Крокуючи по установі і спілкуючись з її працівниками, розумієш, що співробітники Будинку працюють душею і створюють тут усе, аби старість не стала для мешканців вироком на самотнє й нещасне життя.
Один з найкращих проєктів Семенівської селищної голови Людмили Милашевич - Будинок захищеної старості, який для багатьох людей похилого віку став справжньою домівкою. Саме у Будинку захищеної старості люди похилого віку мають можливість повноцінно жити й зустрічати гідну старість. Для кожного підопічного з перших днів створені належні умови, забезпечені постійний догляд і увага.
«Колись це було приміщення дитячого садка, потім контора агрофірми, тривалий час приміщення пустувало. Ми виграли проєкт і зробили цей Будинок. Заклад розрахований на одночасне перебування 21 особи, для яких створені комфортні умови проживання, є медичний супровід. Зараз тут в основному люди похилого віку, які залишилися самі.
У закладі є одномісні та двомісні номери. У кожній кімнаті санвузол, ліжка, шафи…
У санвузлі є перила для зручності, бойлер, кнопка виклику працівника установи. Бо, раптом, кому стане зле…» - каже Л.Милашевич.
Самі пенсіонери, які в час нашого приїзду тільки зайшли з вулиці, кажуть, що їх харчують 5 разів на день.
«Це такий будинок, як санаторій. Тут гарне харчування, гарна сангігієна. Я дивуюся, навіщо два рази на день прибирати. Надія Миколаївна – керівник, то це наша мама. Тут професійні медсестра та санітари», - каже переселенка з Харкова Ольга Василівна.
Інша мешканка будинку на ім’я Марія Іванівна каже, що у Будинку захищеної старості йдеться не лише про комфортне проживання — мешканцям установи тут організовують дозвілля і як приклад, виконує для гостей пісню.
Журналісти тим часом цікавляться у Л.Милашевич про фойє закладу. Тут усе оздоблене у пастельних тонах, а на стінах - візерунки із ліпнини. Цю красу створила Жанна Романенко, керівник студії образотворчого мистецтва «Золота палітра», що діє при Семенівському НВК №2.
У закладі є кухня, з сучасним оснащенням: холодильники, мікрохвильова піч, посудомийна машина. Поруч знаходиться обідня зала.
У закладі встановили і сучасну систему протипожежної безпеки, є аварійне освітлення.
«Подивіться кімнати. Тут все нове - ортопедичні матраци, ліжка гарні…» - каже Л.Милашевич, а журналісти питають бюджет установи. Він на рік перевищує 1 млн грн.
Керівниця громади каже, що 75% за проживання з пенсії платять мешканці, а інше – бюджет селища. Але, за наявності місць, тут можна оселити на платне проживання бабусю чи дидуся.
«Тимчасово можемо поселити, наприклад, тих чиї діти далеко поїхали. Але це за кошти – 8 тис 143 грн на місяць», - зазначає пані Милашевич.
Ми відразу рекомендуємо можливість спільного утримання будинку з сусідніми громадами на умовах міжмуніципального співробітництва, щоб мешканці інших населених пунктів мали змогу перебувати у першому в Україні «Будинку захищеної старості», але заступниця керівника громади Світлана Неіленко каже, що вільних місць в установі майже немає.
Крокуючи по установі і спілкуючись з її працівниками, розумієш, що співробітники Будинку працюють душею і створюють тут усе, аби старість не стала для мешканців вироком на самотнє й нещасне життя.
«А ось це буде колись моя кімната», - жартує Л.Милашевич, демонструючи одну з кімнат на два ліжка, а вже серйозно розповідає, що в її планах за цю каденцію створити «Будинок захищеного дитинства».
«Якщо пиячать батьки, то дитинку забрали соцслужби на якийсь час туди… Можливо, якийсь садок не буде працювати, то там є бажання таке зробити. Я запрошу туди кращих психологів з України. Але це поки плани…», - каже Л.Милашевич і відразу розумієш, що у Семенівці керівник на своєму місці.
У Кременчуці міський голова Віталій Малецький вже не перший рік лише розмірковує над створенням прототипу семенівського Будинку захищеної старості. Останній раз він планував відкрити його на базі ЦРЛ. А поки він мріє, наші сусіди це вже зробили і, дійсно, їм є чим вихвалятися.
Як відомо, Семенівка входить до складу Кременчуцького району. Це колишній центр Семенівського району. Населення, станом на 2013 рік, становить — 6400 осіб, (8600 осіб у 1966 році).
Олег Булашев
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
