Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Понеділок, 28 Листопада 2022
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Ви є тут

Укріплення міста, прихисток ВПО та допомога захисникам: добрі справи кременчуцького депутата-благодійника Лазоренка

1 жовтня 2022

«Треба мати розум для того, щоб робити добро; дурні на це не здатні», – Мадам де Помпадур.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, у мешканців нашої держави з новою силою пробудилося бажання допомагати, докласти максимум зусиль задля Перемоги. У кожного свої методи, справи і вміння. Та важко залишатися осторонь.

Так депутат Кременчуцької міської ради, голова фракції «Європейська Солідарність» Богдан Лазоренко став не просто благодійником, а перетворився на доброго чарівника, як для переселенців, які завітали до нашого міста, так і для захисників нашої Батьківщини.

Із читачами Кременчуцької газети Богдан Русланович поділився, якими були його перші дії після навали русні, та куди і кому адресована його допомога.

Спогади про перші дні: блокпости, підвали

«24 лютого 2022 року прокинулися від телефонного дзвінка, телефонували батьки зі словами, що почалась війна і що лунають вибухи...», – згадує Лазоренко.

За його словами, у той день планувалося засідання Кременчуцької міської ради, куди він приїхав, аби дізнатися, що робити далі, як місто буде зустрічати ворога і чи готове до оборони.

«По-перше, потрібно було обороняти Кременчук, будувати блокпости, підтримувати критичну інфраструктуру. Для цього знадобилися мішки і пісок. І одне з найперших, чим я займався, це скуповував мішки по всьому місту. А це 4-5 тисяч штук (вартістю по 10 грн кожен, ред.), з яких викладалися блокпости. Ними ж укріплювалися сховища, які розміщувалися у підвальних і напівпідвальних приміщеннях, і якими затулялися вікна адмінбудівель. На той момент боялися саме висадки ворожого десанту десь у Кременчуці. Зараз це все перетворилося на попіл на тих самих блокпостах, матеріал зіпсувався з часом»,– говорить пан Богдан.

Також він розповідає, що потрібно було перевірити підвали. Для цього сформували групу з депутатів, представників виконавчого комітету, підрозділів і три оперативні групи на власних автомобілях по всьому місту виконували перевірку. А на кожному придатному підвалі писали червоною фарбою «Укриття» або «Сховище».

«Потім постало питання: як і чим оборонятися. А також, як депутатам можна отримати зброю і охочих виявилось не багато. Я був серед тих, хто в одному з силових відомств нашого міста «під паспорт» офіційно отримав перший автомат, набої до нього і з цим автоматом заступав на нічні чергування в приміщенні Кременчуцької міської ради (йдеться про 26-27 лютого, коли існувала загроза захоплення адміністративного приміщення міської ради)», – розповідає Лазоренко.

Кременчук став прихистком для переселенців з різних міст

На кінець лютого – початок березня припала перша хвиля переселенців у наше місто. Переважна більшість людей, які рятувалися від бомбардувань та обстрілів, була з Харкова та Харківської області. І тут виникла гостра необхідність у їхньому розміщенні. В таких умовах, Лазоренко не залишився осторонь, а почав допомагати.

«Вже з перших днів у Кременчуці функціонував гуртожиток на вул. Маяковського, 7 (зараз це вул. Єднання України). Я зі свого боку звернувся до адміністрації заводу «АвтоКрАЗ» з проханням виділити гуртожиток на вул. Єднання України, 9. Я був першим, хто переступив поріг приміщення, яке стояло пусткою 5-6 років: були від’єднанні всі комунікації, не працювала сантехніка, не було води, опалення, електроенергії. І буквально за добу потрібно було перетворити це приміщення на тимчасовий дім для тих, хто шукає прихисток у нашому місті. Приміщення було газифіковано і, розуміючи, що ця війна надовго і людям потрібно буде харчуватися, найперше з чого я почав – це відновлення харчоблоку», – для цих потреб Лазоренко придбав 6 газових плит та всілякий посуд.

Також він подбав, аби у кімнатах у гуртожитку була електрика і тепло: замінили розетки, зробили переносні світильники, придбали обігрівачі, ковдри, подушки, постільну білизну.

«Також гостро постало питання реконструкції і заміни душових кімнат, тому що душів не було взагалі, не було й нормальних туалетів, санвузли були в жахливому стані. Це був великий проєкт, який я розпочав у цьому гуртожитку. Тут я звернувся за допомогою до керівництва Біланівського гірничо-збагачувального комбінату групи Ferrexpo Костянтина Жеваго. Вони профінансували придбання будівельних матеріалів і всієї сантехніки, а я з власних коштів сплачував винагороду бригаді будівельників, які за тиждень збудували новий санвузол, де встановили 2 бойлера, 2 роздільних туалети, замінені вікна, підлога, освітлення. Також зусиллями і за доброї волі очільниці Кременчуцького м’ясокомбінату Ірини Дроздової придбали пральну машину, аби люди мали можливість випрати свою білизну, речі», – розповідає благодійник.

Він також згадує, що після обстрілу нафтопереробного заводу і Кременчуцької ТЕЦ в місті зникла гаряча вода, тому у гуртожиток у теплий душ ходили не лише його мешканці.

