
Сергій до останнього не говорив про своє рішення йти на війну.
Сьогоднішнього погожого весняного дня у Кременчуці прощаються із захисником Сергієм Бутягою. Неодноразово під час церемонії прощання, яка проходила в Міському палаці культури, у небі пролітали перелітні птахи, які повертаються додому. Все оживає, природа тішиться, а в місті смуток…
Як повідомив військовослужбовець із позивним «Художник», 3 березня 2023 року, Сергій Бутяга загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Васюківка Донецької області.
Він був призваний на військову службу під час мобілізації 21 листопада 2022 року, був молодшим сержантом.
«Народився Сергій 20 березня 1970 року. Приїхав жити до нашого міста, тривалий час працював на «Лукасі». Та і дружина там зараз працює. Він служив у одній із прославлених, бойових бригад. Був стрільцем, помічником гранатометника. Добре воював. На жаль, його побратими не могли приїхати, аби попрощатися. Це дійсно бойова частина. Ще з 2014 року в АТО/ООС», - слова «Художника».
Сьогодні у Міський палац культури попрощатися із Героєм прийшли друзі, сусіди із Третього Занасипу, колеги з «Лукасу». Несли квіти в букетах, корзину квітів від підприємства.
«Сергія всі знали як працьовитого, доброго господаря. Назавжди йому залишиться 52 роки.У нього залишились дружина, донька, прийомний син, якого виховував. Вічна пам'ять захиснику», - говорить «Художник».
Слоьзи душать друга Олега, коли він згадує Сергія Бутягу.
«Добра людина, завжди приходив на допомогу. Я знав його років 10. І працювали, і товаришували. Окрім того, був гарним другом», - говорить Олег.
Сергій до останнього не говорив про своє рішення йти на війну. Про це нагадує кременчужанин Андрій Вербицький.
«Жили на одному мікрорайоні. 15 років працювали на «Лукасі». Сергій був таким, що ніколи не відмовить, добрішої людини я не знав. Він ввечері сказав про своє рішення, а вранці відправили. Говорив: «Хто, як не я піде на війну», – із спогадів.
Андрій говорить, що до останнього зізвонювались, а 1 березня зв'язок припинився.
Поховають Героя на Свиштівському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
Світлана Паввленко
Фото Олександра Попенка