Із Олексієм Мальованим хотів попрощатися весь взвод, але захисники перебувають на позиціях, тож не змогли відлучитися.
Сьогодні у Кременчуці прощались із турботливим сином, люблячим чоловіком та батьком, відданим захисником Батьківщини Олексієм Мальованим.
За для цього кременчужани з букетами квітів прийшли до Міського палацу культури і вистроїлися у чергу до труни загиблого Героя, аби віддати йому останню шану.
Біля МПК сьогодні можна було побачити чоловіків у камуфляжі із прапорами "Правового сектора", а також інших військових формувань.
"Молодший сержант Мальований Олексій Іванович народився 19 жовтня 1972 року. В перший день повномасштабного вторгнення російських військ на територію України він прийшов до Кременчуцького РТЦК та СП, а далі вступив на службу до ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення зв'язку. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався в загальноосвітній школі № 19. Закінчив Кременчуцький національний університет імені Остроградського. Працював на Кременчуцькому заводі дорожніх машин та на приватному підприємстві "Укрсіль". У нього залишились мати, дружина та син. 16 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання, в бою за Україну в районі населеного пункту Вікторівка, Суджанського району, Курської області, російської федерації, він загинув", - розповіла військовослужбовиця Любов Телятник.
Із Олексієм Мальованим хотів попрощатися весь взвод, але захисники перебувають на позиціях, тож не змогли відлучитися. Про це говорить командир взводу зв'язку з позивним "Філ" і зазначає, що його загиблий побратим воював під позивним "Капрал".
"Капрал був і є найкращим воїном! Безвідмовною людиною. Весь взвод зв'язку хотів потрапити на його поховання, але знаходиться на позиціях. Він загинув як воїн, виконуючи бойове завдання. Вічна пам'ять", - військовослужбовець був не багатослівним.
Більше про "Капрала" розповів другий його побратим із позивним "Малиш" і при цьому у кремезного захисника були сльози на очах. Видно, що йому було важкого говорити.
"Ми познайомились у далекому ще 2019 році. Коли я прийшов у батальйон, він був моїм першим командиром, скажімо так, кращим другом, на якого завжди можна було покластись, який завжди мав свою точку зору, до якого можна було звернутись із будь-яким питанням. Олексій, попри свою хворобу, не "косив" від армії, він одразу прийшов 24 лютого і став у стрій разом з усіма, хоча іще продовжував боротися зі своєю хворобою. І навіть на виконання завдання він пішов просто не вагаючись. Знав, куди він іде. Вічна пам'ять моєму найкращому другу", - слова "Малиша".
А ось про Олексія Мальованого, як учасника змагань, людину із чіткою життєвою позицією пригадав військовослужбовець у відставці Олег із позивним "Кедр".
"Із Олексієм я знайомий із 2016 року. Познайомились у нас у військкоматі, де була рота охорони "Каскад". Виходили з ним на бойові навчання, їздили в відрядження, на змагання. Такі значущі змагання були були у ТрО "Північ". Там зайняли перше місце. Льоша там якраз брав участь як командир групи, потім були на навчаннях ТрО в Києві, там зайняли друге місце. До речі, тут на прощанні є "Рубін", йому тоді ще подарував годинник іменний Залужний, який був командувачем ТрО "Північ", - слова "Кедра".
Він пригадує, це було коли у 2020 році видали наказ на створення нового роду військ територіальної оборони (ТрО) при ЗСУ.
"І ми тоді всі попереписували контракти із рот охорони на участь у військах ТрО. У 2021 році, якраз перед повномасштабним вторгненням, були ці змагання серед кращих бійців ТРО загонів", - його слова.
Окремо "Кедр" розповів про самого Олексія Мальованого: "Льошка був врівноважений, відповідальний. Що йому не доручити - все виконає".
Чимало людей, які особисто знали загиблого Захисника, чи просто перетинались в тій, чи іншій ситуації провели його в останню путь. Земляки стали на коліна, приспустивши до землі прапори "Правого сектору".
Відспівували Олексія Мальованого у Свято-Миколаївському соборі. Прах землі віддадуть після кремації.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича