із ліфтом і двома величезними літерами, які світились "С" і "Ж".
Спочатку спадає на думку, що це готель - та ні! Прослідкувавши за діями акторів - здається, що психіатрична лікарня. Теж ні! І лише почувши розповіді героїв стає зрозуміло, що нічого не зрозуміло.
Адже вони ніби живі, а водночас і ні. Точніше кожен із них в земному житті впав у кому, а тепер у цьому приміщенні чекає свою долю. Спуститися ліфтом на землю і далі жити, чи піднятися і зустріти смерть.
Ось вами і літери "Ж" І "С".
Тут ж є час подумати... Та думати хочеться не всім....
Тут є і доктор С. Це і була роль Ольги Сумської. Хтось в докторі С бачить чоловіка, а хтось жінку. Та саме це той, хто відправляє ліфтом постояльців цього дивного простору.
"Господи, яка хрінь", - хтось каже, потрапивши сюди.
А хтось розуміє, що смерть і життя - це не винагорода і не покарання, а речі, які не залежать від людини, хоч якби вона не хотіла.
І реально під час цієї п'єси задумуєшся, а що тоді може людина?
Може жити і насолоджуватися життям, виносячи максимально користі.
Та все ж іноді бувають виключення. За сценарієм доктор С допомогла чи допоміг закоханим, які потрапили в проміжок між життям і смертю. Вони спустились ліфтом донизу - далі жити. Та чи зустрінуться вони в реальному житті.
Приходячи до тями людина забуває все...
Світлана Павленко
Фото авторки