Кременчуцька газета
Четверг, 29 Лютого 2024
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube threads telegram

Ви є тут

«І в 70 років ми будемо дітьми» -  «Діти Фристайлу» розповіли, чому не збираються «дорослішати»

14 листопада 2023

Другий концерт у Кременчуці за цей рік.

13 листопада у Кременчуці виступив відомий полтавський гурт "Діти Фрістайлу". Перед запальним концертом четверо музикантів дали інтерв'ю журналістам міських ЗМІ.

У крайній раз ви були у нас в травні. Що змінилося за цей час?

Денис Супруненко: В травні якого року? Цього року? За цей час багато що змінилося. Нові пісні в нас з'явились, були невеличкі гастролі, бо до цього не дуже з цим було гаразд. Ростемо, розвиваємося, йдемо далі.

Які міста України у вас найчастіше бувають в графіку? В які міста ви, можливо, любите їздити, вони особливі для вас?

Денис Супруненко. Багато є улюблених міст, але останнім часом в нас не такі широкі гастролі. Декілька разів у Києві були, Житомир нам дуже сподобався. Але якось не складається останнім часом там виступати. Ми нещодавно в рамках цього туру заїхали у Звенигородку Черкаської області. Ми туди взагалі років п'ять не могли ніяк доїхати. Концерт був просто бомба, дуже теплий, яскравий прийом. Такі емоції переповнювали. В Черкасах теж останнім часом рази три були.

До речі, хочу представити нашого нового учасника Анатолія Карамана. До питання, що змінилось ще. У нас тепер два Толі. Один - брат, інший - Караман.

А як вас зустрічають взагалі в Кременчуці?

Денис Супруненко. Нас завжди тут дуже тепло зустрічають. Ми вже багато разів були. Нас досить добре знають, ми тут майже рідні. Завжди дуже крутий прийом.

У Кременчуці ви виступали 22 березня 2021 року. Тоді ви говорили, що вам дуже часто дарують цукерки. Вам навіть подарували на День Святого Валентина тоді величезне шоколадне сердечко. Чи змінилося щось з того часу?

Денис Супруненко. В основному все без змін. Нам приємно, що дарують цукерки, ну ми ж діти. Солодкі діти.

Плавно переходимо до дітей. Запитання від ваших шанувальників. Чи не збираються «Діти Фрістайлу» дорослішати, змінюватися і змінювати назву колективу?

Денис Супруненко. Ні, не збираємося. Знаєте, як то кажуть, ми ж "Діти фристайлу". Не тому, що ми маленькі діти, не тому, що ми діти учасників гурту "Фрістайл", тих, хто працював тут, або мав безпосереднє відношення до нього. Не в сенсі маленьких дітей.

Анатолій Караман. Ми завжди чиїсь діти, правда?

Денис Супруненко. Нам коли буде там 70 років, дай Боже, то ми теж будемо дітьми. Для своїх батьків. Як це не смішно буде виглядати.

Ігор Лаврик. І це гарний привід завжди на сцені залишатись трошки в гарному сенсі цього слова несерйозними. Так, в нас є така можливість. Знаєте, завжди треба трішки дітьми залишатись. Це корисно.

Скажіть, будь ласка, а чи плануються в майбутньому концерти із "Фрістайлом"?

Денис Супруненко. Це дуже цікаве питання. У нас нещодавно були вже концерти з "Фрістайлом". Виходить, що планується. Взагалі студія у нас одна, керівник один, тому спільні концерти завжди можуть бути. 

Анатолій Супруненко. Дуже подобається разом працювати, тому не виключно, що будуть.

У вас є спільні пісні. Пригадайте їх.

Денис Супруненко. Колись "Ах какая женщина" виконували. "Україну ненька" - теж виконували. Так, Україну нині разом виконували. Ще була в нас така пісня - «Щастячко моє», коли з Сергієм Кузнєцовим її співали. Не сказати, що їх було дуже багато, але були такі.

Скажіть, дуже зараз на слуху пісні оці: і "Чорнобаївка", і "Москва горить". Чи в планах ще записати щось подібне, щоб підняти дух? Тому що ми трішки підзаморились.

Денис Супруненко. Нещодавно в нас вийшла нова пісня. Ми її поки що в програму не включили. Треба там трішки доопрацювати. Але реліз уже був, вже на ютубі є кліп. Братанчик мій співає. «Україна моя» називається пісня. І надалі ми плануємо в подібному жанрі робити пісні. Такі патріотичні, щоб хлопцям нашим бойовий дух підтримати. Ми намагаємося робити і якісь позитивні пісні, це також потрібно. Треба якось це пережити.

