Вадима Папіровича залучали у юнацьку збірну України. У команді «Кременя» серед гравців 1992 року він був капітаном.
Сьогодні у нашому місті сумний день. На міському палаці культури приспущено державний прапор. Сюди стікаються люди з квітами аби попрощатися вихованцем міського футбольного клубу "Кремінь" Вадимом Папіровичем, який загинув на війні росії проти України. Тяжка втрата в родині «синьо-білих»…
«Солдат Папірович Вадим Вікторович народився 31 січня 1992 року. Призваний на військову службу по мобілізації 22 серпня 2023 року Хмельницьким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Обіймав посаду гранатометника піхотного відділення піхотного взводу піхотної роти. Навчався в загальноосвітній школі №1 міста Кременчука. Закінчив Хмельницький економічний університет. Загинув 11 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, підданий військовій присязі на вірність українському народові в районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області», - повідомила офіційну інформацію військовослужбовиця Любов Телятник.
Це був перспективний футболіст, якого залучали у юнацьку збірну України. У команді «Кременя» серед гравців 1992 року він був капітаном. Про це пригадують його однокласник і співгравець Богдан, а також тренера Олександр Зозуля.
«Із Владиком я сидів за одною партою. Він завжди був доросліший за нас усіх. Коли команда робила якусь шкоду в школі, він завжди показував, як треба поступати правильно. Була історія, коли ми вирішили всім класом не піти на уроки. А він сказав, що це неправильно, що так ми підставимо тренера, так ми втрачаємо повагу до себе, тому треба йти. Він відмовився і ми всі пішли. Завжди був прикладом, що ще сказати», - слова Богдана.
10 років тренувався Вадим Папірович в Олександра Зозулі.
«Він був капітаном і носив це звання по праву. Був розумний хлопець, працьовитий. Мало говорив, але на полі робив неймовірні речі. Коли на полі Вадим, то команда відчувала себе впевнено», - слова Олександра Зозулі.
Тренер говорить, що знав добре не лише Вадима, а і його батьків.
«Я з батьками спілкувався, знав, що проходив військову підготовку за кордоном. Зустрічався із Вадимом незадовго до смерті, він лежав поранений у лікарні. І ми зустрічалися з ним, розмовляли. Вадим говорив, що на війні жахливо. Тож хочу висловити подяку всім хлопцям, що боронять нашу землю, всім низький уклін», - зазначив Олександр Зозуля. Йому важко говорити уже в минулому про свого молодого вихованця.
Не стримували сліз і вчительки Вадима Папіровича – перша викладачка і викладачка фізкультури.
«Я перша вчителька Вадима Папіровича. Він до мене прийшов маленьким хлопчиком, футболістом, товариською дитиною. Дуже гарно вчився. Він так красиво писав, так виразно читав. Зовсім не було в нього боязні до уроків, до школи. Він приходив кожного дня, як на свято, зі посмішкою. І мені зараз дуже боляче говорити ці слова, тому що в моєї пам'яті Вадим, як сонечко, як наше майбутнє. Дуже прикро, що це майбутнє обірвалося. Світла пам'ять цій дитині, світла пам'ять воїнам – захисникам», - розповіла Валентина Володимирівна, вчителька гімназії №1.
Вона пригадує, що Вадим Папірович у 2001 році з іншими хлопчиками-футболістами прийшов до неї в клас. Тренер Олександр Андріїв Зозуля привів у початкову школу.
«У класі було 24 хлопчики і 6 дівчаток. Але ми справлялися, тому що футболісти були не просто діти, а соколи. От дійсно говорять, що вони м'яч ганяють! Ні, вони не м'яч ганяють! Вони дуже розумні діти, тому що, щоб ганяти той м'яч, треба, щоб розум мати в голові. Я дуже ними пишаюся. Всі й тут декілька хлопців сьогодні стоять. Вони мене впізнали, мені це дуже приємно. Але мені дуже боляче було підходити і бачити цю дитину, щоб вона вже не поруч зі мною», - слова вчительки.
У її колеги теж лише найкращі спогади про Вадима Папіровича.
«Це був випуск 2009 року. Футбольний клас «Кремін-92». Вадим - надійний друг. Вадим - світлий, товариський. Він наш герой, герої не вмирають. Пам'ять про Вадима залишиться в наших серцях назавжди. Я пишаюся тим і ми вся Кременчуцька гімназія No1, ми пишаємося нашими випускниками. Але, на жаль, триває війна, і ми живемо в цих воєнних умовах. Але завдяки таким хлопцям, таким Героям ми зараз тут спілкуємося. Слава Україні! Героям Слава!», - говорить вчителька фізкультури Алла Вікторівна.
Після прощання в МПК відбулась панахида у Свято-Миколаївському соборі;
Похоронили Вадима Папіровича на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Нагадаємо, На війні росії проти України загинув вихованець "Кременя" з Хмельницького
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
