Якщо всі попередники пана Кореня не погоджувалися на радикальні заходи, бо розуміли що це призведе до знищення диспансеру, то цей керівник втілює самі страшні прогнози медпрацівників установи у життя.
Ситуація навколо Кременчуцького шкірвендиспансеру знову привертає увагу ЗМІ.
Сьогодні до редакції звернулися кременчужани, серед яких пацієнти та медики диспансеру і повідомили, що лікар - «самородок» Дмитро Корень, який нещодавно очолив Полтавський облшкірно-венерологічний диспансер ( до складу якого входить і Кременчуцька медустанова) і допустив приниження екс-керівника Кременчуцького шкірвендиспансера Ірини Федько, почав процес реформування установи.
Але слово реформування більш, схоже, слід замінити на слово знищення.
Якщо всі попередники пана Кореня не погоджувалися на радикальні заходи, бо розуміли що це призведе до знищення диспансеру, то цей керівник втілює самі страшні прогнози медпрацівників установи у життя.
Перший крок - Кременчуцький шкірвендиспансер виїжджає з насидженого місця по вулиці 1905 року. Звільняється старий будинок купця, володаря млина Ісаака Немеця, де багато останніх років працювала клінічна лабораторія медустанови.
Навіщо це робиться журналістам на цю хвилину дізнатися не вдалося. Ми зателефонували в приймальню пана КОреня, але його не було на робочому місці в службовому кабінеті. З нашим питанням нас переадресували до юриста Владислава Юрійовича, який заявив, що здійснюються переїзд лабораторії, але потім зазначив, що далі нічого журналістам коментувати не буде і направив до Віктора Олексійовича. Як сказав юрист це завідувач диспансерним відділенням. Але згодом з’ясувалося, що завідувач диспансерним відділенням є Володимир Борисович. Той заявив, що нічого не знає і не може коментувати ситуацію. Ходіння по колу нас знову привело до приймальні пана Кореня, який виїхав в Департамент охорони здоров’я. Ми зателефонували і туди, але там його не знайшли.
Проте офіційно підтвердження про виселення ми таки ж отримали. Тепер можемо поміркувати. що виселення зроблено аби економити на опаленні приміщення, або з іншою метою. Але колишні мудрі керівники переселення не робили, бо знають, які складнощі це викличе в роботі.
У диспансері нам повідомили, що з цілого будинку лабораторію переселяють у кілька невеличких кабінетів самого диспансеру, який розташований навпроти тютюнової фабрики ( нижче на фото).
Чи відповідає таке переселення санітарно-гігієничним нормам ми запитали у фахівців Держпродспоживслужби та в інспекції з охорони праці. Відповіді на наш запит ми обов’язково опублікуємо, коли отримаємо.
До речі, якщо керівництво диспансеру хоче звільнити приміщення аби його, наприклад, продати, то цього не вийде. Будинок купця Немеця — історична будівля початку XX століття і є пам'ятником архітектури міста.
Як розповідає кременчуцький історик Євген Бергер, у 1878 році кременчуцький промисловець Ісаак Гершкович Немець побудував на Веселій вулиці (нині — вулиця 1905 року) паровий млин, який згодом перетворився на найбільше у місті борошномельне товариство «І. Немець і Сини». Тут на початку XX століття серед перших у галузі було побудовано шестиповерховий паровий млин високого помелу, заснований на вертикальній технології. Товариство виробляло борошна на 1,5 млн рублів на рік, в основному продукція відправлялася по Дніпру до Вітебської губернії (нині — Білорусь). На млині працювало близько 100 осіб. Пізніше на базі товариства виникло «Південно-Російське борошномельної і лісопильної справи акціонерне товариство», у якому було зайнято понад 200 робочих. Окрім промисловості, Немеці також володіли Катерининським театром, який розміщувався на нинішній вулиці Гагаріна.
У 1901 році поряд з млином на вулиці Веселій побудовано особняк одного з синів, Б. Немеця, прикрашений чавунним мереживом. Повз будинок по вулиці Веселій проходив третій маршрут Кременчуцького трамваю, згодом скасований у роки радянсько-німецької війна. У радянські роки млин Немеця перетворено в державний і включено в трест «Союзхліб». За кількістю робочих, обсягами зерна, що переробляється і виробленою продукцією млин посідав перше місце по Україні, переробляючи щодоби 12 тис. пудів пшениці і 6 тис. пудів жита. Після повені 1931 року, яка сприяло поширенню туберкульозу, у відремонтованому будинку Немеця відкритий дитячий нічний санаторій на 40 ліжок.
Особняк уцілів під час Другої світової війни, коли була знищена велика частина міської забудови. У ньому розмістили шкірно-венерологічний диспансер. Станом на 2016 рік, будівлю включено до списку пам'ятників архітектури Кременчука.
Нагадаємо, керівниця Кременчуцького шкірвендиспансеру Нужнова була вимушена звільнитися.
Олег Булашев
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