«Зміни були космічні зроблені – все для того, аби люди почувалися не лише у безпеці, а й відчували комфорт. Звичайно, побут у гуртожитку вимагав постійного придбання миючих засобів, засобів гігієни, речей для прибирання, дезінфікуючих засоби та інше – довгий час я забезпечував це все власним коштом. Забезпечували також достатній рівень безпеки. На кожному з чотирьох поверхів висів вогнегасник, які придбав, розуміючи, що будівля стара і система електропостачання може не витримати. Згодом змінили проводку і на харчоблок вивели окремий силовий кабель», – каже кременчужанин.

Окрім цього, чи не щодня, він разом з колегами вантажив гуманітарну допомогу, яка евакуаційними потягами йшла мешканцям міст, які опинилися на межі голоду і гуманітарної катастрофи.

Допомога ЗСУ

«Я представляю партію «Європейська Солідарність» і частина моїх колег з Кременчуцької районної ради, чоловіки, які мали бойовий досвід, наразі мобілізовані і захищають Україну. Тож почали надходити запити від частин, від підрозділів, від людей, яких знаю і не знаю, і я особисто почав допомагати», – Лазоренко розповідає, що найперше придбав особистим коштом тактичне взуття – берці (70 пар).

Він згадує, як у військовій частини, помітив, що щойно мобілізовані солдати вдягнені не у професійну військову форму і оснащені непрофесійним тактичним спорядженням.

«Прийшло розуміння, що бойові підрозділи, ті, хто стоїть на захисті Батьківщини, вони потребують допомоги, такої, як і у 2014 році. Взуття передали для потреб бійців добровольчого українського корпусу «Правий сектор» 17 сотня, для потреб розвідроти 95 окремої десантно-штурмової бригади, військовим з полку «Азов», а також тим бійцям, які індивідуально зверталися до мене. Зараз з настанням холодів запитів буде ще більше, тому що немає теплої військової форми, потрібні будуть генератори, лопати, теплий одяг (термобілизна, шкарпетки тощо), звичайно – теплі сухі берці. Звісно, я буду працювати у цьому напрямку, щоб і надалі допомагати бійцям, адже нас чекає похолодання, до нас іде зима», – згадує наш співрозмовник.

І розповідає, як одного разу до нього звернулася переселенка з Харкова, чоловік якої служить у частині протиповітряної оборони і захищає небо над Дніпропетровською областю. Для захисників пан Лазоренко придбав 4 радіостанції.

«Із останнього, що реалізую, – забезпечую бійців саме з Кременчука якісними бронежилетами і шоломами (вартість понад 2 тис доларів США за комплект)».

Бронежилети, шоломи, берці, мобільні телефони, рації, активні навушники, біноклі, тактичне спорядження, матраци, інструменти, побутова хімія, і навіть човни – прикладів, коли Богдан Лазоренко допомагає нашим захисникам, просто не перерахувати. Так за фінансової підтримки благодійника придбали корейський позашляховик для нашого земляка офіцера з 57-ї окремої мотопіхотної бригади, а серед тих, хто вже отримав комплект «броні» – кременчужанин, випускник військового ліцею капітан Сергій Опря, який нещодавно був нагороджений Орденом Данила Галицького.

Без вагань готовий приєднатися до лав Збройних сил України

На початку літа депутат міськради Богдан Лазоренко отримав запрошення (повістку) з’явитися до військкомату для уточнення військово-облікових даних. Він пройшов військово-лікарську комісію, виявився придатним до військової служби і має документ «Тимчасове посвідчення військовозобов’язаного», а також отримав професію солдата різнороба-робітника.

«Не треба сприймати повістку, як елемент якогось покарання чи якусь санкцію – це привід захищати свою країну. Коли запрошують до воєнкомату, це не означає, що завтра поїдете на «нуль», на передню лінію оборони. Але настане час і з’явиться можливість стати на захист своєї Батьківщини. І для кожного чоловіка – це честь, а не покарання»,– зазначає, що коли країні знадобиться солдат різнороб-робітник, рядовий Лазоренко, то без вагань готовий приєднатися до лав Збройних сил України.

Він згадує, що отримав можливість пройти коротке навчання у 169-му навчальному центрі «Десна» одразу після ракетного обстрілу. Там освоював стрільбу з американського кулемета Browning M2, а також пройшов підготовку, як оператор гранатомета NLAW, яким вже знищено не одну тисячу танків орків.

«Всі мають опановувати ази військових навичок – це те, що рятує тобі життя»,– резюмує Лазоренко.

Благодійність – мотивація до дії

Зараз виникає дуже багато суперечок на фоні того, що хтось розповідає про свою волонтерську діяльність, хтось навпаки робить це пошепки, мотивуючись, що благодійність любить тишу.

«Значна частина людей наразі живе з думкою, чим вони можуть допомогти, як наблизити Перемогу. Вони запитують себе, яким чином вони можуть бути корисними тут, у цивільному житті. Тож публікації, звіти людей, які хочуть стати на захист Батьківщини у цивільному житті, дуже мотивують, спонукають до дії, підказують, яким чином можна допомогти. Об’єднуючи зусилля, ми разом ідемо до цієї перемоги, ми показуємо всьому світу, чим насправді відрізняємося від країни боліт, від орків, від російської федерації, від її загарбницьких методів, від її катівень, невмотивованих солдат, які прийшли сюди нищити, грабувати і ґвалтувати, знищувати все, що ми любимо і за що боремося», – зазначає Богдан Лазоренко.

 

Спілкувалася Тетяна Красельникова

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися