Детальний розбір.
Кременчуцька районна військова адміністрація надіслала листа до Кременчуцької міської ради з пропозицією вирішити питання перейменування 15 вулиць, які, на думку експертів Українського інституту національної пам’яті, пов’язані з радянщиною.
Про це вчора журналістам повідомив секретар міської ради Юрій Гриценко.
За його словами, щоб розглянути запропоновані пропозиції, 10 травня відбудеться засідання комісії з перейменування, а згодом рішення комісії планують винести на розгляд депутатів Кременчуцької міської ради.
Якщо рада не підтримає рішення про перейменування, то до 27 липня право усунути російську імперську символіку переходить до начальника обласної військової адміністрації, яку очолює Філіп Пронін.
«Він це зробить своїм розпорядженням… У нас по деяким назвам з переліку є свої зауваження. Загалом ми з 8 пропозиціями погоджуємося, а з 7 - не дуже. По тим, що не погоджуємося, проводимо консультації з Інститутом нацпамяті», - каже Ю.Гриценко.
«Кременчуцька газета» вже має перелік назв вулиць, провулків та тупиків, які Інститут нацпамяті пропонує владі міста перейменувати.
Надаємо його на розгляд читачів.
1) Вулиця Чайковського та Дитяча музична школа № 1 імені П. І. Чайковського
Відповідно до статті 2. Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі Закон) до символіки російської імперської політики належать об’єкти топонімії, присвячені особам, які публічно підтримували, вихваляли або виправдовували (скажімо, мистецьких творах) російську імперську політику. Російський композитор Пьотр Чайковський є автором опери «Мазепа», дія якої відбувається напередодні поразки українського війська на чолі із гетьманом Іваном Мазепою в Полтавській битві. Літературним джерелом для опери композитор обирає поему О.С. Пушкіна «Полтава». Згаданий літературний твір з’явився на противагу вже популярній на той час поеми В. Ґюго й відображав імперське уявлення про українського гетьмана як «зрадника».
Фаховий висновок УІНП – за цим посиланням.
Раніше «Кременчуцька газета» констатувала, що влада Кременчука поки не визначилася, чи перейменувати вулицю Чайковського та музичну школу, яка носить ім’я композитора.
Тепер же пан Гриценко заявив, що, враховуючи висновки УІНП, в Кременчуці позбудуться імені Чайковського у назвах вулиці та закладу.
«Ми погоджуємося, хоча знаємо, що рідні Чайковського мали кременчуцьке коріння», - сказав Ю.Гриценко.
2) Вулиця Макаренка, музей Макаренка
«Кременчуцька газета» вже писала, що Антона Макаренка визнали символікою російської імперської політики і ставила питання: що буде з вулицею, ліцеєм та музеєм у Кременчуці?
Більше того, ми інформували, що можливо, експонати музею Макаренка переїдуть до Краєзнавчого музею.
У листі до мерії Кременчука зазначено, що відповідно Закону до символіки російської імперської політики належать об’єкти топонімії, що присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів». Макаренко Антон – співробітник сталінського НКВС (1935 рік), радянський педагог і письменник. Автор низки російськомовних літературно-педагогічних творів. Організатор і керівник трудової колонії ім. Максима Горького в с. Ковалівка Полтавської області, (1920-1927), а також після її переїзду – Харкова (1927-1928). Упродовж 1927- 1932 очолював Комуну ім. Фелікса Дзержинського у с. Новий Харків. Від квітня 1932 до липня 1935 – заступник начальника Комуни, керівник її навчально- педагогічної частини. 1 липня 1935 р призначений на посаду помічника начальника відділу трудових колоній та трудкомун НКВС УРСР, підрозділу, що створений відповідно до Наказу НКВС від 7 червня 1935 р. «Про організацію роботи щодо ліквідації дитячої безпритульності та безнаглядності». У його віданні знаходились 42 дитячих установи, в тому числі 10 трудколоній та 2 трудкомуни — ім. Балицького В. А. (Ладан) та ім. Фелікса Дзержинського.
Юрій Гриценко заявив, що Кременчук позбудеться Антона Макаренка у назві вулиці та музею.
3) Вулиця Миколи Залудяка
«Кременчуцька газета» проводить опитування серед кременчужан щодо перейменування вулиці Миколи Залудяка та вже дізнатися думку відомого краєзнавця міста Євгена Бергера. Він виступає за перейменування вулиці.
У листі до мерії сказано, що вулицю названо на честь особи, яка обіймала вищі керівні посади в органах комуністичної партії. У часи СРСР, зокрема у лютому 1980— березні 1990 року—1-й секретар Кременчуцького міського комітету КПУ.
«З цією пропозицією ми не зовсім згодні. Я вважаю, це не коректна пропозиція. Микола Залудяк – Почесний громадянин міста Кременчука. Він був керівником різних рівнів – і міста, і області, і радником і представником Президента України. Ця людина зробила внесок в розбудову міста, області. Так він був членом та секретарем компартії, але тоді всі керівники були членами КПРСС. По іншому було не можливо. Тому цю пропозицію ми не особливо підтримуємо»,- заявив Ю.Гриценко.
4) Вулиця Народних ополченців і 5) Проїзд Ополченський
Назву присвоєно у часи СРСР з метою глорифікації російської імперської політики, зокрема подій, які відіграють важливу роль в російській війні пам’ятей, російській імперській історіографії та псевдоісторичній пропаганді держави-окупанта. Назва підкреслює, начебто, важливу роль так званого «Народного ополчення» під час Смути 1612 року в Московському царстві, під час подій війни між Сталінським і Гітлерівськими режимами (радянсько-німецька війна; так званої Вітчизняної війни 1812 року проти військ Наполеона, Кримської війни 1853-1856 років, подій війни між Гітлерівським і Сталінськими режимами (або радянсько-німецька війна як складова Другої світової війни), а у історіографії держави –окупанта «Великої Вітчизняної війни» та окупації/анексії українського Криму (в російській пропаганді-Кримської весни 2014-го). У Криму російська окупаційна влада провела публічні слухання з приводу встановлення пам'ятника «Народному ополченню всіх часів». Отже, поняття "Народне Ополчення" у російській масовій свідомості асоціюється з переліченим і викликає позитивні емоції. Англійський еквівалент слова "ополчення" - "militia" - в наші дні найчастіше застосовується до незаконних збройних формувань в невизнаних псевдодержавних спільнотах. «Народне ополчення Донбасу» (рос. Народное ополчение Донбасса)— проросійська терористична воєнізована організація, що у 2014 році діяла на території Донецької області та брала активну участь у війні проти України та входила до складу так званої «Армії Новоросії». Утворилося навесні 2014 року під час проросійських виступів.
Українським урядом розцінюється, як сепаратистська проросійська організація. Символами служили російські прапори, георгіївські стрічки та прапори ДНР. Також у 2023 російські загарбники вирішили створити в тимчасово окупованому українському місті Енергодарі Запорізької області загін так званого "народного ополчення".
«У нас єдина в СРСР була сформована першою дивізія народного ополченія у Другу світову. Люди із заводів в неї увійшли, і як їх зараз взяти і викреслити з історії? Це вам не ополченці в ДНР, а люди, які захищали Кременчук від ворога. Як їх пов’язувати можна, я не розумію. Я проти цієї пропозиції з перейменування. Ми по цим пропозиціям ще ведемо розмову », - сказав Ю.Гриценко.
6) Вулиця Черняховського
Згідно зі ст. 2 Закону є незаконними назви об’єктів топонімії, присвячені особам, які обіймали керівні посади в політичних організаціях, партіях та збройних формуваннях Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Військовий діяч СРСР, у період німецько-радянської війни командувач 60-ю армією Воронезького фронту, згодом командувач військами 3-го Білоруського фронту, генерал армії СРСР. 16 червня 2022 року Президент України Володимир Зеленський скасував Указ Президента Януковича від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України».
Ю.Гриценко не надав коментар щодо цієї пропозиції, а значить вона буде погоджена членами комісії з перейменування назв вулиць.
7) Вулиця Олександра Халаменюка
Згідно із Законом перейменуванню підлягають об’єкти топонімії, присвячені особам, які обіймали керівні посади в збройних формуваннях Союзу Радянських Соціалістичних Республік під час реалізації російської імперської політики на окупованих, анексованих чи в інший спосіб зайнятих Союзом Радянських Соціалістичних Республік (у даному випадку вторгнення СРСР до Фінляндії). Халаменюк брав участь у вторгненні СРСР до Фінляндії (радянсько-фінська, або Зимова війна — збройний конфлікт між СРСР і Фінляндією у період від 30 листопада 1939 року до 13 березня 1940 року; тоді Радянський Союз мав намір завоювати Фінляндію шляхом встановлення маріонеткового фінського комуністичного уряду). Під час німецько-радянської війни командир танкової роти 39-го окремого танкового полку 5-ї гвардійської армії Червоної армії СРСР.
Юрій Гриценко вважає, що пропозиція Інституту нацпам’яті не на часі, бо Олександр Халаменюк був кременчужанином, і на фінській війні був призваний, як строковик, а загинув він вже на Другій світовій командиром танку.
«Чому ми маємо перейменовувати цю вулицю, як і проїзд Івана Торубари? Він також наш – кременчужанин. Вони геройськи загинули на війні», - сказав Ю.Гриценко.
8) Проїзд Івана Торубари
Назва пов’язана із особою, що встановлювала «радянську владу на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». Названо з метою звеличення комуніста, більшовика, учасника встановлення радянської влади на території окремих адміністративно-територіальних одиниць (у даному м. Кременчук) Івана Федоровича Торубари. Брав участь у боях на боці червоної росії з білогвардійцями, був тяжко поранений в боях
9) Вулиця Федора Єгорова
Відповідно до Закону під усунення з публічного простору підпадають учасники встановлення радянської влади на території України як такі, що глорифікують осіб, які брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики. Об’єкт топонімії мав бути перейменований ще у 2016 році також відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». За даними архівного відділу виконкому Кременчуцької міської ради (справа №781), у часи СРСР, у 1954 році рішенням виконкому Кременчуцької ради депутатів трудящих за №335 провулок Єгорова перейменували на Ушакова. Але згодом після звернення доньки провулку було повернуто попередню назву. У зверненні донька повідомила, що її батька «активного комуніста, більшовика у 1919 році розстріляли денікінці». Тобто йдеться про події початку 20 століття, протиборства між силами червоної, ленінської і білої, денікінської росії та агресію росії проти УНР. Отже, назва пов’язана із особою, що встановлювала «радянську владу на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». Названо з метою звеличення комуніста, більшовика, учасника встановлення радянської влади на території окремих адміністративно-територіальних одиниць (у даному випадку Крюківський район м. Кременчук) Федора Михайловича Єгорова.
Ю.Гриценко заявив, що підтримує цю пропозицію з перейменування, як і наступні пропозиції з перейменування щодо вул. Дружиницької та пров. Делегатського.
10) Вулиця Дружинницька
Названа на честь складової міліції СРСР-Дружинників.
11) Провулок Делегатський
Названий на честь делегатів зʼїздів КПРС.
12) Вулиця Партизанська
У СРСР публічний топонімічний простір масштабно маркувався назвами на честь червоних партизан - мілітарних структур періоду агресії червоної росії проти УНР. Названо з метою звеличення червоних партизан-учасників встановлення радянської влади на території України, Відповідно «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» під усунення з публічного простору підпадають назви, що глорифікують учасників встановлення радянської влади як таких, що брали участь або сприяли реалізації імперської політики. Об’єкт топонімії мав бути перейменований ще у 2016 році відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», оскільки назва пов’язана із подіями та особами, червоними партизанами, що встановлювали «радянську владу на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»
З цією пропозицією секретар міськради не погоджується, бо і зараз партизани відстоюють незалежність України, роблячи добрі справи на території ворога.
«А чому ми не враховуємо, що є зараз наші партизани в Криму, на Донбасі?» - здивований пропозицією Ю.Гриценко, але підтримує дві наступні пропозиції щодо пров. Лютневого та вул. Размислова.
13) Провулок Лютневий
На честь подій у Російській імперії (у російській історіографії - «Лютнева революція», під час яких відбувалася політична боротьба між російським царатом та російськими революціонерами-прихильниками лівої ідеології. У 1905 році у найбільших містах відбулися численні страйки, демонстрації, мітинги з соціальними, політичними і економічними вимогами.
14) Вулиця Размислова
Ананій Прокопович Размислов (1915-1943) – уродженець Комі АРСР, російський поет.
15) Вулиця Фурштадська
Фурштат - (військ.) стародавня назва обозних частин. До 1864 р. у Російській імператорській армії існували особливі фурштатні команди, батальйони, бригади.
«Зараз ми шукаємо підтвердження того, що така вулиця була у місті вже у 1700-х роках і асоціювалася вона з обозами, а не військовими. Якщо ми підтвердимо це, то можемо також вести діалог про недоцільність перейменування»,- зазначив Ю.Гриценко.
У подальших наших публікаціях ми розповімо про прийняті владою рішення щодо подібного перейменування.
Олег Булашев
Відео Микити Ліцкевича
Фото ілюстративне
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
