"Як можна про цю жінку написати декілька слів, коли про неї можна написати цілу трилогію".
Сьогодні, 5 грудня, відзначається Міжнародний день волонтера. З нагоди цього свята відбулося урочисте погашення конвертів до пам'яті Євгенії Хоменко, відомої кременчуцької волонтерки.
До заходу приєдналася її донька Кристина, яка не стримуючи емоцій згадує матір.
"Ця жінка - людина з великої літери, яка дійсно поспішала всім допомогти. Не важливо, що це була за людина і в якій допомозі вона потребувала. Вона завжди підтримувала, знаходила необхідні слова, необхідні дії, ніколи нікому не відмовляла. Мама була волонтером ще до початку війни, вона допомагала діткам позбавленого батьківського піклування. Під час повномасштабної війни стала військовим волонтером. Їздила на передову, ніколи не боялася нічого. Їздила під обстрілами на зруйнованих мостах, бо її там чекали", - розповідає донька.
Вона додає, що коли її попросили написати в "декількох словах" про маму, щоб про неї з’явився напис на конверті, вона написала не декілька слів, тому що "не знаю, як можна про цю жінку написати декілька слів, коли про неї можна написати цілу трилогію".
Також на погашенні конвертів був присутній керівник військово-історичного музею ВПУ №7 полковник Володимир Поляков, який знав Євгенію Хоменко.
"Ми спілкувались з початку повномасштабного наступу орків на Україну. Головна риса цієї жінки - вона була справжньою. От як знаєте, літати - літають, стріляти - стріляють, вона все робила по-чесному і їй можна було довіряти свою спину. Такого не було в неї, мабуть, щоб когось десь зрадити. Я з 14-го року в цій війні і дуже багато зустрічав волонтерів. Ви знаєте, я це називаю "хвороба, як рак", я називаю вбивці волонтерів, тому що дуже багато жінок, які були у мене знайомі волонтери, вони гинуть від цієї війни. Тому ми віримо, не віримо, а знаємо, що Женя не просто померла, вона загинула, як боєць на фронті. Пам'ятати будемо постійно. Наше головне завдання. Я вже казав, людина двічі гине. Перший раз гине, коли вона помирає на фронті, а другий гине тоді, коли ми починаємо про неї забувати. Тому ми про Женю не забудемо, у нас в музеї є окрема експозиція, присвячена їй. Діти, коли проходять екскурсії, зупиняються. Ми розповідаємо про наших достойних людей, які робили все, щоб наблизити нашу перемогу. Я вітаю всіх волонтерів зі святом. Це, мабуть, не стільки свято, скільки пам'ять про те, що ми воюємо. А святкувати будемо після нашої перемоги", - наголошує В.Поляков.
У підсумку він висловив подяку Кременчуцькому товариству філателістів і його голові Володимиру Скляру, що в такий непростий час для всіх українців робить пам'ятні речі.
Дарина Убийкінь
Фото Микити Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
