Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вторник, 25 Июня 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Мости, дороги, комбайни і вантажівки: за що завдячували КрАЗу місто і країна у післявоєнний період

 

18 мая 2019 09:00

Про життя підприємств Кременчука у часи Другої світової війни ми згадували у попередніх публікаціях. Цього разу розповімо про те, як заводи функціонували у повоєнні часи. Адже подальше мирне життя вимагало зведення нових підприємств, які сприяли відбудові населених пунктів та відновленню інфраструктури країни в цілому.

Історія Кременчуцького автомобільного заводу розпочинається у 1945-му. Країна святкувала перемогу над фашизмом у Другій світовій війні. Водночас майже у кожному її куточку залишалися зруйновані будівлі, дороги, мости… Не став винятком і Кременчук: 97% житлового фонду міста було знищено. Господарство потребувало відновлення. Особливо залізничні шляхи, які поєднували окремі райони. Разом із коліями відбудовували й мостові переходи.
Міністерство шляхів сполучення не мало бази для виготовлення металевих мостових конструкцій і залежало від Міністерства будівництва важкої індустрії, що гальмувало роботи. Тому Нарком шляхів сполучення вирішив створити та відкрити свої мостові заводи у Кременчуці та Воронежі, про що 31 серпня 1945 року підписав відповідний наказ.


Саме тому на околиці нашого міста розпочалося будівництво двох заводів: механічного та мостового, які згодом, у 1952 році, об’єднали в один – Кременчуцький мостовий завод Міністерства шляхів сполучення СРСР.
Основним напрямком діяльності нових підприємств стало виготовлення спеціальних мостових конструкцій – ферм та опорних прольотів. Крім цього мостобудівники виробляли електрифіковані консольні крани на залізничному ходу для монтажу мостових прольотів, універсальні парові копери, металеві понтони, рухомі та нерухомі опорні частини та інше. 
«Планами керівництва країни на післявоєнну п’ятирічку було намічено капітально відновити та побудувати на залізничних магістралях не менше 200 великих та середніх мостів», – дізнаємося із преси тих років. Зокрема мостів через річки Дніпро та Дон, Дністер та Неву, Неман та Західну Двину, Волхвів, Південний Буг.

Крюківський міст
Після Другої світової війни Крюківський міст залишався зруйнованим. Його 88-метрову ферму ще 9 липня 1941 року прицільним бомбардуванням розгромив німецький літак. І лише у 1944 році, після визволення міста, 10 тисяч кременчужан разом із військовими мостобудівниками за 93 дні ввели в дію нову дерев’яну конструкцію. Протрималася вона 4,5 роки.
А от паралельні кропіткі роботи зі зведення того самого мосту, який зараз з’єднує дві частини міста, розпочалися у 46-му році. Тоді весна принесла кременчужанам-будівникам неприємний сюрприз: великі льодові поля загрожували зруйнувати опори дерев’яного мосту. Аби цього не трапилося, підривники закладали вибухівку та дробили лід. Це була смертельна небезпека: під час робіт загинуло 5 чоловік.
Зазначимо, що першу чергу мостового підприємства офіційно ввели в роботу лише 12 червня 1948 року. У цей же день забили перший цвях в уже металеву форму майбутнього Крюківського мосту, який офіційно відкрили наприкінці 49-го року. Того ж року, 21 грудня, через цю конструкцію пройшов перший потяг із пасажирами. 

Нові конструкції, мікрорайони та дороги 
У 1949 році на мостовому заводі у Кременчуці завершили будівництво ливарного цеху, кузні та модельної майстерні.

Тоді на підприємстві вже працювало 529 людей. І хоча будівництво тривало, паралельно велися роботи з покращення якості мостових прольотів. Так, у 1950 році почали створювати цільнозварні прольоти довжиною 23 та 33,6 м.
Цікаво, що кременчужани першими серед містобудівників країни запровадили електрозварювання під флюсом (зварювання шляхом плавлення) за методом академіка Патона. До 1952 року включно завод продовжував збільшувати випуск продукції. Результатами роботи наших земляків стали Керченська паромна переправа, Арбатський міст у Москві, конструкції у Сталінграді та інших містах на річках Волга, Дніпро, Вісла та інших.
У 1953 році програму відновлення мостів завершили. Це не сприяло стабільній роботі заводу, і він був недозавантажений. Але за 8 років свого існування він виріс до рівня промислового підприємства з великими виробничими потужностями, сучасними технологіями виробництва та кваліфікованим персоналом. За ці роки мостовий завод  виготовив продукції для 607 мостів загальною довжиною 27 км, на що пішло близько 104 тонн металоконструкцій.

