Царство Небесне та Вічна пам’ять Герою!
Сьогодні у Кременчуцькому міському палаці культури проводжали відомого військового, сержанта, добровольця з позивним «Приціл» Віталія Супруна.
На заході було чимало його друзів дитинства, товаришів, побратимів. Приїхали на прощання і секретар міськради Юрій Гриценко та віцемери Володимир Пелипенко та Дмитро Кравченко.
Усі тримали у руках живі квіти: гвоздики, троянди, жовто-блакитні хризантеми. Перед палацом зустрічали воїна, ставши на коліна.
Біля домовини були тато, мачуха, теперішня та колишня дружини, син, інші близькі загиблого.
Про чоловіка з великим сумом пригадують його друзі. Говорять, за своє життя він був дуже працьовитим чоловіком із честю та совістю.
«Народився Віталій 1987 року у нашому місті. Був одружений і мав сина. Закінчив Кременчуцьку гімназію №24, Кременчуцький фаховий коледж транспорту, інфраструктури та технологій.
Був призваний на військову службу під час мобілізації 10 березня 2022 року. Обіймав посаду головного сержанта роти, загону спеціального призначення, професіоналом своєї справи та взірцем для побратимів», - розповів військовослужбовець із позивним «Лиман».
У цивільному житті Віталій обробляв дерево, виготовляючи різноманітні меблі. До цього, як говорять друзі, «у нього лежала душа». У все вносив свою творчість.
Мав і хобі поза роботою: полюбляв рибалку та полювання.
«Ми разом навчалися в школі, разом товаришували, разом відпочивали. З початку повномасштабного [воїн] сам пішов добровольцем. Своє рішення коментував тим, що повинен йти захищати свою країну. Ми спілкувалися з ним, доки він був на фронті, переписувалися. Приїжджав сюди не дуже часто, раз у пів року. Приходив і нещодавно, перед Новим роком ми разом були. Хотілося йому, вже, чесно кажучи, побути з рідними, з батьками, з дитиною», - коментує його друг дитинства Віталій.
«Пам'ятаю його як нормального, порядного, трудолюбивого хлопця. Був час, коли ми з ним співпрацювали, тож він відносився до роботи дуже відповідально», - коментує другий товариш.
Непосередньо чоловік проявив себе і на війні. Адже за майже два роки служби отримав посаду головного сержанта роти та загону спеціального призначення. За кмітливість та хист у стрільбі отримав і відповідний позивний - «Приціл».
Проте 26 січня цього року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області, військовий загинув.
Побратими зі сльозами на очах констатують втрату товариша. За їх словами, Віталій був дуже справедливим, умів порадити, допомогти, підтримати.
«Ми з ним призивалися, приймали присягу. Починали з 71-ої єгерської десантно-штурмової бригади. Коли були якісь непорозуміння – він залишався справедливим, хоробрим. Царство йому небесне! Нехай мій брат спить спокійно», - говорить містянин, військовий Сергій з позивним «Лис».
Після церемонії прощання присутні віддали честь воїну, так само ставши на одне коліно. Далі його відспівають у Свято-Миколаївському соборі.
Свій останній спочинок Захисник знайде на Меморіалі загиблих військовослужбовців Свіштовського кладовища.
Ліна Романченко
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
