Поспілкувалися з цим молодим Захисником, який на війні вже отримав тяжке поранення, але після лікування, все одно готовий повернутися на передову.
«Мене звати «Рудий»! - саме так представився нам на початку інтерв’ю військовий, який зараз служить у Кременчуці, а його родичі наразі проживають на окупованій території і саме через це ми не можемо назвати його ім’я.
Саме цей військовий зображений на фотографії, яку час від часу бачать багато українців, бо одні використовують її під час публікування матеріалів про збиття БПЛА, інші – для набору в ЗСУ, а Міноборони – під час публікування зведень за добу.
Але перед тим, як розповісти про історію цієї фотографії, давайте дізнаємося долю зображеного на ній військового.
За його словами, до повномасштабного вторгнення він був цивільною людиною, а 24.02.2022 року перші ворожі ракети влучили у військову частину, де мешкав наш Герой і тоді він зрозумів: «Це дуже швидко не завершиться».
Тим часом росіяни швидко окупували місто, де мешкав «Рудий» із родиною і тоді на перший план вийшла мета - виживання.
«У місто перестали постачати продукти харчування та засоби гігієни. Тому першочергово, що ми намагалися - купити все, що було можна. Але це все дуже швидко закінчувалося. Великою проблемою окупованого міста були мародери, які просто виносили крамниці - візками з АТБ вивозили продукцію. Легально нічого купити не було можливості»,- каже чоловік.
Далі він розповідає, як родина вирішила залишити окуповане місто.
«Ми з дружиною обговорили це, і вона виїжджала зі своїми родичами. Я виїжджав окремо через перевізника. На той час це коштувало п'ять тисяч гривень. Та дорога, яка раніше займала декілька годин, у нас зайняла декілька діб. Усюди росіяни морально тиснули, бо я все-таки хлопець. Вони постійно питали, за кого я воював, кого підтримую? На кожному блокпості мене роздягали, перевіряли татуювання і казали: «Хочемо бачити ти нацист чи ні по наколках»,- каже «Рудий».
Уже на території України чоловік прийняв для себе однозначне рішення: вирішив піти в Збройні сили України. Але і тут були перешкоди. Через стан здоров'я чоловіка ще довго не брали до армії.
Десь два місяці він ходив до військкомату, щоб його мобілізували і коли це все ж таки сталося, «Рудого» відправили на навчання.
«Перший місяць нас навчали просто як військових, як то кажуть, на стрільців. А другий місяць навчання вже був за фахом гранатометника»,- розповідає військовий.
«Чи пам'ятаєте свій перший бій?» - запитують журналісти.
«Так, пам'ятаю. Перший бій мій був у місті Бахмут. Це дуже яскраво у пам'яті у мене… Тоді прийшло бойове розпорядження від командира - висунутись на передній край та допомогти хлопцям відбити атаку. Ми стоїмо біля машини, яка повезе за кілометр до бойових дій. І в цей час ті позиції, на які ми їхали, почали сипати фосфором. Це було дуже небезпечно. Там було пекло і нам потрібно було все одне допомагати нашим…» - каже чоловік.
А далі була війна, пів року боїв під Бахмутом…
Під час одного з боїв «Рудий» отримав тяжке поранення. Це сталося, коли він допомагав хлопцям з евакуацією поранених. Осколок пробив кістку лівої руки, роздробив кістку.
«Я спочатку взагалі думав, що мені руку відірвало. Але потім я просто зміг пошевелити пальцями. Зрозумів, що не відірвало, скоріш за все, що кістка просто роздроблена.
Потім, коли я йшов до евакуації, то вже відчував, що кістка стирчить. Лікарі спочатку казали оптимістично - 2-3 місяці потрібно лікування, але я проходжу його вже більше року.
Перший час, коли отримав поранення, мене доставили до Харкова. Був місяць у Харкові, потім приїхав до Кривого Рогу, потім був Кременчук, Дніпро….
Я досі лікуюся, щоб стати знову у стрій. Я дуже цього бажаю»,- каже «Рудий» і з волею у голосі додає, що поки не може виконувати обов'язки на передовій, він не може сидіти просто так, тому звернувся до Кременчуцького ТЦК і зараз там працює і допомагає, чим може.
