Похід вихідного дня.
Зараз у Кременчуцькому районі можна спостерігати доволі незвичне явище – пустелю на дні моря.
Адже у народі Кременчуцьке водосховище нерідко називають саме морем. Зараз рівень води тут знизився, тож можна просто пройтися там, де зазвичай хлюпочуть береги.
Так минулої неділі це і зробила група кременчужан в рамках «Походу вихідного дня», який організували Оляна Колесник і Олексій Скок.
До нього долучилась журналістка Кременчуцької газети.
Протягом дня пройшли понад 25 кілометрів. Мандрівка почалась від дамби, що в районі села Власівка (Кіровоградської області) і шлях пролягав аж до Градизька. Зазвичай деякі ділянки там вкриті водою, тож оминати їх можна лише берегом.
Про те, що шість десятиліть тому тут вирувало життя, вказують численні черепки від глечиків, макітр, іншого посуду мешканців сіл і міст, які затопили при створенні Кременчуцького водосховища.
Іноді тут трапляються і унікальні знахідки, як уламки амфори, чи черепки із унікальним мутузковим розписом. Не виключено, що можна натрапити на знахідки трипільської культури чи скіфської доби.
У деяких місцях можна побачити залишки старих цвинтарів. Ями старовинних поховань видно у пласті глини.
Також під час пішої прогулнки зору предсталені двері у масиві глини на кілька десятків метрів від підніжжя схилу.
А там і келії монахів.
Адже путь пролягає під горою Пивиха. Тут зараз багато замерзлих джерел. Тож можна помітити, де і як вода стікала цівочкою.
Якщо звернутися до Дядька Гугла, то можна знайти інформацію, що гора Пивиха – пам’ятка природи. Геологічні утворення, у відслоненні – палеонтологічні залишки. Площа 5 га. Висота 169 м.
Дехто вважає її найвищою точкою Лівобережжя Полтавщини, але є вища місцевість неподалік Опішні.
Щодо нашого регіону, то саме тут у давнину тут існувало поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 1489 король Польщі Казимир IV пожалував землі і різні угіддя, розташовані біля Пивихи київському Пустинно – Миколаївському монастиреві, ченці якого згодом заснували тут Пивгородський Миколаївський монастир.
На Пивисі були монастирські споруди, 2 церкви (18 ст.), ряд вітряків. У 19 ст. на горі стояла Миколаївська церква, оточена глибокими ярами та балками. На горі до 19 ст. у багатьох місцях були залишки насипів, валів стародавнього укріплення Городиської (градизької) фортеці, знаходили значну кількість паленої цегли.
На краю південної частини насипу головної фортеці помітні були сліди камяного фундаменту, де, за переказами, колись стояла камяна башта, вірогідно, споруджена козаками для спостереження за рухом противника.
Зараз нічого майже не залишилось. Але під час обміління водосховища на дні можна зайти рештки людських кістяків, могильні плити. Рзповідають, що то зсоввались старі цвинтарі в море.
Не можна не згадати, що ця місцина цікава і туристам, адже тут бачиш багато звивистих і стрімких стежок та красивих краєвидів.
Місцями природа нагадує Крим. Тут і розлогі сосни, і море вдалині…
А ще берег водосховища, укріплений камінням, схожий на деякі місця Карпат. Лише хіба в горизонтальній площині...
Тепер найголовніше. Як туди потрапити. Найпростіше сісти на автобус, який відправляється від Крюківського мосту і поїхати в село Максимівку. Звідти спуститися на берег водосховища. Можна пройтися до Градизька і там сісти на автобус до Кременчука. Тут порада – уточнюйте рейси автобусів. Вони можуть змінюватися щодня.
Олена Ліпошко
Фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
