На всі бойові завдання Павло Черниш йшов із своїми бійцями.
Похмуре небо плакало сьогодні у Кременчуці…Місто прощається із педагогом, громадським діячем і просто хорошою людиною Палом Чернишем. Друзі і рідні, колеги, колишні учні, побратими зібрались тісним колом у Міському палаці культури, де проходила церемонія прощання.
Труну із загиблим Героєм заносили через «Живий коридор», який утворили земляки на знак глибокої пошани.
«Головний сержант Черниш Павло Васильович 1969 року народження, проживав у місті Кременчук, розлучений мав двох дітей, навчався у загальноосвітній школі №22, закінчив Кременчуцький педагогічний коледж імені Макаренка. Призваний на військову службу під час мобілізації 11 липня 2023 року. Обіймав посаду начальник варти. Загинув 4 грудня 2024 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Благодатне Донецької області», - розповів військовослужбовець із позивним «Лиман». Він уточнює, що загиблий захисник був бійцем Національної гвардії України.
Лише найкращі спогади про Павла Васильовича у колишньої колеги Юлії Ступак, викладачки Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії імені А.С.Макаренка.
«Працювали ми разом в Кременчуцькому в педагогічному училищі (тоді таку назву мав навчальний заклад, - авт), зараз в академії. Гірко і страшно проводжати в останню путь людину, яку ти пам'ятаєш молодою, енергійною. Це був життєлюбом, сповненим сили життєвих планів. Ми з ним належимо до покоління 90-х - дітей перебудови, які щиро вірили, що найгірші часи вже для України в минулому, і що обов'язково нас чекає світле демократичне, заможне майбутнє європейської країни», - говорить кременчужанка.
Пригадує, що Павло Черниш мав жагу до політичної та наукової діяльності.
«Мав купу планів. І коли прийшла страшна війна на нашу землю, він не зрадив своїм юнацьким ідеалам і присвятив себе боротьбі за нашу свободу, незалежність. Це те, заради чого варто жити, боротися, варто померти. Слава Героям!», - розповіла Ю. Ступак.
Дуже багато розповів про свого товариша директор Кременчуцького спортивного ліцею ім.Піддубного Олександр Кириченко.
«Сьогодні ми прощаємось з колегою, вчителем історії, людиною, яку я знав з 1986 року, ще із студентської лави. Я знав, як він навчався в педучилищі, потім як він працював в молодіжній організації педучилища, як служив на Північному морському флоті.
Дослужився він до головного старшини. Служив він у складних умовах і потім, коли вже повернувся зі служби, розпочав діяльність викладачем в педучилищі.
В педучилищі працював, був дуже активний, багато приділяв уваги політичній діяльності. Він практично стояв у витоків і започаткував у нашому місті рух «Наша Україна». Займався виборами по лінії «Нашої України»!.
Людина, яка спілкувалася з Надошею, людина, яка спілкувалася з Ющенком, людина, яка відстоювала усі засади незалежності, будучи вчителем історії, українцем. І за політичними поглядами він із самого початку був проукраїнський. Ми багато разів спілкувалися з ним як колеги-історики. Різні були спори, але все ж таки дружба у нас була з ним чудова. Знав я його і дітей, знав його і дружину», - розповів О.Кириченко.
Пригадав, що Пало Черниш служив у міліції, займався у справах неповнолітніх.
«Але потім повернувся до педагогічної діяльності, працював у нашому технікумі. І останній раз, коли ми з ним зустрічались, то почав працювати в Кам'янопотоківській сільській школі вчителем історії.
Коли ми з ним говорили, у 2023, він категорично сказав, що йде служити в НГУ, збирається воювати в піхоті, сказав хоч рядовим. Уже в липні 2023 року він був атестований як головний сержант Національної гвардії України і брав участь у бойових діях…», - розповів товариш загиблого Захисника.
На всі бойові завдання Павло Черниш йшов із своїми бійцями. Про це розповів його побратим Дмитро.
«Будучи головним сержантом роти завжди на позиції він міг послати замість себе рядового солдата, але не робив цього. Він разом з рядовими був на «гарячій точці». Завжди був попереду. Ніколи не чув, щоб до нього звертались «пан сержант», чи «товариш сержант». До нього всі зверталися просто Паша, він для всіх знаходив час, з усіма поспілкуватись. Траплялось, що хлопці, які вперше потрапляли, був страх якийсь бувало. Тоді йшли до Паші. Прийшли до Паші, розповідали про свої проблеми, про свої страхи, а він знайшов правильні слова. «У нього в роті не було жодного СЗЧ-шника. Усі хлопці бойові, які з Пашкою були на передку», - слова Дмитра.
Йому важко говорити, бо втратив більше, ніж побратима.
«Ця втрата дуже болісна. Багато друзів гине, коли такі люди гинуть… Просто розумію, що ця людина спокійно могла зі своєю посадою знайти собі тепліше містечко, десь там, де не сильно стріляють…Жаль таких людей втрачати. Шкода всіх втрачати, але цей я з ним понад рік прослужив. Знаєте як, прикипів до людини», - розповів побратим.
Відспівували Павла Черниша у Свято-Миколаївському соборі.
Вічний спокій Герой знайшов на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Нікіти Співака
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