Перевтілення мостового заводу
У 1956 році Кременчуцький мостовий завод повністю змінив свій профіль. Його реорганізували у Кременчуцький комбайновий завод. Країну потрібно було нагодувати. Саме тоді «царицею полів» призначили кукурудзу: визнали її як невибагливу і дуже врожайну культуру. Тому кукурудзозбиральні комбайни стали новою продукцією, яку мав освоїти реформований завод. Перепрофілювання мало відбутися у стислі терміни, а зробити треба було дуже багато: від реконструкції кількох цехів до виготовлення технологічного оснащення. Вже в перший рік роботи підприємству ставили план: випустити 8 тисяч кукурудзозбиральних комбайнів.
Тоді з російського Ростова (де був профільний завод) у Кременчук передали всю технічну документацію на комбайни та допомогли заводським спеціалістам освоїти технологічні процеси виробництва. 
Для організації виготовлення комбайнів на підприємство приїхали 318 фахівців з інших автозаводів СРСР, ще 130 працівників заводу направили на практику до інших міст. І понад 2 тисячі робочих навчалися уже на робочих місцях. Більшість із них приїхала працювати з навколишніх сел.

 
Прес-секретар «КрАЗу» Діна Стеганцева розповідає, що тоді багатьом селянам робота в місті, зокрема на промисловому підприємстві, давала можливість отримати паспорт і заробити гроші, в першу чергу, на одяг та інші речі першої необхідності. Тих, хто їхав працювати на завод, не лякало навіть життя у бараках, без будь-яких умов, важка праця на підприємстві та зведення різних споруд міста у позаробочій час та вихідні. Однак на той час «КрАЗ» забезпечував людей тим, що робило їх самодостатніми, впевненими у завтрашньому дні. 

Вихід на міжнародний рівень 
Нова ера заводу – автобудівництво. Країна потребувала розвитку промисловості, для чого необхідна була спеціалізація підприємств. Слід зазначити, що Ярославський автозавод (ЯАЗ) на той час не справлявся з одночасним випуском вантажівок і моторів. Тому виготовляти вантажівки вирішили на Кременчуцькому комбайновому заводі.

Підприємство знову реорганізували. На допомогу нашим спеціалістам приїхали фахівці з ЯАЗу. 
Вже 10 квітня 1959 року на базі Кременчуцького заводу завершили виготовлення перших двох самоскидів КрАЗ-222. До кінця року підприємство освоїло серійне виробництво кількох моделей вантажівок: бортових підвищеної прохідності (для військових частин), тягачів, шасі. 


Одночасно з розширенням виробництва у 1960-1961 роках прискорювалася механізація і автоматизація виробництва. Щороку «завод розвивався ударними темпами». А в 1961-му про Кременчук почули не лише в СРСР, а й за його межами. У 26 країн світу (серед яких Аргентина, Афганістан, Болгарія, Китай, Індія, В’єтнам та інші) на експорт від автозаводу направили понад 500 автомобілів. 30 грудня 1968 року КрАЗівці випустили 100-тисячний автомобіль.
Стеганцева впевнена, що КрАЗ – один із небагатьох заводів міста, яким можна пишатися, і який потрібно підтримувати на різних рівнях. 

«Історія Кременчуцького автозаводу – цікава і надто складна. КрАЗ – підприємство, яке у різні свої профільні періоди виконало три важливі для країни завдання: післявоєнне відродження, забезпечення населення сільськогосподарською продукцією, розвиток народного господарства і промисловості. Вважаю також неоцінним внесок автозаводців у розбудову Кременчука, а саме створення важливих соціальних об’єктів міста. Будинок культури «КрАЗ» і майже всі будівлі до 80-х років, що розташовані далі від нього, в бік автозаводу, створено руками кразівців різних поколінь. Вулиці Московська та Толстого, стадіон «КрАЗ», мікрорайон Петрівка, школи №30 та 28, дитсадки, училища, Автозаводська поліклініка, тролейбусні маршрути до заводу та багато іншого з інфраструктури Кременчука – це КрАЗ. 
Зараз завод не може собі дозволити капітальне будівництво, проте його діяльність і надалі сприяє розвитку міста та зниженню в ньому соціальної напруги. Сучасні КраЗи роблять наш Кременчук чистим та охайним. А ще – відомим на увесь світ містом, де народжується славетна, відома за кордоном вантажівка КрАЗ».

Нагадаємо, Кременчуцький завод дорожніх машин облаштувався на час евакуації на Уралі.

Про деякі сторінки з історії Крюківського вагонобудівного заводу.

Ліна Романченко, Олена Сінтюріна. 
Дякуємо за співпрацю прес-секретарю ПрАТ «АвтоКрАЗ» Діні Стеганцевій. 
У статті використані матеріали із книги «КрАЗ. Люди. Завод. Автомобілі». Фото з архіву ПрАТ «КрАЗ»

Подпишись на нас

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться