Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Субота, 27 Лютого 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Генерал газових мереж

17 січня 2021

Головний інженер ПрАТ «Кременчукгаз» Болеслав Грабовський – стратег і тактик.

 

Кожен із співробітників ПрАТ «Кременчукгаз» - особлива людина. Давайте ближче знайомитися одне з одним, дізнаватись цікавинки та навчатися корисного.

Двадцять років тому полковник інженерних військ у запасі прийшов на підприємство майстром «підземки». Тепер під його командуванням – технічна складова газових мереж. Досвід сапера, водолаза, комбата знадобився у мирній діяльності.

«Коротка історія мого життя…»

Болеслав Грабовський поділяє своє життя на колишнє і нинішнє. Перше – це військове, друге – мирне. Обидва – доволі ризиковані для нього самого і водночас покликані убезпечити інших людей. 

«Коротка історія мого життя така: народився в гарному історичному місті Камьянці-Подільському на Хмельниччині. Там закінчив школу, а 1977 року - й Вище військово-інженерне командне училище. Там учили всьому – водопостачанню, електростанціям, машинам і механізмам. Я знав практично всі колісні машини Радянського Союзу, умів управляти будь якою гусеничною машиною і знав більше тисячі вибухових пристроїв, мін та снярядів. Потім 4 роки служби на Далекому Сході. Згодом - 5 років у Німеччині, де, зокрема, був командиром водолазного взводу. Займався переправою танків через Ельбу під водою - цікаві часи, пов’язані із ризиком для здоров’я і життя, від моєї роботи залежало багато інших людей, тому я можу навіть пишатися нею.

Після Німеччині був командиром саперної роти в Черкасах.

Влітку 1986 року був направлений для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Я був керівником тих машин на базі танку (ІМР), які виконували найскладніші завдання навколо 4 енергоблоку. Ми тоді тільки починали будувати перший саркофаг над зруйнованим реактором. Там я був цілих 42 дні.

За своє життя розмінував понад 1500 бомб, мін, снарядів, різних вибухових пристроїв, які залишалися з часів Другої світової війни, закінчуючи сучасними вибуховими пристороями. За 4 роки став командиром батальону. 1991го вступив у Військово-інженерну академію в Москві. Застав путч, але як військового мене не залучали до тих подій, вуз продовжував працювати. Три роки я учився на стаціонарі навчального закладу, що піднімає рівень офіцера як спеціаліста. На момент мого випуску Академії було 175 років. Вона давала дуже гарну освіту тому, хто хотів розвиватися далі…»

Армійські історії

-Розкажіть про пригоди на службі

-Воно не скільки пригоди, скільки сама робота. Підрозділ, де я служив у Черкасах, відповідав за всю область. Їздили на території, де було багато боєприпасів і розміновували їх. Одного разу послали мене у найвіддаленіший Маньківський район. Перед цим я ще два райони проїхав - Шполянський та Катеринопольський. Там позбирав понад два десятки боєприпасів і направився до місця призначення на військовому «Уралі». Дорогу міг не вибирати, через поля, через луги. Між селами на шляху нас зупинив чоловік біля зламаного «УАЗика», сказав, що віз дружину в пологовий будинок і благав про допомогу. Буксирувати машину не було тросу, отож він попрохав відвезти до лікарні породіллю. Тут у мене повний кузов боєприпасів та вибухівки, а він каже, що жінка має народити, і ніхто, крім мене, йому посеред цього поля більше не допоможе! Вибору не було - я посадив жінку в кабіну до водія разом із її мамою, а сам сідаю на свої снаряди зверху в кузов і кажу: «Показуйте дорогу!». От такою компанією ми й поїхали до Маньківки. Тамтешні медики були в шоці, коли військова машина з написом «РОЗМІНУВАННЯ» під'їхала під двері пологового будинку. Жінку зразу забрали. Я розвернувся та й поїхав у військомат. Переночувавши, наступного дня позбирав у тому селі боєприпаси, за населеним пунктом їх знешкодили, склали акт і можна було б повертатися..

