Кременчуцька газета
Понеділок, 24 Березня 2025
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube threads telegram

Ми в Telegram

Ви є тут

Від замаху на Столипіна до страху Сталіна перед кременчуцькою інтелігенцію, або Чому наше місто часто називали «веселішим за Київ»

27 жовтня 2019 14:00

Піша прогулянка центральними вулицями Кременчука. 

26 жовтня у Кременчуці біля дорослої бібліотеки по вул. Соборній зібралися декілька десятків охочих до історії та цікавинок, які цього дня обіцяв розповісти відомий кременчужанин-історик Євген Бергер. Самому краєзнавцю та філософу незабаром виповнюється 80 років, однак на екскурсіях він безкоштовно водить слухачів по декілька кілометрів містом і повідує деталі, зібрані, прочитані та почуті ним упродовж усього життя. Що цікаво, у кожній із них дізнаєшся, наскільки городяни (і не тільки), причетні до історії нашого міста, були неабиякими особистостями. А колись невеличке місто на Дніпрі привертало увагу імператорів, революціонерів та творчої інтелігенції. 

Після візиту у наше місто у 1787 році, імператриця Катерина II описувала друзям Кременчук, як містечко, яке «набагато веселіше за Київ», та що «повітря тут тепліше, ніж у Криму, але морські вітри його так само освіжають». Захоплювалася вона і фруктовими садами, зокрема, грушами, що росли у місті та довкола. Пізніше Кременчук відвідав її внук, імператор Олександр. Тут його здивувало багатство іконостасу Успенського собору. Однак після його приїзду у місті зауважували, що коштів на фуршети для царедворця затратили надміру, тож Олександр «так образився, що навіть видав наказ наступникам сюди більше не приїздити». Однак наступний імператор Микола І, коли їхав на Південь України, заїжджав у улюблений для нього  Крюків.

На той момент Кременчук був одним із найбільших торгових центрів Російської імперії. Туристи відмічали, що у лавках було багато товару і торгівля тут велася жвавіше, ніж у інших українських містах. Уже у 18 столітті тут нараховували близько 800 тодішніх підприємців, а якщо враховувати дрібних ремеслеників, то більше 3 тисяч. У згадках про наше місто зазначається про атмосферу на торгових рядах та крупних ярмарках, де кмітливі кременчужани могли так розрекламувати свій товар, що виманювали цілого вола за якусь банку. Також їздила містом карета, а на окремих будинках, і зокрема на церквах, малювали красиві фрески - тож поглянути на незвичайний Кременчук приїздили з усіх усюд. 

Згадав Є.Бергер і про кременчуцький рибний ринок що розташовувася по вул. І.Сердюка (раніше вул. Петропавлівська). Щуки, раки, карасі, стерляді. Колись, під час приїзду сюди, українский поет та художник Тарас Шевченко проходжувався ринком, та так захопився, що у нього поцупили гаманець. Тож Кобзар, так розуміємо, не наївся вдоволь кременчуцької риби, однак відому та жартівливу пісню «Пливе щука з Кременчука» після цього все одно написав. 

Також по вул. І.Сердюка був будинок відомого раніше офтальмолога Мексона. Говорять, він буквально творив чудеса над незрячими. Так як і відомий на всю Україну офтальмолог Володимир Філатов, який відновлював зір багатьом незрячим. 

Від інших міст Кременчук відрізнявся і багатим духовним життям, адже у центрі знаходилася перша бібліотека, заснована російським підданим, греком адміралом Мілонас. Бібліотека знаходилася у приміщенні Міської думи. Далі вона перемістилася на вул. Леніна, 3. Спершу вважалася єврейською, пізніше стала загальноміською. Вхід до закладу був платним. Однак безробітним дозволяли користуватися книгами безкоштовно. Заїжджав сюди і автор відомого роману «Марія» Улас Самчук. 

На перетині сучасних вул. Соборної та Гагаріна колись розташовувався побудований театр. Саме у ньому у 1881 році вперше серед театрів всієї України поставили «Наталку-Полтавку» українською мовою. Приїздив до Кременчука і актор Михайло Щепкін (на той момент самої офіційної будівлі театру ще не було). І сам Леоніл Утьосов розпочав свою кар'єру у нашому місті. 

Вулиця Небесної Сотні колись називалася Зеленокостянтинівською - у честь князя Костянтина. А після вбивства державного діяча Петра Столипіна, у 1911 році носила назву Столипінська. Як відомо, шляхом реформ він зумів безкровно подавити революцію в імперії, однак через це набув більше заздрісників. 

«У 15 км від міста є село Потоки на річці Псел. Там була цілюща вода, тож і багато дач заможних громадян. Серед інших була там і дача Багрова - батька того, хто здійснив останній замах на Столипіна. Багров перед вбивством приїхав до батька, гостював декілька днів та завербував тут трьох чоловіків, після чого передав їм гроші, дав зброю і направив до Києва. Однак там їх заарештували. Багрову ж вдалося самотужки вбити Столипіна в антракті між виставами театру - в присутності Миколи ІІ. Однак сам Богров після цього був повішеним без суда та слідства», - розповів далі Є.Бергер.

Також вулиця знаменита цукровим заводом, де працювали каторжани. Також, ще на початку 1800-х років тут базувалися казарми Кременчуцького полку, збирали звідси військовий перед Бородинською битвою. 

Були на цій вулиці готелі «Італія», «Варшава», «Постоялий двір», у якому була бібліотека, зал відпочинку, функціонував оркестр. 

Пізніше, на початку 20 ст. у Кременчуці побудували військовий штаб, підконтрольний Кремлю. Як зауважив Є.Бергер, Йосип Сталін часто жалівся Льву Троцькому на кременчуцьку інтелігенцію, мовляв, були налаштовані пропетлюрівськи, та що з ними складно знайти спільну мову. 

Там, де зараз красується сквер ім. О.Бабаєва, колись розташовувалася типографія. А після відходу німців (за часу Дрогої Світової війни) на місці, де стоїть пам'ятник Воїну-визволителю, група солодат тут підняли прапор над звільненим містом. А через рік зявився і відповідний пам'ятник.

Наступна вулиця - Цурупи, яка тепер називається Майора Борищака, колись мала назву Солдатська. Як стало відомо, ще імператор Микола ІІ видав указ по кантоністах. За ним, сильних 15-річних хлопчиків забирали із родин і вчили військовій справі та служінню в армії. І для тих, хто відслужував - спеціально на цій вулиці побудували великий будинок кантоністів. А поруч - розташували кладовище. Під час Другої світової війни усе було зруйоноване. Тим не менше, на місці кладовища побудували будинок-лікарню для громадян, які помирали від стафілококу. І уже через багато років там з'явився пологовий будинок. 

Нагадаємо, кременчужана обіцяли пройтися від центру до Артскладів. 

 

 

Ліна Романченко

Фото Олександра Попенка

 

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Інші новини

Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися