Для кого і куди йдуть гроші, яки ми платимо, потрапивши у міські медзаклади.
Питання «благодійних» внесків у Кременчуці залишається відкритим. Останнім часом для того, щоб звернутися за послугою до лікаря, містянин має допомогти закладу: або на свій розсуд, або за вказаною у чеці сумою. Цифри ж варіюються від кількох гривень за послугу і до тисяч – за операції. Звісно, коли людина потребує меддопомоги, то ледь не негайно оплачує таку необґрунтовану вимогу про «благодійність». А чи можна було не сплачувати, думає вже пізніше. Журналістам Кременчуцької газети навели кілька прикладів таких оплат. Тож, чи ми платимо за реальні послуги?
Друга кременчуцька лікарня
Нещодавно до Кременчуцької газети з проханням втрутитися у ситуацію щодо виплати благодійних внесків звернувся містянин. Він повторно проходив лікування в урологічному відділенні Другої міської лікарні. Розповів, що в липні 2017-го тут йому зробили операцію з видалення каменів із нирок.
«Ситуація була непростою. У мене була підвищена температура і критичний стан. Операцію проводили швидко. Після неї дружині дали цілий список ліків, якими мене лікували. Все купували за наш рахунок. Однак при цьому спочатку нам виписали чек на «благодійний внесок» на 4 тисячі гривень. Поки я знаходився у лікарні, виписали ще один – уже за 3 тисячі гривень, і третій – на кілька сотень гривень», – розповів кременчужанин, який попросив не вказувати свого прізвища, але показав у підтвердження усі фінансові папери.
У сумі таких «добровільних» внесків пацієнт сплатив близько 8 тис грн.
«А загалом з усіма чеками і так далі я витратив за ті 16 днів перебування у лікарні 12 тисяч гривень», - додав він.
У січні 2018-го хворий повторно опинився у цьому ж медзакладі, де йому знову «вручили» листочок на «благодійність» у 550 грн. Зрозумівши, що перед цим він уже сплатив немало, чоловік проігнорував цей «обов’язок» і просто мовчки здавав усі необхідні аналізи впродовж наступного дня.
«Однак уже на третій день до мене ніхто не підходив, не запитували про мій стан, не давали порад стосовно лікування. Принесли мені другий листок – з переліком близько 20 препаратів, додавши, що на них маю обов’язково пред’явити лікарні сертифікати якості», – розповів чоловік.
За його словами, сертифікати якості виписують далеко не в усіх аптеках міста. Тому, щоб придбати такі ліки, потрібно оббігати як мінімум 5-6 аптек.
Тож, виходить, перед пацієнтом ставиться негласна умова: або оплачуєш «благодійний внесок» і не турбуєшся про ліки, або бігтимеш у пошуках сертифікованої продукції, отримавши ще й головний біль.
Хворого збентежила і чимала кількість виписаних препаратів, адже стан його здоров’я не перевіряли на третій день перебування у лікарні.
Що говорять лікарі
Чи дійсно «благодійні» внески впливають на ставлення до пацієнта? І чому ми маємо сплачувати оті (частіш за все немаленькі) гроші лікарням? З цими запитаннями ми звернулися до керівників Другої міської лікарні.
За словами завідуючого урологічним відділенням Валерія Євтушенка, у держбюджеті на хворого на день закладено 2 грн 10 коп.
«І коли хворий поступає до нашого закладу, ми використовуємо ліки, що є у нас. Пізніше пацієнт оплачує ці ліки. А щоб був такий фінансовий запас, громадяни і роблять благодійні внески», – розповів завідуючий.
Але якщо пацієнт не сплачує такі внески, а купує препарати самостійно, то від нього вимагатимуть сертифікати.
«Якщо ліки несертифіковані – від них можуть бути ускладнення, а оскільки пацієнт перебуває у нас на лікуванні і знаходиться під нашою відповідальністю, тому купувати варто лише такі», – додав він.
