Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Воскресенье, 26 Мая 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

9 мільйонів карбованців збитків і новий завод на Уралі: воєнний слід в історії Кредмашу

 

15 мая 2019 08:45

Ми продовжуємо* цикл публікацій про те, як працювали підприємства міста під час Другої світової війни.

В наслідок фашистської навали одному з найстаріших підприємств нашого міста довелося перепрофілювати виробництво із мирного на військове, покинути рідні приміщення і вирушити за тисячі кілометрів. Це – про Кременчуцький завод дорожніх машин, якому не лише вдалося облаштуватися на час евакуації на Уралі, а й залишити там після себе діюче машинобудівне підприємство.
У довоєнні часи дормашівцям вже випадало переживати не одне випробування. Наприклад, весняна повінь 1931 року. Вода на Дніпрі тоді піднялася на понад 2 м і затопила виробничі цехи. Працівникам довелося створювати рятувальні загони, обладнання піднімали на спеціальні підставки. Боротьба з великою водою тривала до літа, і машинобудівникам вдалося відновити роботу підприємства.
У 1933-му році машинобудівний завод отримав нову назву: Кременчуцький завод шляхових машин. Саме тут у 1934 році вперше в колишньому СРСР випустили автогудронатор. Це спеціальне обладнання, здатне транспортувати бітумні суміші в гарячому вигляді. Завдяки плідній роботі всього колективу за 10 передвоєнних років завод збільшив випуск продукції у понад 20 разів, опанував виробництво понад 30 видів дорожніх машин.

Із виробничих цехів – в оперний театр
Ранком 22 червня 1941 року змінилася доля цього підприємства. Трохи більше, ніж за два місяці від початку війни, у вересні, Кременчуцький завод шляхових машин евакуювали до уральського міста Курган. Вивезли залізницею і обладнання, і працівників з родинами. Оскільки директор підприємства Петро Донічєв пішов воювати на фронт, керував цим процесом головний інженер Степан Свєрчков.
Там завод розмістили у приміщенні зруйнованого після пожежі обласного драматичного театру. І близько 70 кременчужанам довелося не просто розгортати виробництво на новому місці, а перепрофілювати його. Адже в Кургані на підприємстві одразу почали випускати озброєння для фронту. У цей період директором був Олександр Маркін.
Найцікавіше, що саме завдяки тому, що завод переїхав до російського міста, там з’явилося аналогічне підприємство. Після повернення у 1943 році наших дормашівців додому, на уральській землі залишився повноцінний завод. Тривалий час із Курганським заводом дорожніх машин не лише підтримували зв’язки, а й розробляли для нього моделі комунальної техніки.
Доки в далекому місті на Кременчуцькому заводі дорожніх машин виготовляли озброєння для армії, на рідній землі, під час фашистської окупації у 1941-43 роках, у виробничих будівлях підприємства розмістили табір військовополонених. А також склади металобрухту. Коли ж фашисти відступали, склади підірвали. Очевидці тих часів згадували про вибух великої потужності, а потім – страшну пожежу. Не відкидали, що тоді висадили у повітря склад пального.

Босі, втомлені – але незламні


Коли заводчани повернулися до Кременчука з Кургана, побачили своє підприємство в руїнах: від основних цехів (механоскладального, ковальсько-пресового, ливарного, металізації, малярного) не залишилося практично нічого. Вже пізніше підрахували, що внаслідок фашистської окупації втрати від вивезеного, пошкодженого і знищеного майна заводу склали понад 9 мільйонів карбованців.
На людей знову чекали труднощі і відродження виробництва з нуля. Верстати та інше устаткування розмістили в напівзруйнованих приміщеннях, а то й просто неба. І вже вдома почали випускати продукцію для фронту.

За спогадами очевидців, дормашівцям доводилося працювати у нетоплених цехах, стояти біля верстатів босоніж. Так берегли від зношення єдину пару взуття. Одяг шили зі старого ганчір’я. Працювали переважно жінки й підлітки. І при цьому практично не було ніякої механізації. Замість автомобілів використовували коней із возами. Проте в 1944 році на заводі створили відділ робочого постачання, відкрили їдальню у вцілілому приміщенні, де до війни були гаражі. Вже до вересня цього ж року відбудували всі основні цехи. Після цього завод запрацював на повну потужність. Перестали випускати військову продукцію, перейшли на мирну.

Перше випробування на Крюківському мосту


Не можна не згадати, що разом із заводом тривала і відбудова Кременчука, який теж був знищений майже вщент. Окрім основного виробництва, багатьом заводчанам, особливо молодим робітникам і робітницям, доводилося працювати спочатку над зведенням дерев’яного мосту через Дніпро, а потім – нового, автомобільно-залізничного. В ті роки існував на заводі і так званий «цегляний податок». Кожен працівник мав приносити щодня 50 очищених цеглин для відбудови корпусів. Їх збирали на міських руїнах.
У цей період на заводі освоюють виробництво канавокопачів і дорожніх щіток із гідравлічним управлінням та іншої техніки. А ось у 1947 році почали розробку першої асфальтозмішувальної установки Д-225. За два роки її успішно випробували на будівництві нового мосту через Дніпро. 
І наостанок не можна не згадати наступне: за 15 післявоєнних років на Дормаші освоїли випуск 43-х видів дорожніх машин. Пізніше підприємство почало опановувати продукцію для оборонної промисловості – виробництво паливозаправників. 

У статті використані матеріали з книги «Кременчуцький завод дорожніх машин: 140 років. Літопис історії, трудової слави і сучасності» та музею підприємства. 
Ми дякуємо за співпрацю редактору заводської газети Людмилі Олов'ятенко та громадському директору музею історії заводу Анатолію Пітульку.
* У попередньому матеріалі ми розповідали, як пережив часи Другої світової війни Кременчуцький вагонобудівний завод.

Олена Ліпошко

Подпишись на нас

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться