Володимир Маслов - науковець, ректор, Почесний громадянин Кременчука.
Велика когорта науковців, викладачів працювала і працюють у вищих навчальних закладах Кременчука. Всі вони зробили великий вклад у науку і розбудову вищої освіти в нашому місті. Одним із них був колишній ректор Кременчуцького державного політехнічного університету (зараз Кременчуцький Національний університет ім. Михайла Остроградського) Маслов Володимир Єлисейович.
Володимир Єлисейович Маслов – професор, академік Української академії наук національного прогресу, заслужений працівник освіти України, член-кореспондент академії технічної кібернетики України, відмінник освіти України, кавалер ордена «Знак Пошани», медалей «За доблесну працю» і «Ветеран праці», почесний доктор Міттвайдського університету Німеччини.
Він був засновником і першим директором Кременчуцького філіалу Харківського політехнічного інституту, першим ректором Кременчуцького державного політехнічного інституту, Кременчуцького державного політехнічного університету, а з 2002 року – радником ректора КДПУ.
Володимир Маслов народився 11 червня 1933 року в селі Чутове Чутівського району Полтавської області. Він закінчив із золотою медаллю школу і з відзнакою - «червоним дипломом» один із найпрестижніших вузів – Харківський авіаційний інститут. Потім успішно закінчив аспірантуру і в 1965 році отримав вчену ступінь кандидата наук.
Як відомо із історії міста, до 1941 року у Кременчуці існували педагогічний, вчительський і медичний інститути. Однак у післявоєнний період і до 1970-х років у нашому місті не було жодного вищого навчального закладу.
У 1960 році у нас був відкритий Кременчуцький загально-технічний факультет Полтавського інженерно-будівельного інституту, який у 1969 році очолив 36-річний молодий вчений Володимир Єлисейович Маслов. З тих пір він пов’язав своє життя з вищою школою, із становленням і розвитком вищої освіти в Кременчуці. Молодий керівник, звичайно ж, мріяв про відкриття у місті самостійного вузу, а можливість для заснування закладу вищої освіти в Кременчуці була.
7 травня 1972 року Кременчуцький загально-технічний факультет підпорядковується Харківському автодорожньому інституту, а деканом факультету призначається кандидат технічних наук доцент В.Є. Маслов.
14 серпня 1974 року КЗТФ ХАДІ був реорганізований у Кременчуцький філіал Харківського політехнічного інституту – КФ ХПІ, і очолив цей заклад вищої освіти Володимир Маслов. Одночасно він став і завідуючим кафедрою електротехнічних дисциплін. Це був великий прорив у становленні вищої освіти в наддніпрянському місті і перший великий успіх, перший вагомий внесок молодого керівника філіалу в розбудову вищої освіти в Кременчуці.
1974 рік можна вважати стартом до створення самостійного вузу. Втім, багато кременчуцьких юнаків та дівчат отримали можливість здобувати вищу освіту в КФ ХПІ на вечірній та заочній формах навчання. Довелося докласти багато зусиль, щоб філіал став одним із кращих в Україні. І Маслов розумів, що це єдиний шлях в досягненні мети – створення в місті самостійного вузу. Тому почав Володимир Єлисейович з підбору, насамперед, керівного складу філіалу та своїх однодумців. До такого ядра на перших порах належали доктор технічних наук, професор В.М. Комір, кандидати наук, доценти А.І. Чорнокнижний, М.Г. Самойлов, В.М. Міщенко, Л.І. Пирогов, Ю.І. Лук’янець, З.П. Кляхіна, О.М. Овчарук, Г.Г. Барвінко, С.П. Киба, І.А. Лаврик та інші.
У галузі навчально-методичної роботи головні зусилля директора спрямовувалися на підбір і розміщення професорсько-викладацького складу. Якщо в 1974 році у філіалі працювали 62 викладачі, з них 1 доктор і 26 кандидатів наук, то в 1997 році – 235 викладачів, з них 19 докторів наук, 3 академіки галузевих академій, 3 члени-кореспонденти, 85 кандидатів наук, доцентів.