«Поїхали, - кажу водію, - дізнаємося, хто там у нас народився?». В пологовому розказав, що привозили жіночку, як там вона? Кажуть: все добре, доця у вас народилася. Мабуть, вирішили, що я тато, якщо привіз породіллю, хоча не знаю ні імені, ні прізвища. То я передав їм побажання, щоб росла щасливою і поїхав на Черкаси.

Загалом життя цікаве і історій у ньому безліч!

- Які серйозні випадки із вибухівкою у вас траплялися?

-Ми завжди потрапляли в зону небезпеки. Справа в тому, що робота з усіма боєприпасами, які лишалися після війни, потребувала особливої уваги та обережного поводження. Розбирати неможливо, бо майже все заржавіло, і коли воно вибухне, ніхто не знає. Знаходили і в дворі, і в садку, і в полі, і по 50 шт і по 100. Але частіше по 2-3 шт.

Був випадок, коли чоловікові кинули гранату у вікно, висмикнувши чеку. Здається, в Глобино. За всіма законами механіки, граната повинна була вибухнути, але цього не сталося. Він вибіг із хати, викликав міліцію, яка повідомила військомат, який, у свою чергу, повідомив нашу частину, і я поїхав розбиратися.

І ось береш у руки гранату, що не вибухнула, і думаєш: чи бог пожалів того чоловіка, чи ще щось?..

В подібних випадках боєприпас знищується на місці (тоді він рознесе хату), або треба, ризикуючи своїм життям, винести її десь за двір чи город і підірвати там. Мені вдалося винести її за межі та розрядити.

-Що надало впевненості?

-Знання, досвід, інтуїція. Насамперед я знав, що в мене в будь якому випадку мусить бути 4 секунди, бо граната вибухає через 4 сек після спрацювання запалу.

Як пощастить… Зараз цим займаються рятувальники, і піротехніки, а раніше – це були військові підрозділи, зокрема саперні.

-Як родина ставиться до того, що все життя ви обираєте небезпечні професії, пов’язані зі стресом та загрозою життю?

-Родина ставилася з розумінням, підтримувала мене і я їй за це вдячний.

Генерал мирного життя

-Болеслав Францевич, скажіть, чи мріяли ви стати генералом, як кожен хороший солдат?

-Якби не було усіх цих катаклізмів, то, може б, уже й був генералом. Але достатньо того, що я став полковником запасу.

-Розкажіть, як ви потрапили в Кременчук і на наше підприємство?

-Після навчання в академії я служив у Кривому Розі, а потім у Кременчуці. Тут після 26 років своєї військової карьєри вийшов на пенсію з посади начальника Штаба саперної бригади. В березні 2001 року почув про вакансії та прийшов на роботу у «Кременчукгаз» майстром підземних газопроводів. Мій рівень освіти вимагав реалізувати отримані знання з питань керування людьми, організації заходів, технічної підготовки. За деякий час я став начальником служби підземних газопроводів, а 2009 року мені запропонували посаду головного інженера.

-Які обов’язки у головного інженера?

-Я відповідаю за технічну складову роботи по підприємству.

-Плюси і мінуси вашої роботи?

-Плюси… Треба постійно знати що відбувається на підприємстві, щоби все правильно і безпечно працювало. Газова система - це не просто труба, а цілий комплекс всілякого обладнання, яке повинно доносити газ до споживачів. За ним постійно потрібно слідкувати, своєчасно вживати заходи, щоб вирівняти систему в разі збоїв.

А мінусів у роботі взагалі не повино бути. Сказати, що мені тяжко працювати, то я не можу так сказати. Повинні бути позитивні емоції.

-Які масштабні ситуації на роботі траплялися, де треба було приймати важливі правильні рішення на запобігання небезпеці?

-За час моєї роботи головним інженером було кілька випадків, коли відключалися цілі мікрорайони через збій обладнання. Ми намагалися ліквідувати аварію у найкоротші терміни, ретельно продумували всі заходи: як можна забезпечити місто газом - з одного боку, а з іншого – як встановити обладнання й тримати все під контролем.

Зазвичай після відключення дуже складно відновлювати доставку газу, особливо, якщо йдеться про все місто. Коли були серйозні роботи із переврізок дублюючого вузла обліку на ТЕЦ, чи на центральній ГРС в Кохнівці, то йшлося і про відключення. Але щоб запустити потім газ, треба було б надто багато коштів, сил, енергії, а місто без газу могло бути і тиждень, і два. І це могла бути практично надзвичайна ситуація. Отож, завдяки продуманим діям, злагодженій роботі департаменту мереж, і керівників, і майстрів роботи ми виконали без відключення міста. Я вважаю, що це найвища оцінка для працівників підприємства, їх спільної роботи. Найбільш якісною роботою в нашій галузі є та, що виконана, а місто про це може навіть не знати. Якщо перебоїв із подачею газу немає, то це найвищий показник виконання наших робіт, найвищий клас!

-Що зробити, щоб професія газовика стала престижнішою?

-Питання хороше, та відповіді на нього немає. Люди про газовиків кажуть: «О! олігархи! Ціни високі на газ!» Але ж я особисто не встановлюю їх. Я просто транспортую. Апрофесія і так престижна, бо забезпечує комфорт людям, нормальне і безпечне існування. Для підняття рейтингу треба займатися просвітництвом, розповідати, чим займаються наші працівники, показувати людям, що і як ми робимо.

Дипломат

-Як ви спілкуєтеся зі споживачами?

-Мені доводилося не раз спілкуватися в різних ситуаціях, зокрема, конфліктних. Щоразу я намагався знайти спільну мову, переконати, що ми робимо лише на краще: і для людей, і для нас. Не тому, що нам так хочеться, а тому що життя так склалося: такі умови, такі закони. Доводилося вести переговори на Київській з мешканцями багатоповерхівки, коли йшлося про технічне обслуговування. Ніби-то всі розуміють, що для справності плити чи котла їх треба регулярно обслуговувати. Тільки те обладнання, що змащене, відрегульоване, перевірене, має гарантію безперебійної роботи. А якщо до нього ніхто 10 років не підходив і не регулював, то воно нормально не вмикається, погано горить, небезпечне і може мати витоки. А люди думають, що це не потрібно. Доводилося переконувати їх.

Два роки тому у Потоках також перекрили трасу, і там була проблема техобслуговування. Там також вдалося домовитися з людьми, бо таке наше життя – компроміс. Якщо навпаки, то справи не буде: споживачі не пустять нас в хату, а ми газ не дамо і врешті буде невдоволення. Люди часто сперечаються лише тому, що не знають якоїсь інформації. Наше підприємство намагалося завжди вести толерантну політику стосовно населення, ми ніколи нікому спеціально шкоду не робимо. Наше завдання – безпечне безперебійне якісне газопостачання. Намагаюся дотримуватися цих вимог і в подальшому. За 20 років, скільки я тут працюю, змінилося обладнання, техніка, методи й підходи роботи, виросли гарні спеціалісти, які здатні добре виконувати свої обов’язки й забезпечують безперебійне і безпечне газопостачання.

– Наскільки болюче питання відключення боржників для керівництва ПрАТ «Кременчукгаз»?

-Ми всі хотіли в Європу і в Європу ми прийшли. По європейським стандартам і поняттям система має такий вигляд: якщо в тебе є гроші, ти купуєш газ і живеш комфортно. Якщо в тебе немає грошей, ти відключаєш газ і шукаєш теплі шкарпетки, або дрова, або інший варіант опалення житла. Наш народ до цього, на жаль, не звик.

Нещодавно приходила жінка на комісію, в якої 30 тис грн боргу.

Питаємо: «Чому не платите?»

Каже: «В мене пенсія 1900».

«Підіть у собез, оформіть субсидію».

Каже: «Мені не дають».

«То відключіть газ».