Як пояснив нам головний лікар закладу Віктор Севастян, про безкоштовне надання пацієнту послуг (як зазначено у ст. 49 Конституції України) і мови не може бути через наднизьке фінансування.
«Благодійне фінансування – це гроші, які надходять у наш фонд «Міцне здоров’я». Саме ця компанія нам надає допомогу, скажімо, коли у людини взагалі немає коштів. А якщо у нас на людину 2 гривні бюджетні виділено, а при цьому обов’язково, щоб ліки були сертифіковані, то ми і «вивертаємося» так, надаючи пацієнтам сертифіковані ліки під приводом благодійності», – пояснив він.
Однак, коли наш журналіст разом із пацієнтом попросили надати список тих ліків та послуг, за які він раніше сплатив вищевказані суми як благодійні, нам у цьому відмовили, показавши лише списки вартості підручних матеріалів для операції.
«Справа в тім, що нам до державного бюджету місто доплачує ще 30%. За безкоштовне УЗІ, рентген, лабораторію, амбулаторію – за все платить місто. Ми частину фінансування виділяємо на один із наших корпусів (хоспіс), на пологове відділення, на невеликий ремонт у всіх корпусах. Більше грошей ні на що не вистачає. Звідки нам брати ліки, якщо на пацієнта виділяється така мізерна сума?» – зауважив Севастян.
Кременчуцька газета звернулася до Держаудитслужби з проханням надати відповідь, коли востаннє проводилася перевірка благодійного фонду «Міцне здоров’я», куди нібито йдуть кошти і звідки беруть товари для лікарні ледь не у позику. Однак наш запит вони перенаправили до Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області. З останнього ж повідомили, що перевірку цієї компанії 2017 року не здійснювали.
Проте у відкритих джерелах ЗМІ (а саме у статті Лариси Артеменко («Кременчуцький телеграф») «Кременчужанин сплатив лікарні понад 10 тисяч благодійних внесків, та дружина померла») надавалися дані фінансування за 2016 рік. Перевірки тоді домоглися через рішення суду та прокуратури. За даними авторки матеріалу, у 2016 році фонд «Міцне здоров’я» надав Другій міський лікарні товарів і послуг на 3 млн 443 тис 478 грн.
Можна лише уявити, які суми отримуються щороку у закладі на «додаткові» матеріали для операцій від пацієнтів, і хто може мати з цього зиск.
Депутатка – проти платних послуг
Тим часом питання недоцільності благодійних внесків активно піднімає депутатка Кременчуцької міськради Валентина Гордєєва.
Нещодавно її знайома лікувалася в обласному онкодиспансері при Першій міській лікарні.
«Їй робили там операцію та необхідно було провести гістологічне дослідження. А зробити його треба було у «Медівайсі» – приватній структурі. З документів, які вона там отримала (копії знаходяться у редакції), видно, що жінка заплатила 100 грн, потім 1 тис грн, пізніше ще 650 грн. Це майже 2 тис грн за самі аналізи. Проте оскільки вона перебувала у стаціонарі, аналізи мали би бути безкоштовними», – вважає депутатка, додаючи, що на стаціонарне лікування хвора витратила близько 6 тис.
Гордєєва зауважує: при Першій лікарні Кременчука з 1968 року діяло патологоанатомічне бюро, яке всі дослідження робило безкоштовно.
«Зараз цьому бюро на вимогу міського голови не продовжено термін дії договору і його майже ліквідували. Виходить, що вони не працюють і людям не можуть робити аналізи», – пояснює Гордєєва.
Депутатка звернулася до онкодиспансеру з питанням, як бути тим, у кого коштів немає. Адже у людей має бути вибір: робити аналізи у приватній лікарні чи в державній.
Їй надали інформацію щодо досліджень, за якими можна простежити, що у 2015 році було здійснено майже 500 досліджень, у 2016 році – 230, у 2017 – 45.
