Життєві історії від організаторів свят.
Новорічно-різдвяні свята – це час, коли стаються дива. А ще є люди, які цим дивам допомагають траплятися. Організатори свят бува й самі потрапляють у вир дивовижних історій.
Які ж курйози траплялися із тими, хто дарує радість дорослим і казку малечі, дізнавалася Кременчуцька газета.
Тетяна Кухтик, директорка культурно-спортивного комплексу ПрАТ «Кредмаш»
- На жаль, коронавірус вніс свої корективи у святкування. І цього року наш палац культури і колеги не зможуть запросити дітей до себе на новорічні казки. Але ми не вміємо сидіти без діла, тож працівники створили оригінальний декор, який розмістили на прохідній заводу. Тут і лось та ведмідь, які збирають подарунки; і бичок, який говорить, що «в наступному році все буде добре». А на вулиці можна помилуватися неймовірним вертепом.
Щоб його виготовити, майстри перечитали силу-силенну літератури, вивчили імена всіх волхвів, особливості одягу тих часів і отримали схвалення священнослужителя.
- Згадалося, що колись під ялинкою біля прохідної заводу хтось викрав фігуру Снігуроньки (може подумали, що справжня). Довелося нову виготовляти. Швидко відновили композицію, адже вже були святкові дні.
- Останній спектакль новорічного сезону намагаємося робити «зеленим»: тобто актори підколюють один одного, вигадують якісь ситуації і дивляться, як інші з них виплутаються, не відхиляючись від основного сценарію. Так, одного разу замість паперового снігу на напівроздягнених циркових артистів висипали справжній – однак жоден із них не подав вигляду. А ще в одній виставі Баба Яга ганялася за Дідьком (російською – Лешим) і мала в кінці відірвати йому хвоста. Але зробила це на початку виступу, тож періодично тулила хвіст до напарника, щоб врятувати ситуацію. Іншого разу на пічку, на якій їздив Ємеля (всередині печі сидів працівник палацу і штовхав її), причепили знак «Мерседесу», напис «Продається» і мій номер телефону. Ось така у нас весела традиція.
- Були випадки, коли на відкриття заводської ялинки залучали живих тварин – символів прийдешнього року. Так от, одного разу Дід Мороз приїхав на санчатах зі святково вбраним конем. Із твариною трапився казус: перед президією від гучної музики у неї почалася діарея. Зазначу, рік тоді видався дуже прибутковим.
Іншого року для кози виточили чудові мідні дзвіночки. Вона мала виїжджати на святковому бранікарі (електротранспорт для міжцехових перевезень). Аби розмістити козу на ньому, виготовили спеціальний підміст, на який тварина відмовилася підійматися. Пручалася, а тоді раптом в одну мить сама заскочила на кар.
Наталя Глибовець, педагог, організаторка свят для дітей
- Одного разу Дід Мороз і Снігуронька під час ігрової програми говорили початок загадки, а діти мали продовжити. Треба було в рифму відповісти «Мороз», а дітвора одноголосно прокричала: «Пронос».
- Поки проводили святкову програму, маленький хлопчик заліз у мішок Діда Мороза і заявив, що вже отримав подарунок і більше гратися не буде.
- Бувало, як вітаємо когось в одній квартирі, то збігалася сусідська дітвора з усього під’їзду. Траплялося, що їхали вітати за однією адресою, а дорогою перехоплювали нас і запрошували в інші помешкання. Навіть було, що Снігуроньку намагалися вкрасти.
Марія Гавриленко, організаторка і ведуча дитячих свят
- Якось завітали ми до однієї сім’ї з привітаннями. Дитина посадила Діда Мороза на крісло, як виявилося, на масажне. Воно почало розкладатися, а «старий»… вібрувати.
«Ти мені подарунки приніс, а я тобі подарунок зробив. Ти ж вже старенький, втомився», – сказав 4-річний хлопчик.
- З нами працює Сніговичок, якого постійно приймають за пінгвіна. «Давайте сфотографуємося із Дідом Морозом, Снігуронькою і Пінгвіном», – зазвичай говорять на святі. «Я не Пінгвін», – щоразу відповідає Сніговичок.
- Одного разу поспішали ми на виклик. Я – Снігуронька за кермом. І ось нас зупиняють патрульні. Як виявилося, фара у нас одна не горіла тоді. Тож, відчиняю вікно. «Покажіть документи», – говорить правоохоронець.
І раптом аж підскочив: «Хто ви?». Все мирно ми тоді вирішили. Зазначу, поліція на свята залишається людяною.
Сергій Ситник, директор Кременчуцького міського палацу культури
- Десь у середині 90-х років ставили казку у палаці культури «Нафтохімік». У якийсь момент за сценарієм у хатинку на курячих ніжках збирали всіх персонажів. І тут на сцену вийшов півторарічний хлопчик. Баба Яга говорить: «Я тебе заберу». А малюк простягнув ручки і пішов з актором. Коли вже всі персонажі залишили хатинку, малий все ще не хотів виходити. Я саме на собі цю декорацію носив, тож довелося і дитя всю виставу на руках носити.
Не знаю, чи хлопчику батьки розповідали про таку любов до сцени – а мені цей випадок запам’ятався на довгі роки.
Тетяна Войтюш, ведуча свят
«- Хлопчику, як тебе звати?
- Сергій.
- А я Стас, – отак поговорив колись Дід Мороз із дитиною».
- В одній сім’ї довелося чекати близько 10 хвилин, поки братик із сестричкою сперечалися, хто ж перший віршик розкаже під ялиночкою.
- Частенько буває, що на новорічних корпоративах забуваємо посох Діда Мороза, тож доводиться повертатися наступного дня.
- Якось на свято забули взяти пасок. Дід Мороз не розгубився, витягнув шнурок із мішка з подарунками і підперезався ним. Артисти завжди придумують, як викрутитися із непередбачуваної ситуації.
Курйозні моменти разом із героями згадувала Тетяна Красельникова
Фото надані нашими співрозмовниками
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
