Під час розбору архіву Михайла Парнети виникла ідея створити окрему кімнату.
Сьогодні у філії №5 імені Михайла Парнети КЗК «Кременчуцька міська публічна бібліотека» урочисто відкрили меморіальну кімнату Почесного громадянина міста Кременчука – Михайла Парнети.
А почалося все з телефонного дзвінка Тетяні Майдак, виконуючій обов’язки директора Кременчуцької міської публічної бібліотеки, від доньки Михайла Парнети – Оксани.
«Вона запитала: “Чи хочемо ми забрати до бібліотеки його особисту бібліотеку?”… Мої колеги поїхали туди, побачили цю шикарну літературу, зателефонували мені і кажуть: “Ну ми забираємо, звісно”. Пані Оксана — настільки гарна людина, з нею дуже приємно спілкуватися. Вона відкрита для всіх… Коли ми привезли цей архів, і я його розкрила, я зрозуміла, що це трошки не для бібліотеки — це скарби. Я розумію їхню цінність для міста.
Я зателефонувала знову ж таки пані Оксані і запропонувала розділити: книги залишити у бібліотеці, а всю його спадщину — “медицину”, особисті речі, грамоти, подяки — передати до краєзнавчого музею. Вона погодилася. Тому відразу кажу: близько 80% архіву Михайла Парнети зберігаються в нашому краєзнавчому музеї, але всю літературу — це близько тисячі примірників — ми залишили в бібліотеці. І ще 20% його архіву також залишилося», — розповіла Т. Майдак.
Вона згадує, що під час розбору архіву виникла ідея створити окрему кімнату.
«А коли я ще більше про нього прочитала, я зрозуміла, що він працював саме тут, поряд з бібліотекою, у лікарні. Я зателефонувала знову ж до пані Оксани і кажу: “Як ви на це подивитесь, якщо ми залишимо і присвоїмо ім’я вашого батька філії бібліотеки, але не стільки як лікаря, скільки як громадського діяча, поціновувача української літератури й шанувальника Шевченка?” Чесно скажу — у неї хвилина була тиша. Вона цього не очікувала. Бо це було моє враження. І вона сказала: “Так”», — пригадала пані Тетяна.
Далі почався офіційний процес, і зараз філія №5 Кременчуцької міської публічної бібліотеки носить ім’я Михайла Парнети.
У кімнаті, окрім книг, зберігаються особисті речі громадського діяча: листи, фотографії, статуетки, грамоти. Донька також передала бібліотеці стіл Михайла Парнети.
«Книги будуть влиті у фонд бібліотеки. Вони мають штамп бібліотеки. Вони стоять у нас на балансі, у каталозі бібліотеки. Тому якщо хтось забажає прийти й подивитися — звісно, так. Для цього їх і брали. Але книги настільки цінні, з помітками власника — всі книжки прочитував, пропрацьовував», — зауважує Т. Майдак.
Оксана, донька Михайла Парнети, не змогла приїхати на відкриття через роботу лікарем, однак надіслала відеозвернення з подякою за збереження пам’яті про її батька.
Вона згадала, що Михайло Парнета все життя захоплювався творчістю Тараса Шевченка і не міг змиритися, що в Кременчуці немає пам’ятника Кобзареві. Тому створив благодійний фонд, через який збирали кошти та залучали меценатів. Саме завдяки його зусиллям на березі Дніпра в Кременчуці стоїть величний пам’ятник Шевченкові.
Відкриття пам’ятника згадала депутатка Кременчуцької міськради Зінаїда Проценко:
«Це одна з найперших подій мого свідомого життя — той момент, коли я пам’ятаю, що це дійсно відбувалося. Я була на відкритті цього пам’ятника. Я не знала, що цьому передувало, але для мене це була емоційно важлива подія».
Начальниця управління культури й туризму Ірина Вологодська підкреслила:
«Це дійсно подарунок безцінний, тому що тисяча екземплярів книг саме українською мовою, художньої літератури, з помітками самого Михайла Парнети. Це безцінно, тому що кожну книгу він прочитав, кожна його надихнула. І Кременчук має пам’ятати таких людей, які зробили для популяризації української мови, історії, культури дуже багато».
Також згадали біографію Михайла Парнети. Він народився 8 серпня 1924 року в селі Глибочок, нині Чортківського району Тернопільської області. Перше знайомство з медициною відбулося у 1944 році. Як згадував сам Парнета, тоді фашисти відступили, а навпроти його хати розмістили шпиталь. Там оселився молодий хірург, який доглядав поранених.
«Саме це перше знайомство з медициною стало моїм випробуванням на мужність і милосердя — такі необхідні для лікаря», — написав він у спогадах.
Його батько повернувся живим з війни. У 1947 році Михайло вступив до медінституту в Чернівцях. У березні 1949-го заарештували його родину, звинувативши у допомозі УПА. А 14 жовтня прийшли і по Михайла. Після допиту, карцеру і заслання він повернувся в Україну лише у 1960-му.
У Кременчуці розпочав роботу у другій міській лікарні (тепер Правобережна). 47 років зі скальпелем у руках — понад 16 тисяч операцій. Писав наукові праці, виступав на конференціях, проводив семінари. Був заступником голови наукового товариства хірургів Кременчука, депутатом міської ради, стояв біля витоків «Товариства української мови імені Тараса Шевченка» та «Просвіти».
На відкритті були представники «Просвіти», які також згадали видатну особистість.
Усіх охочих запрошують відвідати меморіальну кімнату за адресою: вул. Республіканська, 65. У філії №5 бібліотеки можна погортати книги, посидіти за столом Михайла Парнети. Бібліотекарі охоче проводять безкоштовні екскурсії.
Світлана Павленко
Фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