«Виходить, наше управління охорони здоров’я навмисно забороняло здавати аналізи у патологоанатомічному бюро. І людей змушували робити аналізи платні. Хоча кошти на забір цих аналізів були закладені облрадою на всі роки», – наголошує Гордєєва.
Депутатка також запросила звіт роботи з виконання патогістологічних досліджень із 2015 по 2017 роки у лікарні «Придніпровська».
«Мені вказали, що у 2015 році досліджень цих зробили 7100. У 2016-му – 8600, з них за бюджетні кошти – лише 4,5 тис. Виходить, що інша половина людей зробили платні аналізи, які могли б зробити безкоштовно. У 2017 році – 14 тис досліджень. З них за бюджетні кошти – 11 тис. Виходить, 3 тис – за рахунок пацієнтів. Хочу сказати, що гроші це немаленькі, і дуже цікаво, чи підуть вони на розвиток лікарні чи на безкоштовність інших послуг. Гроші зникають, як у замкненому колі, водночас пацієнт щоразу платить і платить», – зауважує депутатка, передаючи у редакцію копії документів.
Коли вона запитала, скільки бюджетних коштів витратили на всі дослідження, головний лікар лікарні «Придніпровська» Віктор Скачко надати такий звіт відмовився.
«Що цікаво, у відповіді посилаються на розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації від 2012 року. Нібито це обласна адміністрація винесла рішення брати платні послуги. Але є Конституція, яку змінювати не можна. Послуга меддопомоги має бути безкоштовною. «Платних» видів меддопомоги офіційно немає. Це лише у випадках додаткових послуг. Приміром, людина хоче вставити зуб: не звичайний, а з золотою коронкою. Хоче взяти якусь додаткову довідку, наприклад, від нарколога. Чи довідку для здачі на права водія – тоді так. Все інше має бути безкоштовним», – пояснює Гордєєва.
Позов до Кабінету міністрів
Серед методів протидії, вважає депутатка, має бути бажання громадян не мовчати. Відповідно, не віддавати покірно тисячі гривень.
«Перш за все, у лікаря варто запитувати, чи є безкоштовна альтернатива. Адже вона має бути. Якщо ні – пояснювати, що сплатити таких сум родина не може», – радить Гордєєва.
Нещодавно вона подала адміністративний позов до Кабінету міністрів України. У ньому просить визнати незаконним та скасувати 2 постанови Кабміну, які стосуються благодійних внесків.
У кожному з них депутатка просить прибрати термінологію «охорона здоров’я», чим, відповідно, викорінити можливість благодійництва у медзакладах. Адже, пояснює Гордєєва, благодійність у лікарнях перейшла дозволені межі. Також у своєму позові вона нагадує: такі внески не є обов’язковими, мусили би сплачуватися добровільно та бути більше винятком для хворого пацієнта, аніж нормою.
«У більшості випадків медпрацівники забувають про значення слова «добровільний», фактично перетворюючи ці внески в примусові. Практично вони стали оплатою медпослуг, що декларуються законодавством як безкоштовні. Парадокс у тому, що тариф на такі добровільні внески в лікарнях та поліклініках вже чітко визначений за кожну послугу. А от вимагання грошей – це вже стаття Кримінального кодексу України. Це вже виходить за рамки добровільності», – зауважує Гордєєва.
Та вважає: заходи щодо боротьби з оплатою медпослуг до вищих гілок влади мають відбуватися безупинно.
«На це має бути реакція, але, можливо, і її замало. До мене звернулося до десятка громадян, я сама зіткнулася з аналогічними поборами. Люди не повинні мовчати, потрібно починати активніше говорити про це, збирати мітинги біля Міністерства охорони здоров’я та обласних управлінь. Адже це чистої води здирництво. І у країні, де ми сплачуємо податки, що йдуть і на медичну галузь в тому числі, ми маємо бути забезпечені безоплатним лікуванням», – наголосила Валентина Гордєєва.
Фото Олександр Грінченко, Кирило Воронцов
Аріна Алініна