"росія підступно підірвала уві сні наших бійців, яких не змогли перемогти на полі бою".
Сьогодні у Кременчуці пригадують особливу, але страшенно сумну дату, яка асоцієються з важкою втратою та беззаконним вбивством військовополонених полку "Азов", що відбулося в одному з бараків колонії в Оленівці. Тоді, два роки тому, загинули щонайменше 53 військовополонених, понад 130 були поранені.
"Убитий полонений, я більш кайданів не зніму, застигла кров з сталевих венах,
я є Чернігів у дірках, я вщент рознесений будинок,
я мертве тіло на руках осиротілої родини,
я Маріуполь, той завод, що місяці тримав осанку.
Я той "Азов", який народ ховав у серці до останку", - слова одного з віршів, які читали сьогодні, під час Акції пам'яті у сквері ім.О.Бабаєва.
А ще тут запалювали лампадки, розставлені у формі символу "Азову", тримали у руках плакати з відповідними лозунгами. А у центрі розташували світлини - тих самих 53 оборонців.
Під час заходу у першу чергу називали їх імена.
Серед 53 загиблих Захисників-патріотів лунали й імена та прізвища двох кременчужан: Ігора Холодняка із позивним "Батя" та Ярослава Отрока із позивним "Фірст".
Сюди змогла прийти мама назавжди 21-річного Ярослава Отрока. Вона розповідає, як син вступив до університету ім. Т.Г.Шевченка на факультет політології, проте з початку повномашстабного вторгнення не міг сидіти, склавши рук. Тож пішов до війська. А оскільки перед цим був пластуном, не роздумуючи, попросився до "Азову".
"Тому що для нього вони були істинні патріоти, і він був патріотом своєї країни, дуже мріяв змінити її", - коментує вибір сина пані Оксана.
Присутні нагадували, що масове вбивство військових зі славетного полку було спланованим, а далі їм абсолютно не надавалася меддопомога. Тож більшість помирали, стікаючи кров'ю, або від опіків.
"Їм ніхто не надавав допомоги. Вони один одного самі в темряві і пожежі витягували, надавали допомогу. Як могли, зривали в себе одяг, зупиняли кров.
Є такі, що помирали прямо в лікарні", - розповідає мама теперішнього полоненого азовця Світлана Павлова.
Пригадує убитих тоді побратимів свого сина, який з перших днів поїхав разом з "Азовом" до Маріуполя - мама Максима Кагала.
"Максим знав "Башню", знав "Батю", знав "Білотура"... тепер я спілкуюся з їх рідними... Обміни вже третій рік, як гарнізон Маріуполя знаходиться у полоні. Сьогодні у нас дата, яка дуже-дуже сумна, коли держава-терорист росія підступно підірвала уві сні наших бійців, яких не змогли перемогти на полі бою", - розповідає пані Тетяна.
"Війна триває дуже запекла. Я спілкуюся особисто з військовими і сьогодні зранку говорила з військовим, який воює в районі Покровська. Ідуть дуже запеклі бої, дуже багато поранених.
Велика кількість зниклих безвісти. Кременчук. Приходьте і підтримайте, знайдіть оту годину просто для себе. Поспілкуйтеся і підтримайте рідних військових, не тільки полонених військовополонених, а рідних всіх тих, хто воює", - підсумовує кременчуцька волонтерка Алла Буліна.
...Сумними секундами протікала на заході хвилина пам'яті.
Лунав тут і уривок із "Молитви українського націоналіста":
"- Слава Україні!
- Слава Нації!
- Смерть ворогам!
- Україна - понад усе!"
Віримо, що ті, хто спланував це масове підле вбивство, обов'язково понесуть покарання. Та що інші військовополонені повернуться живими.
Пам'ятаємо!
Нагадаємо, Сьогодні у Кременчуці вшанують пам'ять загиблих в Оленівці полонених азовців
Ліна Романченко
відео Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
