
Навіть у найскладніші часи люди будують стосунки, реєструють шлюби, народжують дітей. Кохання завжди на часі.
Катерина та Вадим — депутати Полтавської міськради, які після повномасштабного вторгнення займалися волонтерською діяльністю, а потім стали на захист України у складі ТрО та ЗСУ. Історієї їхнього кохання діляться у проекті millanova.elle.
“Я побачила свого Вадима, який прямував до мене з коробочкою, а за ним позаду йшли друзі. І тут він став на коліно. Я запитала: «Тобі прийшло бойове розпорядження?» Він відповів, що так
ЧИ ВПЛИНУЛИ ПОДІЇ В КРАЇНІ НА ВАШЕ РІШЕННЯ ОДРУЖИТИСЯ?
Вадим
Напевно, так. Тому що ми багато працюємо, й особисті моменти начебто були «не на часі». Ми довго зустрічалися, разом проживали, тому в наших стосунках ми сумнівів не мали. Але війна пришвидшила процес оформлення шлюбу, змусила замислитися над тим, що є справді важливим у житті.
КАТЕРИНО, ПОДІЛІТЬСЯ СПОГАДАМИ ПРО ТОЙ ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ.
Катерина
Я саме проводила на полігоні заняття з тактичної медицини, коли мій побратим із частини зателефонував і сказав терміново збиратися. Дуже швидко, пролітаючи блокпости, ми прибули до волонтерського штабу. Думаю: «Певно, хлопців зараз будемо збирати на передову». Раптом товариш зник, а на ґанку я побачила свого Вадима, який прямував до мене із коробочкою, а за ним позаду йшли друзі. І тут він став на коліно. Я запитала: «Тобі прийшло бойове розпорядження?» Він відповів, що так.
Звісно, я прийняла пропозицію. Але найцікавіше на мене чекало попереду: Вадим сказав, якщо я згодна, то через півтори години зустрічаємося в центральному РАЦСі. Я була шокована: я тільки з навчань на полігоні, під нігтями багнюка, волосся теж не першої свіжості! Але все складалося якимось магічним чином: у салоні краси, в якому завжди повний запис, знайшлося віконце, і мені за 40 хвилин зробили зачіску і манікюр, у подруги ні звідти ні звідси знайшовся гарний відріз довгого фатину (такий собі вельон), з салону мене на червоному BMW забрав хлопець подруги, а під РАЦСом саме в цей час опинився наш улюблений фотограф, який і зробив нам ті чарівні світлини. Ми обмінялися обручками, які сьогодні носимо біля серця.
Все склалося, як у казці. І якби мене хтось запитав, що є для мене ідеальним весіллям, то це було саме наше весілля. Іншого я собі й не уявляю.
НАЗВІТЬ НАЙЯСКРАВІШІ МИТІ ЦИХ ШЕСТИ МІСЯЦІВ, ЯКІ ЗАПАМ’ЯТАЛИСЯ ВАМ НАЙБІЛЬШЕ?
Вадим
Важко говорити про яскраві миті в контексті війни, адже більшість із нас досі живе 24 лютого. Єдиний позитивний момент — наше одруження і можливість побачитися після довгої розлуки. Коли ми просто змогли посидіти за кавою і поговорити, а всі інші проблеми поставити на паузу.
Катерина
Такою миттю-феєрверком, окрім нашого весілля, стала також ця поїздка до Львова. І я зовсім не перебільшую. Тому що завдяки цій фотосесії ми побачилися з чоловіком. Ніколи не забуду ту мить, коли я одягнула під берці цю ніжну коротку сукню. Дякуємо вам за весільний подарунок, справжній медовий місяць: спільна ротація до Львова стала для нас найромантичнішим побаченням у житті.
ЯК ВИ ЗАРАЗ ПІДТРИМУЄТЕ ОДНЕ ОДНОГО У НАЙТЯЖЧІ МИТІ?
Катерина
Любов і розуміння того, що ми є одне в одного, і є великою підтримкою. Ми ніколи не ниємо у слухавку, завжди нормально реагуємо, коли хтось із нас втомився і не має сил говорити. Також нас дуже підтримують спільні плани: щодо відбудови країни, виховання наших дітей.
Ми з чоловіком дуже цікавимося місцевим самоврядуванням та розвитком громад і мріємо, коли зможемо повернутися до своїх проєктів. Але так само спільно ми вирішили, що служба в ЗСУ — це те, що потрібно нашій країні в цей період найбільше.
Сьогодні ми повернулися у квітково-цукерковий період: тільки-но з’являється інтернет, і тобі надходить на телефон «Я тебе кохаю», «Ти в мене найкраща», «Я за тобою сумую». Це завжди викликає посмішку.
Вадим
Допомагає внутрішня мотивація і розуміння того, що у нас немає іншого шляху, як захищати свою землю. Допомагає усвідомлення, що вдома чекає кохана дружина. Якщо раніше я більше думав про роботу, то зараз мрію про велику родину. Звісно, її дзвінки й листування теж підбадьорюють, я відволікаюся від того середовища, в якому перебуваю зараз.
ЯК ДОВГО ВІД ПОЧАТКУ ВІЙНИ ВИ НЕ БАЧИЛИСЯ? ЯКИМ БУЛО ЦЕ ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ?
Вадим
Ми не бачилися два місяці, доки я перебував під Бахмутом. Це моя перша ротація і наше фактично перше побачення — ось тут, у Львові. Я наче потрапив сюди з іншого виміру, де розбиті будинки, нічого не працює, чути постріли, люди психологічно чумні, на жаль. Але ми приїхали до Львова, розслабилися, випили кави в улюбленій кав’ярні. Ми щасливі, що нам взагалі випала така можливість.
Катерина
Ця поїздка до Львова назавжди закарбується у нашій пам’яті, бо ніколи раніше так надовго ми не розлучалися. Скажу чесно, проводжаючи його, я себе налаштовувала, що ми побачимося аж на Новий рік, десь глибоко в серці вірила, що ближче до осені має бути ротація, але боялася навіть вимовити це вголос.
І тут ця поїздка. Ми їхали в потягу на одній полиці. І неважливо, який ми дивилися фільм, головне — разом, серденько до серденька. Вулицями Львова йшли повільно, не поспішаючи, цінували кожну хвилинку. Трималися за руки, пили каву і були неймовірно щасливими.
КАТЕРИНА, ЯК ЦЕ — БУТИ ДРУЖИНОЮ ВІЙСЬКОВОГО, ЯКИЙ ЗАХИЩАЄ КРАЇНУ НА ВІЙНІ?
Катерина
Ніколи не задумувалася про це, адже не уявляю, щоб мій Вадим обрав для себе інший шлях у такий період. Думаю, йому складніше бути моїм чоловіком (Сміється.) Ми часто жартуємо щодо того, що в сім’ї має бути військовим хтось один, тоді щонайменше хтось завжди є вдома. Але він також знає, що я б інакше не змогла.
Сьогодні бути українцем дуже відповідально, кожен на своєму місці виконує важливу роль. Тому тримаймо стрій і з завзяттям крокуймо разом до перемоги!
ЩО ВАМ ДОПОМАГАЄ ПІДТРИМУВАТИ СТОСУНКИ НА ВІДСТАНІ, ЧИ Є У ВАС СВОЇ МАЛЕНЬКІ РИТУАЛИ?
Вадим
Під час екстрених ситуацій люди розкриваються інакше, і часто загострюються позитивні чи негативні аспекти спільного життя. Якщо до цього стосунки були побудовані правильно, то це випробування сім’я витримує. Якщо ж були тріщини й раніше, то у разі колосальної емоційної загрози союз розвалюється.
Можу сказати, що наш фундамент міцний і проблем у нас точно немає. І не варто забувати, що ми на одній хвилі: ми обоє військові. Тому добре розуміємо потреби і проблеми одне одного.
Катерина
Зараз цінується кожна крихточка, хоча дотримуватися якихось традицій сьогодні складно. Комусь це може здатися занадто простим, але для нас є дуже символічною тема кави, адже завдяки їй ми й познайомилися. Вадим дуже любить каву, а я на той час мала маленьку затишну кав’ярню в центрі Полтави. І так до сьогодні: він п’є капучино з двома ложками цукру, а класичний або капуоранж влітку. Наша маленька, але дуже тепла традиція.
За матеріалами джерела