Кременчужани можуть долучитися до проєкту «Активні парки», учасники якого приймають участь не лише у походах, а й у чемпіонатах.
Кілька разів на тиждень у Крюкові, на футбольному полі проти гімназії №9, зранку щовівторка та щочетверга зустрічаються любителі скандинавської ходьби. Для когось – це хобі, для інших – лікувальне тренування, а для декого уже стало видом спорту. Проводить заняття у рамках проєкту «Активні парки» багатократна рекордсменка України по спортивній ходьбі, двократна чемпіонка світу з лижного спорту, учасниця Олімпійських ігор та Чемпіонатів Європи – Тетяна Рагозіна.
Заняття, що чергують з походами
Перше офіційне заняття по скандинавській ході на Правобережжі відбулося 5 березня 2024 року. З того часу Рагозіна разом з учнями встигли багато де побувати та позмагатися.
«Спочатку робимо розминку та різноманітні групові вправи. Коли приходить новачок, дивлюсь на його техніку, корегую її. Якщо людина вчиться, починаємо запускати її на велике коло по стадіону. Вона проходить повз мене, я аналізую, дивлюся, даю поради. Тут людям весело, дехто вже потоваришував між собою. Недавно ми були у поході у Кременчуцькі плавні. Такі походи-тренування плануємо дуже швидко. Наприклад, я запропонувала, усі погодились, а на завтра вже зібрались. Кожному віддаю палички, складаємо речі та йдемо. Ось тобі і тренування, і похід», – розповідає Тетяна.
За три місяці навчань учні освоїли техніку, яку випробували під час змагань з полтавськими учасниками скандинавської ходьби.
«Це був захід під час масового забігу, де паралельно запускали ходьбу. Потім ми їздили на відкриті змагання у Київ. Тобто, частина учнів хоче більшого, їм уже цікавий результат. Тут так само, як і у будь-якому виді спорту, групи діляться по вікових категоріях: спершу йдуть діти з 10 років, далі 30-40-50 років, потім категорії 50-54, 55-59 років і т. д. Тож кожен може собі знайти вікову групу, виступати з однолітками та дивитися, на що здатний. І тут усе серйозно: судді по ходу дистанції слідкують, щоб не було порушень та звертають увагу на купу важливих правил. Парадокс. З’ясувалось, що по Полтавській області немає федерації скандинавської ходьби. І якщо їхати на якісь змагання чи чемпіонати, то і фінансування кожен має брати на себе або шукати спонсора. Тож коли мені запропонували вести проєкт «Активні парки», я погодилася, адже це гармонує з моїм графіком та способом життя. Двох своїх собак беру заодно вигулювати з собою. Нещодавно нас вперше приєднали до участі у масових кременчуцьких забігах. Так ми почали рухатись у змаганнях на рівні міста», – розповіла тренерка.
Від майстра спорту до реабілітолога
Після закінчення виступів з легкої атлетики у 2000-му році, Рагозіна пробувала жити більш спокійно, не спортивно. Проте зрозуміла, що будні без руху – не її історія.
«Я – майстер спорту Міжнародного класу по легкій атлетиці та спортивній ходьбі. 20 років представляла Україну у складі Збірної країни з легкої атлетики. У школі та в інституті займалася лижними гонками. Проте у 2000-му вирішила закінчувати виступати. А оскільки легкоатлетика була стилем мого життя, то знала, що займатимуся паралельно якимось легшим видом спорту. Пробувала себе у бізнесі. Однак до скандинавської ходьби я дійшла через потребу в реабілітації ноги. Так, у 2013-му під час аварії на велосипеді я підірвала волокна стопи. До цього (після спорту) я вже виступала у спортивній ходьбі та бігові. А тут у мене настільки боліла нога та й був набряк, що я постійно шкутильгала. Я стала все більше жаліти ногу (що негативно на неї вплинуло), тож майже перестала ходити. Почала більше їздити на велосипеді, займатися греблею як видом спорту, потім пересіла на машину. Легку атлетику довелося закинути і я дуже сумувала по кросах, по природі, по гірських подорожах. Але від того, що почала мінімально рухатися, стала гірше почуватись: з’явилися головні болі та алергія. Тобто, мені потрібно було вентилюватися, рухатися, дихати. І це будь-якій людині потрібно, адже організм має працювати як насос, ганяти кров, усі свої тоненькі судинки. Бо як тільки людина сідає, це все загальмовується та замирає: десь не доходить кисень, десь щось відмирає чи зашлаковується. Так само і суглоби», – ділиться Олімпійська чемпіонка.
Рік тому знайомі лижниці зі Львова вмовили Тетяну стати учасницею в естафеті.
«Я до них приєдналась, хоч у мене спершу боліло від того, що освоювала закинутий вид спорту. Але почала більше рухатись, ретельніше працювати зі стопою. Адже від неправильної постановки ноги змінилася техніка та рухи під час ходи.
Для прикладу, по ході людині можна одразу зрозуміти, вона молода чи похилого віку. Тож коли я побачила, що ходжу і лише шкутильгаю, почала потроху розробляти стопу, приділяти їй більше уваги. І в цьому мені допомогла саме скандинавська ходьба.
Згодом я вже відчувала, що ліву ногу більше не штовхала. Зараз, завдяки палицям, які 30% тяжкості тіла переносять на руки, вивільняєш ноги. І от таке навантаження мені було під силу тягти. Я відчула, що у мене укріпились стопи і навіть почала забувати про біль.
Також у мене є ще один приклад чоловіка, якому 72 роки. З віком він перестав бігати через біль у колінах, не міг присідати. Він нарікав, що розвалюється через біль, але тепер він у захваті, адже почав ходити.
Паралельно з ходьбою, я почала займалася лижним спортом. Так, у цьому році ми навіть побували на чемпіонаті Світу у Фінляндії, де в естафеті отримали бронзу. Але зараз для мене лижний спорт перейшов не у професійний, а в любительський.
Перед тим, як поїхати на Чемпіонат Європи, я вирушила на Чемпіонат Києва–результат був третім. А прийшовши у норму, вирушила на Чемпіонат Європи, який теж виграли з відривом від полячок. Також стала абсолютною чемпіонкою Європи зі скандинавської ходи. У планах – серпневий Чемпіонат Світу у Польщі зі скандинавської ходи», – поділилася Рагозіна.
Спорт чи тренування для здоров’я
Рагозіна наголошує, що не примушує учнів перетворювати скандинавську ходу у спорт.
«Усе формується саме собою – окремо спортсмени, окремо ті, хто потребує тренувань. Наприклад, до мене приходить жінка з тяжким захворювань. Вона спершу йде повільно, стопи у неї вже задеревеніли, тому їй важко дотримуватися техніки разом з усіма. Тому йде собі сама, включивши навушники і відпрацьовуючи техніки. У принципі, переслідує саме свою мету – оздоровлення. Між іншим, проєкт був придуманий для того, щоб саме таку ходьбу включили у реабілітацію воїнів, особливо для розроблення кінцівок, протезів тощо. Навіть на семінари зараз приходять люди зі штучними протезами», – розповіла співрозмовниця.
Тренерка наголошує, що здебільшого за допомогою до неї звертаються при захворюванні суглобів. І вже зовсім через невеликий часу тренувань показники покращуються.
«У Кременчуцькому регіоні, на жаль, дуже багато людей з хворими суглобами. Я думаю, що, перш за все, це залежить від води: від того, що ми п'ємо, те у підсумку й отримуємо. Ну і робота, звичайно, та, що всередині. Тобто, потрібно міняти воду (пити лише очищену), а далі думки міняти, звички і все одно, завжди рухатись. І не зупинятись від того, що десь щось болить», – вважає Тетяна.
Післямова
Зараз у середньому в її класі скандинавської ходьби навчається 13 постійних учнів.
«Хтось йде, хтось приходить новий. Комусь жарко, іншим комахи не подобаються. Основний кістяк учнів – це активні люди, яким нічого не заважає. Вони щасливі у будь-яку погоду. Виявилось, що скандинавська ходьба – це природній рух, коли задіюються і плечі, і ноги, і руки, і спина, і прес, і сідниці. Тож це такий-собі гармонійний вид спорту, коли працює все тіло. Найактивніші учасники чекають на вівторок, але займаються й окрім тренувань. Так що, запрошуємо до себе щовівторка та четверга на футбольне поле (вул. Чумацький шлях, 11 (Західна дамба)) на тренування та прогулянки, новеньких, навчимо і приєднаємо до нашої непосидючої компанії!» – підсумовує Рагозіна.
Ліна Романченко
Фото з приватних архівів Рагозіної
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