Ви так зраділи, що у вас вийшла пісня. Вам не дають співати? (питання - Анатолію Супруненку)

Анатолій Супруненко. Ні, дають співати. Я дуже проблемний.

Денис Супруненко. Ми його отак тримаємо, кажемо «Не співай!». Він же десь свого часу, щоб по-новому, так, знаєте. Він просто, як-то кажемо, може так дебело вмочити. Ми цей козир так тримали, тримали, тримали і не втримали.

Розкажіть, будь ласка, що ви взагалі слухаєте і яка музика в ваших плей-листах грає?

Денис Супруненко. Якщо чесно, останні років шість, ну, особисто, я не знаю, як хлопці, ну, вони можуть сказати, особисто в моєму плей-листі лабає тиша. Взагалі, ну, останнім часом. Ні, ну, чесно, як в плані розвитку, ну, ми зрозуміло, ми аналізуємо. Те, що відбувається і в шоубізнесі, і що зараз люди слухають, і, ну, все таке інше. Але, ну, сказати, щоб, як для особистого задоволення, я музику, ну, дуже рідко слухаю. Ну, це для діла, в основному.

Ігор Лаврик. "Металіка", "Стінг", такі речі. "Рамштайн", "Бон Джові", ну, такі класики, можна сказати. Зарубіжні. Дуже мені подобається Петриненко, пісня «Україна». Царство Небесне Ніні Матвієнко, «Квітка душа». Це такі пісні, які от поза конкурсом, це от реально, ти просто розчиняєшся.

Денис Супруненко. Ну, а взагалі, якщо так узагальнити, то ми полюбляємо якісну музику. Так, так. Не важливо, в якому вона стилі, який напрямок. Якщо це зробили якісно, талановито, то це круто.

У вас є в репертуарі пісня, яка вам нагадує і глядачам про Ніну Кірсо?

Денис Супруненко. Це пісня «Україна ненька». Ми з «Фрістайлом» її завжди співаємо. Ну, по-перше, цю пісню написала Ніна Кірсо, і вона її співала. Потім хлопці з «Фрістайлу» її переробили. Вони співали її разом, просто там кожен в пострості. І ми коли робили спільні концерти, ми також там другий куплет співали своїм гуртом.

А от ви згадували про останній концерт у Звенигородці. Можливо були ще якісь такі цікаві моменти, ситуації, які вам приємно згадати, розповісти? Щось із глядачами?

Денис Супруненко. Колись в нас був концерт, я вже зараз не пригадаю точно, який це був рік, в Житомирі, в «Ракушці». Так, загалом, оплески в залі з'являються, коли ми вже виходимо на сцену. Тоді ще інтро не заграло, а такий галас був. Пів концерту люди кричали настільки голосно, що я не чув монітор свій, тобто, заряд енергетики був просто шалений.

Ігор Лаврик. До речі, я вас виправив на слові «Золотоноші», але ми також в Золотоноші нещодавно грали, то дарма що маленька кількість глядачів, але прийом був дуже шалений. Реально було шалено. Було гаряче.

Анатолій Супруненко. Взагалі немає різниці, де, в якому місці концерт. Нам будь-де подобається.

Ігор Лаврик. Чи це місто, чи це село, скільки там людей вміщується в зал - немає різниці. Це все наші рідні люди.

Тоді, що ви побажаєте рідним кременчужанам цього хмурого осіннього вечора перед вашим запальним концертом?

Денис Супруненко. Це важливі речі. Здоров'я, Перемоги і миру.

Анатолій Супруненко. І нехай залишаються такими ж котиками, як вони є.

Анатолій Караман. Відволіктись від цих буднів важких і отримати задоволення і на концерті.

Ігор Лаврик. Якнайскорішої Перемоги, щоб всі ці покидьки покинули наші землі і щоб ніколи більше сюди не повертались. Цього хочеться побажати.

Нагадаємо, Кременчужани вчора почули, як "Москва горить" і дізнались, чому "Ленд-лінз, тра-та-та, наближається "звізда!".

"Горить москва", а  Щастя буває і є": улюблені пісні "Фрістайлів" рідною мовою зворушили Кременчук.

Від любові до війни: про зміни у житті і творчості розповіли учасники гурту «Діти Фрістайлу».

 

Світлана Павленко

Фото Єгора Мовчана

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися