Життя обірване ворогом.
Під час ракетного нападу рф загинула відома кременчужанка, авторка багатьох благодійних проєктів, керівниця студії мистецтв "Кольорово" Оля Кольорово.
"Ця сумна звістка зайшла чорною смугою у серця багатьох, адже Оля дала багаьом поштовх життя, комусь порадою, когось навчивши малювати.
У соцмережеж зараз згадують цю яскраву жінку...
Це біль... Так не повинно було статися! Наша любима Ольга Миколаївна! Багато знали, як Оля Кольорово. Сьогодні повідомили про її загибель в ТЦ " Амстор" 27.06.22. Російська ракета забрала життя Олі, і ще багатьох невинних, мирних людей. Які зайшли за покупками, або працювали в ТЦ.
Оля вміла розфарбовувати світ навколо.
Вона змінила життя мого середнього сина Богдана. З її легкої руки і палкого серця, він почав малювати.
У Олі завжди було купа ідей! Які втілювалися в життя цікавими проєктами. Несхожа ні на кого.
Її обожнювали діти... Бо Миколаївна їх любила і вірила, що кожен з них унікальний.
Оля любила Україну і все українське. Завжди чиста українська мова, вивчала історію і звичаї свого краю. Розповідала про них, щоб ми не забували про своє коріння. Популяризувала нашу культуру в закордонних проєктах. Написала і видала кулінарну книгу з рецептами з різних регіонів України, які збирала особисто.
Проводила благодійні аукціони, де продавались роботи її учнів. Кошти йшли хворим діткам. Це була подія щороку, яку чекали, як діти, так і батьки.
Хліб і паски в її виконанні, були особливими. Ароматні, смачні, з різними смаками... Як завжди по художньому креативні.
В Олі мала відбутися виставка в Сполучених Штатах Америки і ще багато того, що ніколи вже не відбудеться, через терор, який веде росія проти українського народу.
Глибоке співчуття донці, батькам, друзям та рідним Олі.
Досі не можу повірити, що сталася ця трагедія...", - пише Наталья Юденко
Вона була життєрадісна і різнопланова.
"Ангели взяли не ту. Не ту. Не ту. Не ту!
Аби мені сказали - покажи Україну, покажи нам її в образі жінки. Я б не стала відшукувати тендітну дівчину з косами нижче пояса. Я б показала вам Олю Кольорово. З її зеленим, коротеньким, вічно скуйовдженим волоссям. М'яким тілом у стильних, прикольних таких тільки Ольчиних шмотках. Її поглядом, що палає натхненням і стосом нових, неосяжних ідей. Та боже, я б тицнула вас носом у її закордонний паспорт, повний штампів з різних країн, де вона побувала, пропагуючи автентичну українську культуру і звідки завжди поверталася додому.
Фото, що я його прикріпила до цього поста, наша остання розмова, Ольчине останнє повідомлення для мене. "Скоро додому", - відписала мені та невгамовна жінка.
Сьогодні той день, якого б я не хотіла. Весь цей тиждень, доки тривали пошуки, я відігрівала тліючу надійку в серці. Але сьогодні (я маю це дописати в відредагований піст, щоб знали ті, хто досі розмірковують про все не так однозначно) підтвердилося незбагненне: Оля була в "Амсторі", торгівельному центрі, що його знищили серед білого дня нелюди без жодної людської подоби.
Що ж, я до останнього не хотіла б повірити, що ангели взяли не ту...
А дияволи... Так, дияволи відібрали в нас саме ту. Ту, що любила Україну понад усе, що говорила українською досконало, колоритно ще тоді, коли це не було мейнстримом. Ту, що несла українське слово, як стяг і билася за кожну цибулину в українському варенику. Оля - історик української кухні, Оля - науковець, Оля - художниця, з під пальців якої наче короткометражне кіно вислизали історії і люди. Оля - письменниця, а я так і не купила її книжки. Оля - мама, Оля - наставниця, Оля - Вчитель, Оля - подруга і серце, яке неможливо навіть осягнути. Навіть на мить.
Оля Кольорово - медова, духмяна, весела, допитлива, іронічна, хлібосольна, страшенно крута. Так хотілося хоч трохи бути як Оля.
"Скоро додому", - її останнє повідомлення для мене. Зустрінемося вдома, серце моє. Розбите моє серце", - повідомлення кременчужанки Олени Ускової на сторінці в Фейсбуці Елена Ускова
І мала неймовірну енергетику.
"Оля, Оля... клята рашистська погань дісталася і до тебе. В торгівельний центр ракета по сотням людей.
Кожне слово, кожен діалог, кожну переписку сиджу і згадую, і переглядаю. Нічого особливого - привіт, як справи, будь обережним, як ти, коли прилетиш... У 2008- 2010 ми робили спільно один проект, одну справу, потім фрагментарно в роботі, або просто розмова. Ти завжди підтримувала мене і від 2014, і з 24 лютого. Я завжди захоплений твоїм талантом, твоєю широтою поглядів, справ, неймовірною енергетикою ловив кожен звіт, кожне відео з виставки, з роботи. Оля ти частина мого життя, я спустошений від болю, від горя... Ти залишаєшся в моєму житті назавжди Оля. Назавжди", - пише журналіст Тарас Деркач
У Олі залишились старенькі батьки і донька. Про дату похорон ще не відомо.
Марина Соловей
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
