
Слово, що об'єднує покоління.
Учора в Кременчуцькій міській публічній бібліотеці відбувся літературний вечір «Я для тебе горів, український народе», присвячений 90-річчю від дня народження одного з найяскравіших поетів шістдесятництва – Василя Симоненка.
Як людині, життя якої обірвалося у 28 років, вдалося залишити по собі такі слова, що торкаються душ навіть через покоління? Це запитання об’єднало гостей вечора в подорожі поетичним світом Симоненка – світом життя, любові, болю й боротьби.
"Так сталося, що доля йому відміряла тільки неповних 29 років. Але слід, який він залишив у нашій українській літературі - неоціненний. Одна тільки фраза, яку ми всі з вами знаємо:"Вибирати все на світі можна сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину" настільки актуальна і настільки неналежна до якогось часу, що цей вклад літератури неоціненний. Василь Симоненко - дуже різнопланова людина. Він жив і творив серцем. Він був дуже правдивий!", - розповіла завідувачка юнацьким відділом Валентина Миколаївна Згоннік.
Присутні поринули в атмосферу його творчості, слухаючи вірші, що звучали як у виконанні учасників заходу, так і самого поета в архівному аудіозаписі. Особливо проникливо відгукнулася в серцях слухачів поезія, в якій стукотить «грудочка любимої землі» – справжня, щира, людяна, як і сам Симоненко:
"Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі, трепетні ліси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньої роси.
Бігла стежка вдалеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні..."
Захід став не лише спогадом про видатного митця, а й платформою для живого діалогу між поколіннями. Молодь і старші люди разом згадували творчість поета, ділилися враженнями й особистими історіями. Душевна атмосфера, яка панувала на вечорі, підтвердила: слова Василя Симоненка залишаються актуальними й сьогодні, вони надихають і об’єднують.
Валерія Макряшина
Фото авторки