"Мабуть, я жива, бо вони за мене борються. Один – в пеклі, а інший, мабуть, у Вальггалі": історія кохання госпітальєрки з Полтавщини

"Тепер я знаю, що одночасно можна любити одну людину, а кохати - іншу".

Навіть війні не здолати кохання. І у цей важкий і кривававий час знаходится місце для романтичних почуттів.

"Тепер я знаю, що одночасно можна любити одну людину, а кохати - іншу", - розповідає госпітальєрка з Полтавщини Катерина проекту Я тебе. Війна. 100 історій кохання.

Її розповідь пронизана любов'ю і смертю.

"Мабуть, я жива, бо вони за мене борються. Один – в пеклі, а інший, мабуть, у Вальггалі", - ділиться госпітальєрка.

У її історії поки немає хепі енду.

"Є лише надія і віра. І два образи коханих чоловіків, які оберігають Катю.

Один — з з неба, інший бореться за її спокійний сон тут, в пеклі на землі. У полоні", - йдеться у повідомленні.

Тож пропонуємо і читачам Кременчуцької газети прочитати цю щемливу історію кохання.

Михайло.

Катерина зізнається, що навіть не думала про кохання, а в один момент зрозуміла, що не може і ня прожити без Михайла.

"Ми порушили велике правило: поцілунок на позиції переростає в дещо більше"

Катерина розповідає, що пройшла півтора кілометри через сіру зону, аби переконатися, що коханий живий. 

У грудні 2021 року кохані розійшлися. Вже коли був на "Азовсталі", Михайло розповів, що хотів освідчитися.

Антон.

Далі було нове знайомство і романтичні стосунки.

"Ми всі будемо жити, але якщо помирати - гідно в бою", - у березні написав Антон Каті.

А згодом прийшло повідомлення, що він загинув.

Михайло знав про Антона, але продовжував любити Катю.

"Зараз весь мій обов'язок зосереджений навколо двох чоловіків. Gро одного треба зберегти память, іншого - повернути з полону", - зізнається Катя.

Розповіла і відкрила своє серце: Kateryna Halushka

Записала і відчула: Христина Біляковська

Дизайн: Solomia Dmytrus

Ніка Назарова за матеріалами джерела