Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
П'ятниця, 19 Серпня 2022
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Почати з нуля у Кременчуці: переселенка із Луганщини готова дивувати своїми тортами містян і гостей міста

16 травня 2022

Жіноча сумочка, трактор і модний журнал в солодкій імпровізації.

Очей не можна відвести від робіт майстрині-кондитерки із міста Кремінна, Луганської області, Наталія Жарко. Тікаючи від війни, її родина опинилась в Кременчуці.

«Ми залишили Кремінну і не знали, куди їхали: не було Інтернету, мобільного зв'язку. А невістка застрягла в Рубіжному. З нею тримали контакт через короткі повідомлення. У нас ще був відкритий  проїзд, а з Рубіжного - вже ускладнена евакуація. Ось аж в Дніпрі її зустріли і невістка повідомила, що зателефонувала рідні, яка живе в Кременчуці. Спочатку думали, що лишень переночуємо день-два і рушимо далі в західні області. Адже тут мали інших людей прийняти.  Та змінились плани. Тож нам запропонували жити, скільки потрібно. Ми раді були, що знайшли житло. Адже переселенців зараз багато, вільних квартир майже немає, та і є в нас фінансові обмеження», - розповіла Наталія

 

Говорить, що Кременчук сподобався відразу. «Місто красиве. Ми ж в центрі живемо: поруч парк, Дніпро, пляж. Якби не війна, не ці обставини – живи насолоджуйся», - її слова.

Наталія не з тих людей, що сидітиме без діла. Уже у Кременчуці – абсолютно з нуля розпочала справу, якою займалась в рідній Кремінній. Наталія пропонує кременчужанам і гостям нашого міста солодку продукцію на замовлення: торти, тістечка, десерти.

«Уже 7 років займаюсь випічкою тортів. До цього працювала в райдержадміністрації. Була начальником відділу. Тоді невеликі були зарплати. Довелось згадати захоплення молодості - випічку. Ще у 90-их роках воно виручало, але тоді це було не так професійно як зараз.  Торти почала виготовляти, ще коли працювала, а потім побачила: справа пішла. Раніш важко було вдосконалюватися, та згодом в Інтернеті розмістили чимало безкоштовних уроків. Було так - я на роботі  і не можу дочекатися, як прийду додому і щось видивлюсь і зроблю.  Потім прийшла популярність в рідному місті – почало надходити достатньо замовлень. Хоч спочатку вулицями ходила і розповідала, що можу різноманітні торти на замовлення робити, у соцмережах розміщала повідомлення», - розповіла жінка.

Потім до Наталі долучився і чоловік, який навіть заробітки в іншій країні закинув. І це була родинна справа. Років 3-4 працювали разом.

«Він навіть фігурки на торти сам робив. Бачить, які в мене виходять і собі робить. Розповідав, що в дитинстві любив ліпити із пластиліну. Ось і знадобилось. А потім знайшов собі роботу. Я вже сама замовлення виконувала. Іноді самі клієнти пропонують ідеї, а нерідко я питаю, які побажання і показую приклади. Деякі ідеї беру з Інтернету. Є власні зразки», - слова майстрині.

Одного разу Наталії замовили зробити у торті копію сільського клубу.

«Вони виграли грант із Італії на реконструкцію. Приймали делегацію. Ось і зробила копію клубу. Складно, але над 3D тортами працювати надзвичайно цікаво. Особливо приємно, коли все вдається так, як задумувалось», - розповіла.

Ні інструментів, ні форм, ні матеріалів для виготовлення тортів під час евакуації Наталія із дому не взяла.

«Була думка взяти різні насадки для крему, дорогі інгредієнти, які сама придбала саме перед війною. На носі тоді було 8 Березня, далі Великдень, тож закупила чимало продуктів (мали б бути замовлення). Але місця у машині було мало, не знали, куди їхати. Та хіба ж я знала, що буде пічка, де торти пекти? Сподівались навіть на те, що житимемо в гуртожитку. Тепер вже думаю, що треба хоч дороге щось взяти. Якби знала, що так житимемо – по щілинкам розсувала. Тепер все з нуля доводиться купувати. Не сподіваюсь, що вдома щось з мого інструменту і інгредієнтів залишиться. Нам передали сусіди через знайомих, що будинок вже залишився без вікон. Тож уже в Кременчуці купила спочатку міксер,основне із інструментів, потім приємно здивувалась, що тут є спеціалізований магазин для кондитерів. Вдома всі товари для випічки замовляла через Інтернет. Щодо продуктів, то вдома були ягоди. Коли виїжджали - щось роздала сусідам, половину залишила так. А зараз із ягодами складно, а все інше – вершки, масло мука є тут. А ось творожний сир замовила через Інтернет, бо тут не знайшла», - розповіла майстриня.

У Кременчуці перше замовлення Наталії  - це торт із бузковим букетом. На 5 травня замовили на День народження 55-річній  жінці.

Розповіла нам Наталія ще два цікаві випадки, які пов’язані із нашим містом.

Ще у Кремінній вона слідкувала за блогеркою Оленою  із Кременчука.

«У неї канал в Ютубі називається «Жизнь худеющей богини». Я ж нікого тут не знаю, тож звернулась до неї. Виявилось, що Олена на ринку працює. Дала свій телефон, вона обіцяла допомогти, якщо треба. Ось їду на автівці і зустріла її на вулиці. Одну людину в Кременчуці знаю і такий випадок. Дуже раді були зустрічі», - із розповіді жінки.

А ось другий випадок пов'язаний саме із тортом.

«Якось мені замовили торт люди із Кременчука. Назви міст то схожі. Тож недочитали – недобачили. Навіть передоплату надіслали. Пишу замовникам, що торт готовий. Почали домовлятися про те, де будуть  забирати Вони називають,щось незнайомі назви вулиць. Подумала, може з Рубіжного, а виявилось із Кременчука. Дорогою сюди це згадували», - із розповіді жінки.

Вона жартує, що готова зробити цим людям торт уже в Кременчуці. А тих, хто зацікавився виробами Наталії, з ними можна ознайомитися на її сторінці  в Фейсбуці 

 

Олена Ліпошко

Фото надала Наталія Жарко

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися