Родина почала свою історію у 2011 році, коли Вадим зробив пропозицію руки і серця Анастасії.
День усиновлення – свято в Україні, яке щороку припадає на 30 вересня і співпадає з днем християнського свята Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії і, мабуть, це не випадково. Доброта і любов – головне, що ми повинні дарувати нашим дітям та дітям, які залишилися без батьківського піклування.
Про це сьогодні під час брифінгу у Кременчуцькій районній військовій адміністрації заявив голова Кременчуцької райради, батько трьох дітей Дмитро Колотієвський.
Він зазначив, що під час війни тема усиновлення особливо актуальна, бо діти залишаються без батьків і держава родить все, аби у кожної дитини була родина!
Директорка служби у справах дітей Кременчуцької районної військової адміністрації Тетяна Гірман зазначає, що наразі в районі функціонує 9 дитячих будинків сімейного типу, де виховується 51 дитина та є багато прийомних сімей.
Сьогодні Т.Гірман познайомила журналістів з прийомною родиною з Градизька. Це родина Анастасії та Вадима Бурди.
Їх родина почала свою історію у 2011 році. Коли Вадим зробив пропозицію руки і серця Анастасії, у жінки вже було двоє прийомних діточок. Батьки Вадима не дуже схвалили такий крок сина, навіть деякий час не спілкувалися, але зараз вони дуже допомагають родині і батько Вадима називає всіх 8 діточок родини Бурди своїми онуками.
Сам Вадим формування прийомної родини називає служінням, бо він є пастором у церкві Градизька. Йому 38 років і разом з дружиною виховує 8 дітей. З них троє - біологічні діти Анастасії та Вадима, 3 всиновлені та 2 - прийомні, але і жінка і чоловік кажуть, що так вони дітей не розділяють: «То все є наші діти!».
«Найстаршій доньці вже 17 років. Юля дуже полюбляє готувати і у неї найсмачніші торти і саме в галузі кулінарії вона планує розвиватися далі.
Карина ще має час для визначення професії, але вже зараз в неї дуже вдало виходить робити манікюр.
Маша мріє бути юристом чи журналістом. Вона найсерйозніша дитина в родині - в 14 років вже пише книгу.
Назар мріє зробити вічний двигун і дуже полюбляє гратися у лего.
Ілля дуже розбирається у марках автівок, а Ліза - відвідує танці.
Мирослава ще мала, любить малювати і збирати пазли. Їй 4 роки і вона дуже активна, а дворічна Анюта любить маму і тата»,- кажуть батьки про своїх діток.
Сам батько зазначає, що раніше родина жила в Кременчуці, а згодом підшукали будинок у Градизьку, де зараз і мешкають. Крім служіння в церкві Вадим ремонтує автівки, займається встановленням пластикових вікон та багатьма іншими справами
«Робота є. Вмію багато чого... Мати робить по дому - і повар і вихователь і подушка, в яку можуть всі поплакати»,- каже батько.
Сама родина мешкає в будинку площею 100 кв.м. і зараз добудовує їдальню та туалет.
«Туалет - то наша проблема зранку»,- з гумором каже Вадим.
Анастасія каже, що родина мріє побудувати другий поверх і всі разом вони дякують християнській місії, яка з 2014 року їх підтримує.
Саме завдяки місії у родини з’явився автотранспорт, а вже завдяки дорослим та дітям у родини є город, а також тварини - кури та кози.
«Наша родина вчить дітей жити і не дає ламати їхню долю»,- каже Вадим Бурда.
Таких родин, як родина Бурди має бути більше. Про це каже директорка служби у справах дітей Кременчуцької районної військової адміністрації Тетяна Гірман і радить за додатковою інформацією про сімейний патронат, роль та функції батьків у патронаті звертатися до служби у справах дітей Кременчуцької РВА: 39600, м. Кременчук, вул. Соборна (Леніна), 14/23, тел.: 74-20-25.
Нагадаємо, У Козельщині живе 45-річний батько 30 дітей: Бабіренко каже, що він щасливий, а його діти доглянуті і нагодовані.Патронатна родина у Козельщині: дітям – сім’я, патронатним вихователям – робота!
Олег Булашев
Відео Кирило Воронцов
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