«А чому я повинна мерзнути?»

Але ж за газ, який вона палить, повинен хтось платити. І заплатить наше підприємство.

Мені жалко, що жінка буде мерзнути, але вона не хоче шукати виходу з цієї ситуації, а перекладає це на наші плечі.

У всіх європейських країнах так: є в тебе гроші - користуєшся, немає – ти сам відключаєшся. Якби наші люди були більш свідомі, то, побачивши, що по фінансах не виходить, прикручували б котел. Все по чесному.

Нам прикро й неприємно, але, якщо ми не відключатимемо і дозволятимемо накопичувати борги, то заганятимемо в борги самих себе.

-Питання від споживачів до вас як до інженера-фахівця: чи можна воднем замінити газ?

-Можна. Але якщо обладнання налаштоване на роботу на газі, то на водні воно працювати не буде. Тобто, якщо використовувати водень у якості палива, треба спеціальне обладнання, спецприлади для його добування. Одна справа добути літр водню, а інша – 1000 літрів. Крім того, при згоранні водень також слід змішувати з повітрям. Треба прораховувати: скільки коштуватиме видобуток водню в порівнянні з газом, скільки коштуватиме обладнання, наскільки водень безпечний, як цей водень транспортувати до абонентів. Врешті там нові технології... Треба рахувати.

Бо коли Ющенко з Тимошенко прийшли до влади, то вони рекламували опалення соломою (мовляв, нам газу не треба). Посеред Вінниці дружно збудували котельню на соломі. Підключили до неї три багатоповерхівки і школу з дитсадком. Але потім з’ясувалося, щоб котельня працювала, треба цілий квартал соломи зберігати посеред Вінниці. Небезпечно, бо солома горюча. Зробили кагат соломи на околиці і 10 КАМАЗів возили ту солому цілий день до котельні. Виявилося, що опалення соломою в 4 рази дорожче, ніж опалення газом. Насамперед, треба її десь узяти, по-друге, треба її десь тримати, треба возити, бо вона сама не ходить, по трубах не лізе. Але ефективність показала, що краще вже зразу палити соляркою

-Споживачі питають, чому різний колір газу на плиті?

-Перше: для спалювання 1 куба газу треба 9 кубів повітря. Для того, щоб він гарно горів на плиті чи в котлі, треба його чітко відрегулювати – скільки повітря туди надходить. Якщо правильна консистенція зміщування, горить синім полум’ям. Якщо менше повітря або більше, то червоним, або жовтим і коптить. Це - неповне згорання, що закінчується закопченою каструлею, збільшенням викидів чадного газу. Щоб якісно користуватися газом, потрібно дбати про обслуговування обладнання і правильне налаштування.

 

-Яке найбільше досягнення і найбільший провал у вашому житті?

Складнувати відповісти. Бо хтось збирався на Еверест і подолав цю висоту і це для нього найбільше досягнення. Я таких завдань перед собою не ставив. Моя мета – стабільна й безпечна робота підприємства і цього я намагаюся досягати щодня. Щодо провалів, то дійсно були різні ситуації, проблеми, збої обладнання, але це не можна назвати великим провалом. В будь якій роботі бувають збої. Здатність долати перешкоди і знаходити вихід та робити свою справу - оце основне, ніколи не здаватися і завжди досягати поставленої мети

Сказати, що я щось би хотів у житті переробити? Ні. Я прожив життя і вважаю, що були в мене помилки і не все було правильно. Але поміняти я нічого не хотів би.

-Де ви черпаєте натхнення, якою інформацією цікавитеся?

-Я виписую «Журнал головного інженера» - для того, щоб працювати на моїй посаді, треба постійно вчитися, час міняється, міняються технології. Інший журнал про інженерні мережі. Постійно цікавлюся інтернеті і скрізь тим, які нові методи роботи, матеріали, механізми, бо не можна наодному місці стояти, без розвитку не буде руху вперед.

-Які винаходи вас вражають?

-Справа в тому, що винахід винаходу «велика різниця». Хтось придумав спосіб для переврізки газопроводів під тиском. Я вважаю, що це дуже якісний і необхідний винахід. До нас приїжджає фірма, що робить переврізки без відключення споживачів від газу. Це сучасний винахід - буквально років 5ть, як вони почали цим займатися. Він стосується вузьких спеціалістів типу газових господарств. Населення про нього не знає і космічні ракети без нього літають, і все нормально. Але люди, які придумали такий винахід дуже розумні і винахід дуже корисний, бо ми можемо застосувати його в нашому повсякденому житті.

-Зараз багато інформації, особливо із огляду на поширення інтернету. Як відрізняти правду від брехні?

-Я багато бачив, багато знаю. Події, що відбуваються навколо мене, я аналізую. Знаючи добре історію, я часто зразу бачу, що брехня, а що дійсно проблема.

-Поділіться рецептом як зберігати спокій коли навколо паніка?

-Коли виникає паніка? Тоді, коли людина не бачить виходу із ситуації. Треба аналізувати, шукати вихід і тоді паніка проходить.

-Як би вас описали друзі?

-Справжній чоловік. У всіх питаннях. Друзів у мене багато. Справжні друзі можуть довго не бачитися, але коли виникне потреба, щиро допоможуть, підтримають, не зрадять, не зроблять підлість.

Я намагаюся вести себе так, щоб друзям було комфортно зі мною, бути людиною слова, порядною людиною. Щоб ті, хто зі мною спілкуються, ніколи про це не пожалкували. Це життєвий принцип. Я не вважаю себе ні героєм, ні блазнем - прожив життя так, як вважав за потрібне.

Колись я сміявся, що якби я мав час і бажання написати книгу про своє життя, вона була б дуже цікава. Врешті кожне життя цікаве і гідне книги. Питання: чи потрібно це робити?...

-Поділіться секретами виховання дітей.

-Це тяжке питання. Виховання людини – дуже складний і кропіткий процес. Я намагався виховувати своїм прикладом. Це єдине, що я можу сказати. Тому що решта не завжди приводить до результату, який ви очікуєте. Якщо ти ведеш себе правильно і на тебе дивляться люди, і наслідують тебе, це найвірніший спосіб.

-Яке у вас дозвілля? Як ви виходите із стресового стану у спокійний?

-Я не хочу сказати, що в мене дуже стресовий стан, я доволі врівноважений, можливо, загартувався за попередні 30ть років. А загалом прогулянки на природі, на островах. Деколи рибалка чи мисливство, але без фанатизму. Більше це відпочинок на свіжому повітрі десь. Україна дуже гарна, люблю мандрувати машиною, часто буваю в Карпатах, у Львові, є цікаві місця на Полтавщині. Це приносить моральне й естетичне задоволення.

-Куди плануєте поїхати у найближчу відпустку?

-Навіть не знаю. Часто відвідую свій рідний Кам’янець-Подільський, де живе моя мама, брат. Я до них люблю їздити.  Там дуже цікаві краєвиди, каньйони, скельні монастирі.

 

Те, що залишилося за кулісами

Справжній полковник пильно стереже фортецю своєї душі, яка розчинена у трьох красунях: коханій дружині та двох доньках. Бо вони знають, який надійний тил потрібен військовому, особливо, коли він потрапляє на заміноване поле самої долі. І головне - здатні тримати оборону, попри свою тендітність. Це для них він живе, працює, будує, із ними мандрує. І для них він найголовніший!

Для нас працівників ПрАТ «Кременчукгаз» – ви також найголовніший інженер. Довіряємо вашому досвіду, вчимося у вас, зичимо цікавої роботи і позитиву!

 

PS: Коли коротка версія нашого інтерв’ю була вже надрукована, місто облетіла Казка про Майстра-годинникаря, який відремонтував старовинний часомір у Кременчуцькому краєзнавчому музеї. Як ви думаєте, хто став її героєм? Болеслав Грабовський!

Марія Долина

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися