Як виявилося, наше місто також багате на історії знаходження скарбів, які найчастіше ховали за часів воєн та евакуацій з Кременчука. Тож цілком можливо, що у якихось місцях досі знаходяться невідомі цінності, які містять не лише матеріальні коштовності, а і певні послання.
Історії про загадкові місця з імовірними скарбами завжди вабили шукачів пригод, ставали сюжетами для захоплюючих повістей, а то й цілих фільмів. Певно, кожен з нас у дитячі роки разом із друзями закопував біля дерева ящик з тодішніми для нас цінностями та посланнями, а потім через декілька тижнів, а то і днів відкопували його назад. Адже знаходити скарби – завжди певна інтрига, пригода і неабияке задоволення.
Тож пропонуємо вашій увазі декілька історій заховання скарбів у Кременчуці. Зауважимо, лише частину з них вдалося розсекретити.
Цінності кондитера Мельканова
Як відомо, Кременчук здавна славився умілими кондитерами. Один із них, заможний вірменин Мельканов, мешкав навпроти теперішньої вулиці Небесної Сотні, (поруч із будинком релігійної громади євангельських християн-баптистів). Розповідають, що чоловік мав чималі заощадження та цінності, які у нього… час від часу вимагала рідна донька. Одного дня кондитер потрапив до лікарні з побиттями, так і не назвавши свого кривдника, де згодом помер. Однак куди подівся його спадок – лишилося для міста загадкою. На місці його колишнього помешкання тепер височіє 9-поверхівка.
Скарб албанського біженця
У 1915 р., під час Першої світлової війни, до Кременчука прибула група албанських біженців. Один із них, заможний албанець на ім’я Пилип Димович, почав жити у цивільному шлюбі з кременчужанкою Ганною Заїкою, яка мешкала на вулиці Троїцькій (десь в районі між теперішніми Небесною Сотнею та Шевченка). Коли розпочалася громадянська війна, чоловік сховав до погреба найперші коштовності і засипав їх землею – про всяк випадок.
І уже після Другої світової війни та смерті Димовича, діти містянки намагалися знайти сховок, однак їм це не вдалося. Тож, можливо, і досі в тому районі, албанський скарб чекає нового господаря.
Раритетний макет корабля
За розповідями старожилів, ще з 19 ст на території між теперішніми вулицями Троїцькою та Полковника Гегечкорі (кол. 1905 р.) мешкала жінка, у будинку якої також виявили чималу знахідку. До революції її чоловік працював звичайним візником. У 30-ті роки вона почала проживати з цивільному шлюбі з новим обранцем - колишнім офіцером царської армії. Коли жінка померла, у будинку знайшли... макет корабля.
Подейкують, що то був подарунок царя Петра І якійсь вельможі. Проте куди згодом поділася мініатюра корабля – до цього часу нез’ясовано.
Ювелірні прикраси лікаря Діца
Колись у Кременчуці шанували відомого лікаря-гінеколога Діца. Разом із дружиною він мешкав на вулиці Небесної Сотні. Коли Діц помер, вдова про всяк випадок закопала дорогоцінності на присадибній ділянці. Проте згодом про скарб дізналися і прийшли з обшуком з відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності.
Багатства забрали. Проте власниці залишили сережки, обручку та кулон з ланцюжком. Згодом у жінки викрали ще деякі коштовності. Містянка так тяжко переживала втрату, що на фоні психологічної напруги потрапила до психіатричної лікарні Полтави, де згодом померла.
Багатства офтальмолога Мексона
Під час німецької окупації на теперішній вулиці Ігоря Сердюка мешкав відомий далеко за межі Кременчука талановитий офтальмолог Мексон. Тодішній гебітскомісар (управитель міста) наказав німцям не чіпати лікарів. Проте зміна гебітскомісара цього разу не вберегла офтальмолога: Мексон був розстріляний у 1942 р. Через деякий час у його квартирі мешкала літня жінка. Одного разу у пічці почало диміти.
Розібравши її, на місці у димарі знайшли коштовності, які віддали тодішній міліції. Подальша їх доля невідома.
Цінності родини Перельманів
Є історія і про коштовності родини головного інженера махоркової фабрики Михайла Перельмана. Його матір була донькою купця першої гільдії. Родина мешкала на розі теперішньої Покровської (колю Гагаріна) та Соборної. Під час німецьких погромів, перед евакуацією, матір Перельмана приховала родинні цінності на горищі. Хатня працівниця, яка залишалася у місті, мала оберігти секрет до повернення господарів. Однак будинок був спалений німцями. Куди дівся скарб – досі ніхто не знає.
Загалом, під час еміграції, громадяни закопували багато коштовних речей. У 1970-хх рр.. частою практикою було, коли емігрантам нові власники помешкань дозволяли знаходити та викопувати залишені речі. Однак зазвичай уже нічого не знаходилось.
Золота чаша в Успенському соборі
Також існують розповіді, що в Успенському соборі, що з 1804 р. височів на площі Перемоги, колись знаходилася золота чаша.
Спершу її начебто подарувала церкві на набережній королева Єлизавета Петрівна. Згодом коштовність перенесли до собору на центральну площу. Проте у 1929 р. собор закрили, раритет зник.
Гудзики з реального училища
Також краєзнавці розповідають про знахідки та човновій станції заводу «Кредмаш», розташованої на «Скелі - гранітний реєстр». Наприкінці 1950-х років велика частина скелі була засипана будівельним сміттям і вугільним шлаком для забезпечення під'їзду до станції. Коли станцію ліквідовували і вивозили звідти «жужалку», на місці знайшли ґудзики з форми учнів Кременчуцького Олександрівського реального (чоловічого) училища.
«Імовірно, коли учні ходили до училища, у вільний час лежали чи відпочивали на скелі, як це робили багато школярів», - розповідає відомий краєзнавець Євген Бергер.
До слова, Олександрівське реальне училище було засноване в 1873 році. Воно стало першим середнім навчальним закладом у місті. Закрите в 1918 році.
Монети на території школи №20
Чули у місті і про випадок знаходження монет на території кременчуцької школи №20, що на вулиці Академіка Маслова. У 1966 р. там проводили суботник. Учні копали ями під висадку дерева і знайшли ящик з імовірно, золотими монетами, у тому числі і Миколаївськими. Тодішній директор закладу звернувся до тодішнього очільника управління освіти, а той до голови міськвиконкому. Монети було кудись передані, однак куди – невідомо.
До речі, досі на горі Пивиха, що у Кременчуцькому районі, туристи знаходять цікаві знахідки. У тому числі - монети Римської доби (ІІІ ст. до н.е. – V ст. н.е.), які, скоріш за все, потрапляли до нашого регіону через активну торгівлю у місті.
Також, за розповідями краєзнавців, після розстрілів євреїв на Піщаній горі, чорні археологи неодноразово копалися на даному місці і інколи теж знаходили коштовні монети.
Знахідка екскаваторші
На розі вулиць Соборної та Небесної Сотні (сірий будинок, де зараз встановлена пам’ятна дошка герою Небесної Сотні Ігорю Сердюку) екскаваторша рила погорілу руїну і теж…знайшла сховок невідомого походження. Комунальниця нічого нікому не сказала, однак згодом це було розсекречено, а знайдене забрано.
А от ближче до теперішного пам’ятника народному меру міста Олегу Бабаєву, за словами старожилів, колись знаходилися торгові ряди купця Файдиша. Тож якось, у 1970-х роках, коли звичайний тротуар викладали плиткою, під час робіт знайшли підземний хід. Тож, імовірно, і це місце зберігає якісь секрети.
Бульвар Скарбничий
Не так давно у місті тривали дискусії щодо перейменування колишнього бульвару Пушкіна, який тепер носить назву бульвар Українського Відродження. Хоча однією із пропозицій було назвати місце бульваром Скарбничим. За словами старожилів, у 80-х роках (при очільнику міста Анатолію Вербіну) там рили траншею і знайшли скарб.
Тим, хто його знайде, належало отримати якийсь відсоток. Проте відомо, що нагородили лише двох робітників. Куди поділися знайдені тоді цінності – достеменно досі ніхто не знає.
Ліна Романченко
історії-знахідки допоміг зібрати колишній викладач філософії КрНУ,
краєзнавець Є. Бергер
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
