
Створював мультфільми, а загинув, захищаючи Батьківщину.
Сьогодні у Кременчуці скорботний день – прощаються із загиблим Героєм Станіславом Комарем.
Церемонія прощання розпочалась у Міському палаці культури, куди приїхали побратими загиблого Захисника України, друзі, однокласники, одногрупники, прийшло чимало колег його матері.
Над закритою труною у розпачі бабусі хлопця… Йому назавжди залишиться 26 років… Третього січня було його День народження, а 10 січня 2025 року - він загинув.
«Солдат Комар Станіслав Сергійович 1999 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук, навчався в Кременчуцькому ліцеї № 30. Закінчив Національний авіаційний університет міста Києва. Працював помічником вчителя англійської мови. Займав посаду оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 10 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Андріївка, Волноваського району, Донецької області», - розповів військовослужбовець із позивним «Лиман».
Побратими приїхали провести нашого земляка в останню путь. Всі вони - дронщики, які тримають наше небо.
«Приїхали одночасно 4 бійця. Всі, звичайно, були різні. Він собі вибрав позивний «Митець», тому що це якраз те, що йому відповідало. Він був далекий від таких речей, як війна, тому що був митцем, людиною, яка щось створює. Але замість того, щоб десь творити, він вирішив піти на війну. Ось і вийшло, що людина, яка хотіла творити щось світле і добре, довелося воювати. Всі смерті на війні доволі складно пережити. Але він довше навчався воювати, чим вийшло в нього вийти воювати», - пригадує «Лукіч», командир роти, у якій служив Станіслав Комар.
Військовослужбовець розповів, що «Митець» потрапив на фронт перед самим Новим роком.
Він сам вирішив служити і призвався саме в підрозділ, який займається комплексами, тобто до БПЛА- пілотів.
«Він спеціально до нас хотів. Прийшов до нас і одразу потрапив до нас на внутрішнє навчання», - слова «Лукіча».
«Митець» був одним з неочікуваних відкриттів у мене взагалі за всю службу. Тому що, по-перше, його вік дуже молодий. І як людина, здавалося, що він взагалі не створений для цього. Попри це, на бойових виїздах він себе показував дуже героїчно, дуже хоробро, і завжди психологічно тримав себе в руках. Це дуже не притаманно для такого типу людей. Він дуже творча людина. Бо вечорам нам грав на укулеле не дуже голосно, проте було чутно, як проривається у нього голос. І коли чуєш, як він співає, можна зазирнути до нього в душу. Буквально за пару днів ми зрозуміли, що це за людина, і була велика честь із ним служити», - говорить побратим із позивним «Буда».
Саме йому Станіслав Комар розповідав те, що закінчив авіаційний університет, займається малюванням мультфільмів.
«Показав декілька своїх робіт. Ми з ним дуже зійшлися, що він творча людина, що я творча людина. І мені дуже важливо було, щоб він потрапив саме до мене», - теж із його спогадів.
З Києва приїхала попрощатися зі Станіславом Комарем його одногрупниця.
«Він малював, він створює мультфільми, робив звукозапис. Завжди допомагав. І навіть був учасником студентських різних самих урядувань. Ми дуже добре товаришували з ними. І після навчання він створив свій YouTube-канал, хотів просувати мультфільми, малював власні. Але після цього вирішив все ж йти в армію. Там товариш служив», - розповіла Катерина.
Зазначає, що Станіслав Комар проходив навчання у Великобританії, а потім в Києві.
«Йому це дуже подобалось. Навіть коли він їхав туди, написав СМС, що складно, але подобається», - слова дівчини.
Чудові слова спогадів у однокласниць загиблого Героя.
«Я перейшла у 2 клас і навчалась з ним. Це дуже добрий талановитих хлопчик. І завжди мені давав списувати, коли просила в нього і всім допомагав», - слова Марії.
Її доповнює Анна: «Щира талановита людина яка завжди допомагала і ніколи не відмовляла. Він активний був у школі, дуже активний. Він на випускному виступав, читав бітбокс. Він дуже гарно малював».
Саме малювання – як улюблене захоплення Станіслава Комара найбільше запам’яталось його класному керівнику - Сергію Миколайовичу.
«Він навіть свою професію, здається, пов’язав із дизайну або малювання. Звичайний хлопчина, скромний і на весь голос не посміхався, але був товариський, його всі поважали дійсно він дуже класно малював. У конкурсі по цивільній обороні сам намалював такий плакат, що він був найкращий у школі і навіть ніхто не знав, що він це готує. Він сам вирішив це зробити і приніс його у школу. Для нас це було здивування і саме тоді всі побачили, що дуже добре малює. Потім Станіслав нас здивував тим, що заспівав реп на випускному - ніхто цього не очікував від нього. Це зробив він дуже-дуже дуже якісно. Всі були просто здивовані, вражені, бо вчителі навіть не очікували, що він не таке здатен. Дуже любила його вчителька математики, бо Стас говорив дуже мало, але саме тоді коли потрібно і те що потрібно. Мабуть, якщо говорити про Стаса, то коли ти на нього дивишся - ти ніколи не думав, що ця людина зможе піти на війну… На жаль, він уже в нашій школі не перший випускник, який загинув і складно уявити, що буде ще. Тому сподіваємося, що це горе піде з нашої землі», - розповів пан Сергій.
Далі Станіслава Комара відспівали у Свято-Миколаївському Соборі.
Поховання відбулося на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича