Кременчугская газета
Вторник, 21 Августа 2018 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Як живуть та чим ситі вихованці Кременчуцької колонії

 

12 февраля 2018 08:00
Як живуть та чим ситі вихованці Кременчуцької колонії

Оступитися у житті може кожен. Як то кажуть, жебрацької долі та арештантської неволі не зарікайся. Як живуть люди там, за дротяною огорожею, які умови створюють їм у місці позбавлення волі? «Кременчуцька газета» дізналася, яке ж насправді життя тих, хто там опинився, та на власні очі побачила уривки із тюремного життя юнаків. 

9-ій ранку буднього дня у дворі Кременчуцької виховної колонії тихо. Усі, як пояснює методистка виховної роботи Олена Радочина, з 8-ої години – на заняттях у школі.

56-х вихованців колонії розділили на три класи: один навчається у 9-му,  17 – у 10-му та 21 – в 11-му класі. Корпус школи у колонії окремий. Працівники закладу провели журналістів чистими коридорами, стіни якого прикрашають картини та вироби вихованців колонії,  до класних кабінетів.

Показали кабінет географії, інформатики, бібліотеку. В усіх класах замінені пластикові вікна, зроблені косметичні ремонти, поклеєні свіжі шпалери. 

«Деяких учнів, – розповіла директорка школи Клавдія Скоробагатько, – доводилося вчити навіть у стовпчик рахувати. Чомусь найважчі для них – математичні предмети та фізика, проте у юнаків є успіхи з географії та гуманітарних предметів».

У 2012 році, похвалилася директорка, колонія випустила юнака, якому вдалося скласти тест із зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) на 157 балів (із 200 можливих). За її словами, ЗНО щороку проходять кілька вихованців, однак не всі його складають успішно. Зрозуміло, дається взнаки і попередній спосіб життя хлопців.

Про нього нагадує і додатковий захист у стінах закладу:  класи оснащені металевими дверима з невеличкими віконцями для чергового наглядача, за кожним вікном – металеві ґрати. 

У школі юнаки навчаються до 13.00. Базові предмети їм викладають шестеро вчителів. А вже з другої половини дня (з 15.00) хлопці продовжують займатися у професійно-технічному училищі при колонії. Як розповів начальник закладу Олександр Сайко, тут навчають на теслярів, а найближчим часом планують додати спеціальності слюсарів-механіків складальний робіт, шевців та пекарів. 

Зараз в установі офіційно працевлаштовані шестеро юнаків: вони оформлені на 0,25 та на 0,5 ставки. Тож, навіть під час перебування у стінах тюрми для неповнолітніх, частині хлопців нараховується трудовий стаж – вони роблять працівниками кухні, мийниками посуду, прибиральниками території та службових приміщень. Потрапити на офіційну роботу тут можна лише після 8,5-місячного навчання у ПТУ при колонії. Однак, за словами Олени Радочиної, це ще один шанс перебувати тут недарма, а отримувати за свою працю і гроші, і стаж.

Відповідно до правил закладу, територію колонії та житлові приміщення, де живуть хлопці, прибирають усі без винятку юнаки. У гуртожитку складають між собою графік чергування, тож санітарний стан – повністю на їхніх плечах.  Варто відзначити і чистоту у душових кімнатах, санітарних (тут хлопці вмиваються), у кімнатах для прийому їжі та виховної роботи. В останній на стінах розклеєні плакати зі світлинами відомих спортсменів та визначних особистостей. У кімнаті затишно за рахунок кількох ікон, книг, плазменного монітору із dvd-програвачем. Окрім цього, є тут спортивний мат, тренажер, гантелі, гирі та м’ячі, а також тенісний стіл для пінг-понгу. 

«Серед улюблених розваг хлопців – футбол, настільний теніс та більярд», – розповіла Олена Радочина. Більярдний стіл – у сусідній кімнаті. У вільний час хлопці люблять дивитися фільми. Дозволяють їм «крутити» диски не лише з виховними матеріалами, а й інші передані сюди», – поділилася з журналістами методистка з виховної роботи. 

«Інтелектуальні потреби у всіх різні, але вони є»

У виховній кімнаті за тенісним столом акуратно розкладені до десятка книг, однак зазвичай чтиво хлопці отримують у бібліотеці. Бібліотекарка Ірина Бондаренко показала найбільш вподобані юнаками журнали – «За рулем», «Футбол», «Фокус», «Вісник пенітенціаріїв», «Закон і обов’язок». 

«Нарахую близько десяти хлопців, які приходять сюди постійно і беруть ці журнали та енциклопедії. По них помітно, як із часом міняються їхні очі і з’являються дещо інші юнаки. Є й ті, що просто просять кросворди, тобто, інтелектуальні потреби у всіх різні, але вони є», – відзначає бібліотекарка. 

Про потребу хлопців бути корисними розповідали нам і методист, і начальник установи.

«У нас є живий куточок, там декоративні кури та цисарка. Ними займається вихованець Р. Він за ними доглядає, годує – через щоденну і, на перший погляд, монотонну роботу проявляє любов до тварин. Зрозуміло, що сюди потрапляють хлопці з непростим життєвим шляхом. Є доволі багато нюансів. Однак вони займаються у гуртках, із запалом тренуються перед нашими звітними концертами. Приміром, із цікавістю відвідували курси, що викладав ваш фотограф тут (йдеться про фотографа Кременчуцької газети Олександра Грінченка – ред.), подобалися їм недавні кулінарні курси», – розповіла журналістам Олена Радочина.

На обід – борщ, рагу і, звісно, компот

Їдальня колонії більше нагадує звичайне кафе – з новими меблями, фонтаном та плазмовим монітором, на якому транслюють музичні кліпи. 

А на кухні під час нашого візиту разом із головною кухаркою працював 19-річний пекар О. За його словами, трудиться він тут щодня по 4 години. Поруч стояв 18-річний Р., який працює посудомийником. На обід для вихованців уже кипіла 40-літрова каструля борщу, у двох 20-літрових парували рагу з соусом та компот. Говорять, наїдків хлопцям вистачає – якщо лишається, можуть взяти добавку. 

За правилами, якщо рідні передали утримуваному передачу, їсти гостинці він має у гуртожитку, в кімнаті для прийому їжі. Там же – шафа з пронумерованими відділеннями для зберігання продуктів. Також є холодильник, електрочайник. На столиках стоять ікони. Як розповіли у колонії, їх ставлять самі ж хлопці. 

Духовне виховання

По неділях на території закладу проходять церковні служби, де хлопці можуть причаститися, що за словами начальника Олександра Сайка, роблять доволі часто. Зауважимо, у вихідні юнаки прокидаються о 8.00, по буднях – о 6.30. 

У колонії є невеличкий магазин.

А якщо до хлопців приїжджають відвідувачі, можна скористатися кімнатами для побачень. Але за них, як у і всіх закладах обмеження волі, необхідно попередньо заплатити. Так, ціна за кімнату для коротких зустрічей – від 12 до 16 грн (зустрічі до 4 годин), для тривалих – від 150 до 166 грн (від доби до трьох). У ціну входить і різний сервіс у приміщеннях. Платять хлопці й за погодинне користування інтернетом, зауважили вихователі.

Якщо за деякі послуги хлопці мають платити, то документи, що посвідчують особу, всім юнакам у стінах закладу роблять безкоштовно. Без цього важливого документу не відпускають жодного вихованця – а вони за власним бажанням можуть перебувати тут до 22 років і лише потім переходити (якщо цього вимагає строк) у колонію для дорослих.  

 

Фото Олександр Грінченко

Ліна Романченко

 

Подпишись на нас

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться