Пряма мова.
Микола Іванович Залудяк – український діяч, представник президента і голова Полтавської обласної державної адміністрації з 1992 по 1998 роки. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Заступник голови Верховної Ради УРСР 11-го скликання (в 1989—1990 роках). Народний депутат України 1-го скликання. Кандидат економічних наук. У 1996 році став Почесним громадянином Кременчука. На честь Миколи Залудяка названа вулиця у центрі міста, яка раніше мала назву – вулиця Квартальна.
Зараз по країні йде процес декомунізації вулиць, і в місті постає питання: чи потрібно перейменовувати вулицю Миколи Залудяка, якого багато хто вважає партійним радянським функціонером?
Якої думки з цього приводу відомий Кременчуцький краєзнавець Євген Бергер, ми запитали саме у нього, під час запису одного з сюжетів у центрі міста.
Він миттєво зорієнтувався у питанні і заявив, що саме по вулиці Миколи Залудяка, біля будинку дитячої творчості, у минулому столітті знаходився кінотеатр «Арс». Поряд з цим будинком жила сім'я Хейфіц.
Згодом Йосип Хейфіц став відомим кінорежисером, сценаристом, педагогом і мав нагороду Героя Соціалістичної Праці.
Згідно з даними Вікіпедії, він народився в Мінську, жив із сім'єю у Полтаві, юність провів у Кременчуці. Після смерті батька в тринадцять років розпочав трудову діяльність — був помічником коменданта ревтрибуналу, потім працював учителем на одному з Кременчуцьких заводів.
У 1927 закінчив Ленінградський технікум екранного мистецтва (з 1925 - відділення Державного фотокінотехнікуму), у 1928-1930 роках навчався на кінофакультеті Державного інституту історії мистецтв.
У 1928 році вступив на Ленінградську кінофабрику «Совкіно» спершу як монтажник і асистент режисера. Як автор дебютував в ігровому кіно спочатку як сценарист, працював у співавторстві з Олександром Івановим та іншими кінематографістами. У тому році спільно з Олександром Зархі виступив як режисера.
У період 1939-1941 років викладав в акторській школі при Ленфільмі. Під час евакуації студії, 1941—1942 років, був художнім керівником Ташкентської та Тбіліської кіностудій, потім повернувся до Ленінграда.
У 1960 роки екранізував твори А. Чехова, І. Тургенєва, А. Купріна.
Стрічки режисера нагороджувалися призами на всесоюзних та міжнародних кінофестивалях.
У 1977-1978 роках керував режисерською майстернею на Вищих курсах режисерів та сценаристів.
Помер 24 квітня 1995 року. Похований у Санкт-Петербурзі.
Євген Бергер вважає, що вулицю Миколи Залудяка можна було б перейменувати у вулицю Йосипа Хейфіца, або іншого видатного кременчужанина.
Щодо самого Миколи Залудяка, то Є.Бергев каже, що партійний функціонер показав себе не з кращого боку. Він діяв сталінськими методами: підвищував тон, бив рукою по столу, погрожував зі словами: «Не можеш працювати – вижену, не можеш працювати – звільню».
«Він саджав правозахисників у Глобинську в'язницю, а також активістів демократичних процесів… Отже, я вважаю цю вулицю слід перейменувати. Можна назвати цю вулицю ім’ям режисера Йосипа Хейфіца, або якого-небудь відомого кременчужанина. Про це ще треба подумати», - резюмував Є.Бергер.
Нагадаємо, Хто похований біля кременчуцького пам’ятника «Борцям за владу рад».
Будівля на розі Сердюка та Залудяка була і управлінням МДБ, і бібліотекою, і будуправлінням.
Анкета: перейменовувати вулицю Залудяка?
Олег Булашев
Відео Ігоря Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
