Мати вкоротила собі віку, дітей не бачить, втратив бізнес: Полтавський апеляційний суд суттєво скоротив розмір моральної шкоди за понівечене життя кременчужанину

Днями Полтавський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги Прокуратури Полтавської області, кременчужанина Костянтина Ільчука та Державної казначейської служби України на рішення Автозаводського районного суду Кременчука, яким було вирішено на користь Костянтина Ільчука  виплатити моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, у розмірі 2 млн 500 тис (два мільйони п’ятсот тисяч) грн. 

Тоді в Автозаводському райсуді К.Ільчук розповів Кременчуцькій газеті суть справи:

«20 квітня 2012 р. розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 122 КК України, я був незаконно звинувачений щодо умисного нанесення громадянці – лікарю першої міськлікарні К - тілесних ушкоджень. 
Доцільно навести обставини подій:

Моя мати Ільчук Валентина Кирилівна 14.08.1935 р.н. (ветеран праці, дитина війни) знаходилась на лікуванні з 20.03.2012 р. по 30.03.2012 р. та з 15.04.2012 р. по 18.04.2012 р. у терапевтичному відділенні 1-ї міської лікарні. 
15.04.2012 р. моїй матері стало погано, внаслідок чого її госпіталізували в терапевтичне відділення 1 міської лікарні м. Кременчука. Хвору поклали в коридорі.

16.04.2012 р. їй все ж таки надали місце в палаті № 4. У цей же день до мене підійшла лікар К. та заявила що вона «няньчитися» з моєю матір’ю не буде, так як вона упродовж двох місяців уже другий раз потрапляє на лікування в її відділення. Після цього заборонила матері покидати палату, заборонила навіть ходити до туалету.

18.04.2012 року, коли я її провідував, мати мені повідомила, що близько 12 години цього ж дня лікар К. на підставі особистої неприязні, після того як моя матір вийшла до туалету з палати № 4, схопила її за руку та штовхнула у спину, з наміром заштовхнути матір назад у палату, після чого та впала та вдарилась об тумбочку, ліжко та підлогу. Внаслідок цього отримала струс головного мозку, численні гематоми на тілі, втратила зір, факт отримання тілесних ушкоджень зафіксували Актом судово-медичного дослідження № 475 від 20.04.2012 р. 

Бажаючи уникнути відповідальності та представити ці події, що начебто моя матір сама собі спричинила пошкодження, лікар викликала психіатра Д. з наміром виставити обставини подій наслідком психічної хвороби, та перевести матір до психоневрологічного диспансеру, щоб уникнути відповідальності. А також ініціювала складення листа від інших пацієнтів: немовби моя мати порушує спокій у відділенні та заважає лікуватися іншим пацієнтам.

Близько 15 години 18.04.2016 року я приїхав до лікарні зі своєю дружиною. У цей час в палаті вже знаходився лікар-психотерапевт Д., він сидів на стільці біля ліжка, на якому лежала мати.

Я зайшов у палату та сів на стілець, на моє запитання цей лікар пояснив, що його викликала інший лікар для огляду матері.

У цей час до палати зайшла лікар К., звернулась до мене та повідомила, що їй надійшла скарга від інших хворих на поведінку моєї матері, що мати немовби порушує режим.

Після цього вона надала мені документ, я взяв цю скаргу, що була написана на аркуші паперу формату А4, ознайомився з нею та попрохав її надати мені можливість зробити з нього копію (сфотографувати скаргу на телефон).

У цей час лікар К. стала вимагати негайно повернути скаргу, кинулась на мене та вирвала з моїх рук документ, при цьому він порвався, а частини цього листа при цьому залишились у мене в руках.
Ніяких травм або пошкоджень я лікарю К. не наносив. Але вона заявила, що я ударив її по лівій руці та наніс їй травму у вигляді закритого перелому. Звернулася до правоохоронних органів. 

20.04.2012 р. відносно мене, Ільчука Костянтина Борисовича, розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 122 КК України, я був звинувачений щодо умисного нанесення громадянці К. тілесних ушкоджень. 
03.08.2012 р. слідчий СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітан міліції винесла Постанову про обрання щодо мене запобіжного заходу. 
03.09.2012 р. слідчий СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітан міліції винесла Постанову про застосування запобіжного заходу. 
21.09.2012 р. я був притягнутий в якості обвинуваченого та мені обрали міру запобіжного заходу. 
27.09.2012 р. склали обвинувальний висновок та справу передали в суд.
9 липня 2013 року відносно мене по кримінальній справі № 1601/12355/2012 винесли вирок, яким мене визнали винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 122 ч 1 КК України, призначивши покарання у вигляді 1 року обмеження волі. 
17 вересня 2013 року Апеляційний суд Полтавської області це рішення скасував, а справу повернув прокурору Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування. 
10.11.2015 року Автозаводський районний суд Кременчука виніс вирок по справі № 524/11831/13-к, відповідно до якого мене визнали невинуватим та виправдали. 
Апеляційний суд Полтавської області своєю ухвалою від 29 березня 2016 року залишив виправдувальний вирок у силі. 
Унаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду мені нанесли тяжкі моральні страждання, внаслідок цькування мене та моєї сім’ї правоохоронними органами моя мати покінчила життя самогубством на День Конституції України.

Я незаконно знаходився під слідством та судом з 20.04.2012 р. по 29 березня 2016 року – 3 роки 11 місяців 10 днів»,- розповів К.Ільчук.
 

Уже більш розлого він повідомив деякі епізоди своєї справи. 

«Так, 8 адвокатів, здерли з моєї багатодітної сім'ї круглу суму (нам довелося продати машину, квартиру, залишили сім'ю без засобів до існування), і під слушним приводом відмовили мені і моїй мамі в юридичному захисті.
На руках у мене в той час була хвора мама, ветеран праці і дітина війни 1935 року народження, і так само лише народжена дитина.

Один з адвокатів Полтави прямо на диктофон при слідчому експерименті мене зрадив і відмовився мене захищати, хоча у мене з ним був договір.

Також один з адвокатів Кременчука радив мені облити себе бензином в Києві, і якщо залишуся живий, вимагати у влади законного рішення щодо покарання винних, які завдали моєї матері тілесні ушкодження і оббрехали мене.

Медичні працівники 1 міської лікарні міста Кременчука 02.04.2013р. де проходила лікування моя мама ветеран Ільчук Валентина провели збори з дозволу керівництва лікарні на території цього медичного закладу і зібрали підписи 74 медичних працівників. Де звернулися до Автозаводського суду, що вони колективно просять долучити до матеріалів кримінальної справи лист звернення в якому вказують, що я свою провину не визнав і не розкаявся в скоєному злочині і відповідно просять суд врахувати думку колективу при прийнятті рішення у кримінальній справі.

Поширення цього листа є пряме порушення мого права на презумпцію невинуватості, яка передбачена ч. 2 ст. 6 Конвенції. по частині поширення трудовим колективом цього листа і нанесення мені моральної шкоди, оскільки назвали мене злочинцем до того як вирок вступив в силу (порушення п. 2 ст. 6 Конвенції). Крім того, це порушення ст. 8 Конвенції в аспекті поваги до приватного життя (подаспект честь, гідність і ділова репутація). Ось ці дві статті Конвенції є наріжний каменем у всьому справі про відшкодування моральної та матеріальної середу.

Я залишився один - без юридичного захисту і не знаходив виходу, нерви мої були на межі. 
Більше того, медики Кременчука тоді відмовляли моїй матері у меддопомозі. 

Наприклад, кардіологи, до яких ми зверталися, категорично під різними приводами почали відмовляти моїй мамі в наданні медичної допомоги. Маму Ільчук В.К. привозили на кареті швидкої допомоги з 18.04.2012 р. протягом 4 місяців в Третю міську лікарню, але лікарі-кардіологи відмовляли Ільчук В.К. в госпіталізації з приводу поширення лікарем першої міськлікарні неправдивої інформації про неадекватність і психічну хвороби Ільчук В.К., тільки після нашого звернення до Міністерства охорони здоров'я України моїй мамі надали койко-місце в кардіологічному відділенні Третьої міської лікарні м. Кременчука 23.08.2012 р. і тільки через 8 місяців 04.01.2013 р. під №24 / 100 було направлено офіційний лист на нашу адресу від директора департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації з дозволом проходити лікування в обласному госпіталі для інвалідів війни на пільговій основі.

Коли мамі Ільчук Валентині Кирилівні під час її перебування з 10.05.2012 р. по 30.05.2012 р. в ПНД м. Кременчука було погано з серцем, вона хотіла прикласти до області серця мокрий рушник, так як в відділенні ПНД було душно і спекотно і всі постійно ходили по коридорах, то мою маму за вказівкою лікаря психіатра Х. прив'язали до ліжка, тільки коли мама почала благати про поблажливість до неї як до ветерана, лікуючий лікар Х. дозволила своїм підлеглим відв'язати її від ліжка. 

Таким чином, лікар психіатр Х. посилила страждання моєї матері, кваліфіковано не розібравшись у причинах страждання, прив'язуючи її мотузками принижуючи честь і гідність мого батька, заслуженого людини - ветерана праці діти війни.

Адвокати - негідники приводили мені наприклад, що сидить у в'язниці не за що Тимошенко Ю.В., таким чином намагалися переконати мене в безвиході з ситуації, що склалася.

Але мені допоміг адвокат Юрій Мадорський. Його сторінку я знайшов у інтернеті. Юрій Володимирович приїхав відразу ж уночі в Кременчук, ми зустрілися і обговорили мій юридичний захист. На наступний же день Юрій Володимирович на своїй машині відвіз нас з дружиною і маленькою донькою в Полтаву, і в апеляційному суді я отримав захист вищого класу. У мене було відчуття, що мене захищав рідний брат. Вирок був скасований. 
Хоча до цього, як я писав, був визнаний невинним у начебто нанесенні тілесних ушкоджень лікарю.

Я незаконно знаходився під слідством та судом з 20 квітня 2012 р. по 29 березня 2016 р. – 3 роки 11 місяців 10 днів.
Проте за цей час я вже втратив матір, яка не пережила цього всього і втратив бізнес у Росії, бо не міг вчасно виїздити туди через проблеми в Кременчуці. 

Через незаконне кримінальне переслідування я по теперішній час не можу бачитися зі своїми дочками Ільчук Ганною Костянтинівною і Ільчук Вікторією Костянтинівною, які проживають на території Росії в зв'язку з тим, що я занесений в державну базу Росії, як неплатник податків в пенсійний фонд, а також особа, яка має заборгованості по кредиту, відповідно при перетині кордону, щоб побачитися зі своїми дітьми до мене будуть застосовані санкції аж до затримання. 

Я позбавлений можливості скористатися своїм правом отримання пільгової пенсії в зв'язку з виниклим боргом за кредитом в банк «Російський Стандарт» і в пенсійний фонд в період незаконного кримінального переслідування з 18.04.2012 р. по 29.03.2016 р., так як я був під підпискою про невиїзд і зобов'язаний був за законом України бути більше 75 разів у Автозаводському суді для проведення судових розглядів, в слідстві багаторазових допитів, в слідстві чого не міг здійснювати свої трудові обов'язки індивідуального підприємця.

Під час незаконного кримінального переслідування в Автозаводському райсуді Кременчука відбулося 75 незаконних судових засідань.

Я просив від Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Кременчуцької першої міської лікарні імені О. Т. Богаєвського, Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, 3-ої міської лікарні міста Кременчука, обласного бюро судово-медичної експертизи стягнути 1 млн 517 тис 609 грн матеріальної шкоди та 25 млн грн моральної шкоди».

Тож, розглянувши матеріали справи суддя Олена Предоляк позов Костянтина Ільчука до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області,  КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду вирішила задовольнити частково і стягнула на користь Костянтина Ільчука за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, у розмірі 2 млн 500 тис (два мільйони п’ятсот тисяч) грн. 

З цим рішенням не погодилися сторони і подали апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди не є розумним та справедливим.

Так, законом визначено мінімальний розмір моральної шкоди в місяць - мінімальну заробітну плату, (розмір якої станом на час вирішення справи становить 4 тис 173 грн в місяць, згідно з вимогами закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік.)

З урахуванням встановлених місцевим судом обставин, з якими погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши принципи юридичної визначеності, засади розумності та справедливості суд вважає, що справедливим розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди необхідно визначити потрійний розмір мінімальної суми відшкодування, обрахованої згідно вимог Закону.

Таким чином, за 43 місяці незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, з 20 квітня 2012 року до 29 березня 2016 року, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в потрійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що становить 538 тис 317 грн( 43 місяці х (4 тис 173 грн х 3) = 538 тис 317 грн).

Заслухавши справу суд у Полтаві вирішив апеляційну скаргу Ільчук К.Б.  - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Полтавської області - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду Кременчука Полтавської області від 2 серпня 2019 року, - змінити в частині розміру моральної шкоди.

Зменшити стягувану на користь Ільчук К.Б.  моральну шкоду з 2 млн 500 тис грн до 538 тис 317 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Сам К.Ільчук з рішенням Полтавського апеляційного суду не погоджується та обіцяє доводити свою правоту аж у Європейському суді.

Нагадаємо, 25 млн грн моральної шкоди та 1,5 млн грн – матеріальної: кременчужанин вимагає коштів за понівечене життя своєї родини. 

 2,5 млн грн моральної шкоди отримає кременчужанин за понівечене життя своєї родини 

Олег Булашев