«Це фото не постановочне…»
А тепер прийшла черга розповісти про фотографію із зображенням на ній кулемету та саме військового з позивним «Рудий», яку ви бачили вище.
Чоловік каже, що вона була зроблена у квітні 2023 року, коли він навчав поповнення у частині стріляти з ДШКМ.
«Це зазняли один із випадків, коли нас вивозили на оновлення, нам додавали людей в наш підрозділ, так як були поранені. І ось ці нові хлопці приходили, ми займалися їх навчанням. Я виконував обов'язки командира взводу, тому навчання все - це було на мені.
І я показував, як його розбирати, збирати. І на стрільбах я показував їм, як треба правильно це робити, щоб вони не завдали шкоди собі. Бо в нас крупнокаліберні кулемети, то там трохи специфічно.
І ця фотографія була зроблена, коли на одному з таких відновлень я показував, як можна стріляти. Фотограф, який був у нашому батальйоні, зробив декілька світлин і саме ось ця потрапила до Міністерства оборони. Це фото не постановочне, це фото в роботі. Я навіть не звертав увагу, що мене знімають. Це була фішка нашого фотографа. Постановочні фото він ніколи не робив. Можливо, лише ті, що на пам'ять, коли стали, обійнялися, а так усе робота. Ніхто ніколи не звертав на нього уваги. Він міг під час якоїсь роботи просто дістати фотоапарат і зробити декілька фотографій»,- каже «Рудий».
«А Вас хтось впізнавав по цій фотографії? Чи зрозуміло, що ви там в одязі зі спини?» - запитують журналісти.
«Ніхто не впізнає»,- каже військовий і посміхається.
«Ваші колеги хоча б знають, що це ви?»- уточнюємо ми.
«Фотограф, який робив цю світлину, він скидав її і мені. І пересилав допис, що Міністерство оборони в одному зі зведень використало це фото»,- каже чоловік.
«Вона вам самому подобається?» - знову запитують журналісти.
«Фотографія дуже подобається. Вона вийшла такою, як ми себе відчуваємо на фронті. Тобто, вона і була зроблена не як постановочна, І це саме так, як ми виглядаємо на війні»,- підсумовуючи сказав військовий.
«Кого рятував особливо - не пам’ятаю»
Днями начальник Кременчуцького РТЦК та СП, полковник Мирослав Волков вручив військовослужбовцю з позивним «Рудий» нагороду від Президента України Володимира Зеленського. Це медаль «За врятоване життя».
Військовий каже, що не пам’ятає особливо хлопців, яких врятував під Бахмутом.
«Якщо чесно, я не пам'ятаю майже нікого. Я пам'ятаю лише одного хлопця. Цей чоловік був у поважному віці. Я був з ним особисто дуже близько знайомий, його пам'ятаю, але більше нічого»,- каже «Рудий» і вже поза записом інтерв’ю додає, що в Кременчуці ще не всі люди розуміють, що таке війна, що таке окупація.
«У цьому мирному місті, я розумію, що багато людей не розуміють, що таке окупація. Але якщо сюди прийде Росія, то тут вже не буде такого життя, яке є при Україні.
Наприклад, я досі пам'ятаю, що в окупованому місті я приходжу до магазину, я вже не пам'ятаю, з чого почався конфлікт з продавчинею, але вийшов такий момент, що вона мені каже: «Це ви при Україні могли свої права качати, а зараз тут в росія, тож йди, поки я наряд не викликала».
Тобто, це тут у нас, в Україні, є права людини. Такого немає у росії. Там є, як то кажуть, хазяїн, який як сказав, так і буде»,- каже чоловік і ще з сумом зазначає, що війна показала, хто є ким, бо зараз в окупованому його рідному місті дуже багато людей, яких він називав друзями, радіють тому, що по Україні летять ракети. Але там залишилися і віддані Батьківщині люди.
«Рудий» сьогодні через журналістів закликає кременчуцьких чоловіків встати на захист рідної країни.
Олег Булашев
Відео Микити Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