В 1992 році в філіалі за ініціативи Володимира Єлисейовича була відкрита аспірантура та докторантура, і в цей же час різко зріс імідж Кременчука в науковому просторі нашої країни. Не випадково у 1986 році за особистий внесок у розвиток вищої школи України Маслов був нагороджений орденом «Знак Пошани».
На початку 90-х років, в умовах незалежності України, В.Є. Маслов чітко усвідомлював, що час для створення самостійного вузу в Кременчуці настав. КФ ХПІ перетворився в один з кращих вузів України. Він став гордістю, візитною карткою Кременчука, підготувавши вже 4000 інженерів для народного господарства країни.
За активну наукову діяльність і громадянську позицію Володимира Єлисейовича впродовж 20 років обирали депутатом міськради, він відповідав за розвиток освіти, науки і культури в місті. Як голова постійної депутатської комісії з цих питань він намагався давати старт новим ідеям, новітнім технологіям у цих галузях. Окрім депутатської діяльності він 17 років очолював міську організацію товариства «Знання», дбаючи про розповсюдження знань серед кременчужан. У 1996 році В.Є. Маслов був визнаний «Людиною року» в номінації «Освіта».
21 серпня 1997 року для кременчужан стало дійсно історичною датою. Саме цього дня Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 896 «Про створення Кременчуцького державного політехнічного інституту». У 1997 році ХХУ сесія міськради за особистий внесок у розвиток освіти, науки і культури в місті, підготовку інженерних кадрів присвоїла В.Є. Маслову звання «Почесний громадянин міста Кременчука».
13 червня 2000 року відбулося засідання колегії Міністерства освіти і науки про надання нашому інституту статусу університету. А 4 серпня 2000 року постановою Кабінету Міністрів України був заснований Кременчуцький державний політехнічний університет. Ректором цього найбільшого в Полтавському регіоні вищого закладу освіти знову був призначений Володимир Єлисейович.
Високу оцінку діяльності ректора В.Є. Маслова дав Європейський комітет громадських організацій ЮНЕСКО, нагородивши його у 2001 році дипломом та золотою медаллю в номінації «Ректор ХХІ століття» за значний особистий внесок у розвиток вищої освіти в Україні. У травні 2002 року Володимир Єлисейович був обраний лауреатом і нагороджений дипломом та медаллю міжнародної нагороди тисячоліття «За заслуги перед людством». Таких високих нагород в кінці 1990-х - на початку 2000-х років не удостоювався жоден ректор.
Володимир Єлисейович Маслов був нагороджений дипломом та медаллю Національного проекту «Золота книга ділової еліти України». ІУ Конгресом ділових, наукових і творчих сил України він був обраний лауреатом і нагороджений орденом «Свята Софія», дипломом та медаллю лауреата міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» у номінації «Якість третього тисячоліття». В 2005 році був нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Петро Могила».
Майже п’ять років, з 2002 по 2007 рік, Володимир Єлисейович виконував почесну і потрібну роботу радника ректора КДПУ, допомагаючи новому керівнику, Загірняку Михайлу Васильовичу, увійти в курс всіх справ університету і підтримувати високий рівень та імідж нашого вузу в очах вітчизняних і міжнародних освітянських організацій.
На початку 2007 року здоров’я його погіршилось, вік брав своє і, на жаль, 27 травня Володимир Єлисейович залишив цей світ.
Кременчужани завжди будуть пам’ятати того, хто підняв на високий рівень вищу освіту в Кременчуці і надав нашому місту статус університетського. Все життя академіка Маслова було віддане науці, навчанню і вихованню молоді нашого міста, інженерним кадрам України. На початку 2016 року одна з центральних вулиць Кременчука названа іменем Володимира Єлисейовича Маслова.
Фотографії з фондів краєзнавчого музею.
Селезньова І.Г. – зав. відділу
науково-освітньої роботи
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
